61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
18.09.2017р. Справа № 905/1483/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро
до відповідача: Приватне підприємство «Ліга Групп», м. Слов'янськ, Донецька область
про стягнення 101 625 грн. 00 коп.,-
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 25.10.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 01.08.2017р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 18.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Ліга Групп», м. Слов'янськ, Донецька область, про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, у розмірі 101 625 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 05.07.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/1483/17, розгляд справи призначено на 14.08.2017р.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.08.2017р. по 23.08.2017р.
22.08.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що: по-перше, на думку відповідача, вантаж перевозився у вологому стані, а тому необхідно застосовувати норму недостачі - 2% маси, зазначеної в перевізному документі; по-друге, відповідно до наданого позивачем технічного паспорту ваг №14, їх похибка складає +/- 50 кг на вазі від 100 до 150 кг, таким чином, на думку відповідача, при зважуванні спірних вагонів, могла бути похибка, яка складає «-50» кг. Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в повному обсязі, а в разі задоволення позовних вимог - зменшити суму штрафу до 1000 грн.
Ухвалою суду від 23.08.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.09.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дані залізничної накладної на групу вагонів №53389037 від 27.12.2016р. та комерційного акту №450003/1 від 02.01.2017р. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.307 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судових засіданнях 14.08.2017р., 23.08.2017р. та 18.09.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на дані залізничної накладної №53389037 від 27.12.2016р. (напіввагони №60416872, №66571357, №64321268, №66693672, №67149633) та комерційного акту №450003/1 від 02.01.2017р. У судовому засіданні 18.09.2017р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатком.
Представник відповідача у судових засіданнях 14.08.2017р., 23.08.2017р. та 18.09.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву та просив у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір нарахованого до стягнення штрафу до 1000 грн. 18.09.2017р. від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
27.12.2016р. ПП «Ліга Групп» зі станції Гусаровка Донецької залізниці за залізничною накладною на групу вагонів №53389037 на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відвантажило на адресу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (надалі - вантажоодержувач), зокрема, у напіввагонах №№ 60416872, 66571357, 64321268, 66693672, 67129633 вантаж - антрацит (вугілля марки АМ 13-100).
З відомостей, що містяться у зазначеній накладній на групу вагонів, вбачається: спосіб маркування вантажу здійснений вапном, здійснена профілактика проти змерзання - омасленно від змерзання в кількості 1%, навантаження - навалом, вантаж розмішено та закріплено згідно з розділом 15 гл.1 Додатку 3 до СМГС. В графі 50 накладної вантажовідправником зазначено, що вантаж змерзається.
Також, при оформленні залізничної накладної № 53389037 відповідачем вказано масу вантажу, зокрема у напіввагонах № 60416872 нетто - 70 000 кг, №66571357 нетто - 69 000 кг, №64321268 нетто - 69 000 кг, №66693672 нетто - 69 000 кг, №67149633 нетто - 69 000 кг.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, відправленого за залізничною накладною на групу вагонів №53389037, під час якої було виявлено, що маса вантажу у напіввагонах №№ 60416872, 66571357, 64321268, 66693672, 67149633 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми №1/ваги від 02.01.2017р.
На додаток до акту загальної форми на ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт №450003/1 від 02.01.2017р.
Так, у комерційному акті №450003/1 від 02.01.2017р. зазначено, що при переважуванні вагонів в статичному режимі, в присутності заст. ДС Клюєва, приймача потягів Кокошинської, прийомоздавача Петренко, на справних 150 т вагонних електронно-тензометричних вагах станції НД-Вузол, заводський №032, що пройшли госповірку 15.01.2016р., виявилось:
- у вагоні №60416872 вага брутто - 90 250 кг, тара з документа - 21 550 кг, нетто - 68 700 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 1300 кг;
- у вагоні №66571357 вага брутто - 88 650 кг, тара з документа - 20 750 кг, нетто - 67 900 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 1 100 кг;
- у вагоні №64321268 вага брутто - 88 300 кг, тара з документа - 20 100 кг, нетто - 68 200 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 800 кг;
- у вагоні №66693672 вага брутто - 88 500 кг, тара з документа - 21 500 кг, нетто - 67 000 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 2 000 кг;
- у вагоні №67149633 вага брутто - 90 300 кг, тара з документа - 22 500 кг, нетто - 67 800 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 1 200 кг.
Крім того, в зазначеному комерційному акті також вказано, що навантаження вантажу у всіх вагонах рівномірне, на рівні бортів, без поглиблень. Вантаж маркований вапном, маркування не порушено. Торцеві двері та розвантажувальні люка у всіх вагонах з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному стані вагони справні. При повторному переважуванні вагонів вага підтвердилась. Завідуючого вантажним двором за штатним розкладом немає.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт №450003/1 від 02.01.2017р. підписаний належними особами у відповідності до п.10. Правил складання актів.
Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Згідно технічного паспорту ваг №14 (заводський номер №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.01.2016р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1. ст. 909 ЦК України та ч.1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2. ст. 908 ЦК України та ч.5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи “ОСОБА_2 вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника - ОСОБА_3
Відповідно до ч.1. та ч.2. ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у залізничній накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом №450003/1 від 02.01.2017р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі вантажоодержувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізних документах фактичній масі вантажу у спірному вагону, відповідачем суду не надано.
