61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
26.09.2017р. Справа № 905/1557/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення 40 900 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 17.05.2017р.
від відповідача: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення штрафу у розмірі 40 900 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.07.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/1557/17, розгляд справи призначено на 21.08.2017р.
21.08.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання, у якому останній просить суд відкласти розгляд справи та, у разі спливу визначених процесуальних строків, продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
Також, 21.08.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 21.08.2017р., у зв'язку з задоволенням вищезазначених клопотань сторін, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.09.2017р.
26.09.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд врахувати той факт, що станом на сьогоднішній день Приватне акціонерне товариство «Комсомольське рудоуправління» знаходиться у скрутному матеріальному і організаційному становищі та задоволення позовних вимог призведе до ще більшої шкоди майновим інтересам останнього. Крім того, підприємство відповідача знаходиться на території зони проведення антитерористичної операції, починаючи з березня 2017р. і по теперішній час повністю припинено відвантаження споживачам продукції, а також отримання обладнання та інших засобів і матеріалів, необхідних для здійснення господарської діяльності. З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем не було завдано збитків і втрат, відповідач просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у п'ять разів.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дані залізничної накладної на групу вагонів №53822938 від 17.01.2017р. та комерційного акту №460005/167 від 27.01.2017р. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.307 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судових засіданнях 21.08.2017р. та 26.09.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на дані, зазначені у залізничній накладній на групу вагонів №53822938 від 17.01.2017р. та комерційного акту №460005/167 від 27.01.2017р. У судовому засіданні 26.09.2017р. усно заперечив проти задоволення клопотання відповідача, викладеного у наданому до суду відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру штрафу.
Відповідач, у свою чергу, про дату судових засідань 21.08.2017р. та 26.09.2017р. був поділений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці відповідних ухвал та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 25.07.2017 та 06.09.2017р., однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
17.01.2017р. Приватне акціонерне товариство «Комсомольське рудоуправління» зі станції Каракуба Донецької залізниці за залізничною накладною на групу вагонів №53822938 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажило на адресу ПрАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча» (надалі - вантажоодержувач), зокрема у напіввагоні №58838434 вантаж - вапняк для флюсування; фракція 40-80; вантаж розміщено у відповідності з гл.14 додатку 3 до СМГС; пакування навалом.
При оформленні залізничної накладної на групу вагонів №53822938 відповідачем вказано масу вантажу у напіввагоні № 58838434 нетто - 64 900 кг.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника - ОСОБА_2
Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На попутній станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у напіввагоні №58838434 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акти загальної форми №41295 від 19.01.2017р., №1241 від 20.01.2017р. та №41316 від 27.01.2017р.
Також, на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт 460005/167 від 27.01.2017р., у якому зазначено, що на підставі актів загальної форми №41295 від 19.01.2017р., №1241 від 20.01.2017р. та №41316 від 27.01.2017р. комісією у складі: приймальник поїздів - ОСОБА_3, ДС ОСОБА_4, ВОХР стрілок ОСОБА_5 проведено контрольне зважування на справних вагонних вагах №87 ст. Запоріжжя Ліве, держповірка 25.01.2017р. Згідно документа тара 23000 кг, нетто 64900 кг. Фактично виявлено брутто 82 250 кг, тара з документа 23 000 кг, нетто 59 250 кг, що менше документу на 5 650 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 15 см, не порушене, маркування відсутнє, в документі не значиться, виїмок та поглиблень немає. В технічному відношенні вагон справний, люка закриті, теча вантажу немає. Дана телеграма. Зав. вантажним двором за штатним розглядом відсутній.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт №460005/167 від 27.01.2076р. підписаний належними особами у відповідності до п.10. Правил складання актів.
Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Судом встановлено, що по прибутті спірного вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, працівниками залізниці в розділі «Є» комерційного акту №460005/167/86 від 27.01.2017р. була зроблена відмітка про те, що «при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1. ст. 909 ЦК України та ч.1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2. ст. 908 ЦК України та ч.5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної на групу вагонів підтвердив своїм підписом представник відправника - ОСОБА_2
Відповідно до ч.1. та ч.2. ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом №460005/167 від 27.01.2017р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі вантажоодержувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізних документах фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.
Так, згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні №58838434 складає 8 188 грн. 00 коп., заявлений штраф до стягнення у розмірі 40 900 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично невірним, на підставі чого господарським судом Донецької області зроблено власний розрахунок позовних вимог. Фактично розмір штрафу, відповідно до ст.118 Статуту, складає 40 940 грн. 00 коп.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, враховуючи положення статті ст.83 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими в частині стягнення штрафу у розмірі 40 900 грн. 00 коп.
Стосовно клопотання відповідача, яке викладене у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій у п'ять разів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” зазначено, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності при винесенні рішення про стягнення штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України, суд має право зменшувати його розмір (п. 22). Аналогічна правова позиція викладена у п. 6.4. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є Донецька обл., м. Маріуполь.
Так, указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року “Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду справи антитерористична операція триває.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” № 405/2014від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
02.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, до якого також увійшло м. Маріуполь Донецької області.
Отже, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції та несе тягар пов'язаних з цим негативних наслідків.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, надмірно великий розмір нарахованого штрафу, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній, відсутність підвищеного навантаження на рухомий склад за цією відправкою, а також те, що вказане порушення не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково, та зменшити розмір заявленого штрафу на 50%, тому, до стягнення підлягає сума в розмірі 20 450 грн. 00 коп.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» підлягають частковому задоволенню в сумі 20 450 грн. 00 коп.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
За приписами п.4.3 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1600 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.3, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України; ч.3 ст. 551, ч. 2 ст. 908, ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України; ст.ст. 230, 233, ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», м. Маріуполь, Донецька область (код ЄДРПОУ 00191827, місцезнаходження - 87534, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116а) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження - 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження - 49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 20450 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1600 грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 26.09.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2017 р.
Суддя Ю.С. Мельниченко