ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.09.2017Справа №910/12265/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Групстандарт Агро"
про стягнення 372 580,75 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Карпенко Н.І. (довіреність № 187 від 05.05.2017)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Групстандарт Агро" (відповідач) суми штрафу у розмірі 372 580,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ОДН0088-С від 17.11.2016 в частині реєстрації податкових накладних на поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 28.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12265/17 та призначено її до розгляду на 31.08.2017.
30.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
В судове засідання 31.08.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.
Представник відповідача в судове засідання 31.08.2017 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 розгляд справи відкладено на 26.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
22.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 26.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групстандарт АГРО» (далі - постачальник) укладено договір поставки № ОДН0088-С (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016 року (далі - товар).
Відповідно до п. 3.2 Договору, загальна вартість договору становить суму вартості поставленого товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до договору, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товарів.
Згідно з п.п. «а» п. 4.7 договору, поставка товару підтверджується та супроводжується видатковою накладеною, що оформлена на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Положеннями п. 7.6 договору сторони погодили, що постачальник, який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Сторони погодили, що у випадку невиконання постачальником вимог п. 7.6 Договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості товару (п. 7.7 договору).
На виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар, обумовлений додатковими угодами до договору, що підтверджується наступними накладними: № 35 від 18.11.2016 на суму 290487,10 грн., № 42 від 29.11.2016 на суму 122481,00 грн., № 43 від 29.11.2016 на суму 448353,00 грн., № 44 від 01.12.2016 на суму 103974,00 грн., № 45 від 02.12.2016 на суму 735 816,00 грн., № 46 від 03.12.2016 на суму 121153,09 грн., № 47 від 06.12.2016 на суму 228047,18 грн., № 48 від 08.12.2016 на суму 185173,15 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно умов договору відповідач, який є платником ПДВ, зобов'язався зареєструвати податкові накладні на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, однак згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, що є публічною інформацією, відповідач не зареєстрував податкові накладні на поставлений товар, у зв'язку із чим позивач, керуючись п. 7.7 Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 372 580,75 грн.
Позивачем на адресу відповідача надсилались: лист-вимога від 20.01.2017 №130-2-12/284 (докази направлення містяться в матеріалах справи) з проханням зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; лист-вимога від 13.06.2017 №130-2-21/3439(докази направлення містяться в матеріалах справи) з вимогою перерахувати штрафні санкції у розмірі 372580,75 грн., однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар за наступними накладними: № 35 від 18.11.2016 на суму 290487,10 грн., № 42 від 29.11.2016 на суму 122481,00 грн., № 43 від 29.11.2016 на суму 448353,00 грн., № 44 від 01.12.2016 на суму 103974,00 грн., № 45 від 02.12.2016 на суму 735 816,00 грн., № 46 від 03.12.2016 на суму 121153,09 грн., № 47 від 06.12.2016 на суму 228047,18 грн., № 48 від 08.12.2016 на суму 185173,15 грн.
При цьому, відповідно до умов п.7.6 договору відповідач, який є платником ПДВ, зобов'язався зареєструвати податкові накладні на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України.
Згідно п.п. 14.1.60 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 та визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у реєстрі.
Згідно п. 3 вищезазначеного порядку реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця), складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна із подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку як оплата товару, або дата відвантаження товару.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач в порушення умов п.7.6. Договору не зареєстрував податкові накладні за виписаними видатковими накладними. Протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 ст. 230 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Дії відповідача є порушенням прийнятих на себе за Договором зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Сторони погодили, що у випадку невиконання постачальником вимог п. 7.6 Договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості товару (п. 7.7 договору).
У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань в частині реєстрації податкових накладних, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 372580,75 грн.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належних та допустимих, у розумінні ст. 33-34 ГПК України, доказів в підтвердження наявності обставин, що у відповідності до п. 10.7. договору є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, позивачем суду не надано.
З огляду на встановлені вище обставини, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, суд задовольняє повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України ".
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Групстандарт Агро" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 5, приміщення 191, офіс 14, код 40556545) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України " (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код 37243279) 372580,75 грн. штрафу та 5588,71 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2017.
Суддя С.О. Турчин