Так, згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
З відомостей, що містяться у відомостях вагонів до залізничної накладної №53389037 від 27.12.2016р., вбачається, що провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах складає:
- у вагоні №60416872 - 4065 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ;
- у вагоні №66571357 - 4065 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ;
- у вагоні №64321268 - 4065 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ;
- у вагоні №66693672 - 4065 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ;
- у вагоні №67149633 - 4065 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлений штраф до стягнення за невірно зазначену масу вантажу у вищезазначених вагонах всього у розмірі 101 625 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вугілля (мінерального палива), тобто у даному випадку:
- у напіввагоні №60416872 норма природної втрати складає 700 кг, що менше виявленої нестачі - 1300 кг;
- у напіввагоні №66571357 норма природної втрати складає 690 кг, що менше виявленої нестачі - 1100 кг;
- у напіввагоні №64321268 норма природної втрати складає 690 кг, що менше виявленої нестачі - 800 кг;
- у напіввагоні №66693672 норма природної втрати складає 690 кг, що менше виявленої нестачі - 2000 кг;
- у напіввагоні №67149633 норма природної втрати складає 690 кг, що менше виявленої нестачі - 1200 кг.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
Посилання відповідача на те, що спірний вантаж був зданий до перевезення у вологому стані, внаслідок чого маса вантажу підлягає визначенню з урахуванням застосування 2% коефіцієнту норми природної втрати, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів (додаток №3), затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при заповнені залізничної накладної, зокрема графу 20 «найменування вантажу», відправник вносить відомості щодо відмінних ознак вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Водночас, залізнична накладна №53389037 не містить відомостей щодо завантаження вантажу у вологому стані, відтак, за висновками суду, в силу положень Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, не підлягає застосуванню коефіцієнт 2% при розрахунку норми природної втрати.
Крім того, відповідно до п.9 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, Затверджених Наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, відправник зобов'язаний у накладній у графі 50 «Відмітки відправника» зазначити «Вантаж змерзається», а також указати відсотки вологості вантажу та про вжиті заходи проти змерзання, наприклад: «Вантаж переморожено», «Пересипано вапном у кількості _____ %», «Пошарове перекладання в кількості ____ %», «Обмаслено в кількості _____» тощо. Унесення до накладної даних про вологість у разі навантаження землі, глини, піску та гравію не обов'язкове.
Як вбачається з залізничної накладної на групу вагонів №53389037 від 27.12.2016р: вантаж, що перевозився - антрацит (вугілля, марки АМ 13-100), у графі 50 відповідачем зроблено відмітку «вантаж змерзається», у графі 20 останнім зазначено «здійснена профілактика проти змерзання - омасленно в кількості 1%», проте жодних відміток про те, що вантаж перевозився саме у вологому стані, Приватним підприємство «Ліга Групп» проставлено не було.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було зазначено лише про вжиті заходи проти змерзання вантажу, що не може ототожнюватись з тим, що вантаж перевозився саме у вологому стані, а тому посилання відповідача у своєму відзиві в цій частині, судом до уваги не приймаються.
Стосовно зазначення відповідачем, у своєму відзиві, що при зважуванні спірних вагонів, могла бути похибка ваг, яка складає «-50» кг, суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом вище, переважування вагонів проводилось на 150 тонних електронно-тензометричних вагах. Відповідно до п. 13 технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №14 вагонних ваг, на яких позивачем проводилось переважування вагонів, можлива похибка ваг складає 2-100т +/-50кг; 100-150т +/-100кг.
Суд зазначає, що у відповідності до пункту 27 Правил видачі вантажів, в норму недостачі входить сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, тобто у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які нараховується штраф, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 14 травня 2015 р. справа № 922/4978/14.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у провізному документі до 1000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” зазначено, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності при винесенні рішення про стягнення штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України, суд має право зменшувати його розмір (п. 22). Аналогічна правова позиція викладена у п. 6.4. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є Донецька обл., м. Слов'янськ.
Так, указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду справи антитерористична операція триває.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” № 405/2014від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
02.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, до якого також увійшло м. Слов'янськ Донецької області.
Отже, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції та несе тягар пов'язаних з цим негативних наслідків.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, надмірно великий розмір нарахованого штрафу, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній, а також те, що вказане порушення не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково, та зменшити розмір штрафу на 50%, тому, до стягнення підлягає сума в розмірі 50 812 грн. 50 коп.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» підлягають частковому задоволенню в сумі 50 812 грн. 50 коп.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
За приписами п.4.3 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1600 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України; ст.3, ч.3 ст. 551, ч. 2 ст. 908, ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України; ст.ст. 230, 233, ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Ліга Групп» (код ЄДРПОУ 40031673, місцезнаходження - 84122, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 13) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження - 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження - 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 50 812 грн. 50 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1600 грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 18.09.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2017 р.
Суддя Ю.С. Мельниченко