ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.09.2017Справа №910/14207/17
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
Про стягнення 39 621,87 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Беляєв Ю.Л.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення 37 652,59 грн. страхового відшкодування, 1526,73 грн. інфляційних втрат, 442,55 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.17. порушено провадження у справі № 910/14207/17 та призначено її до розгляду на 26.09.17.
В судовому засіданні 26.09.17. позивачем було подано заяву, в якій він вказує на користь кого просить суд стягнути пред'явлені до стягнення суми, отже, фактично позивачем змінено формулювання пред'явлених позовних вимог без зміни їх змісту.
Крім того, в судовому засіданні 26.09.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 26.09.17. не з'явився, проте, 25.09.17. через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд розглянути справу за відсутності його повноважного представника.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14207/17.
В судовому засіданні 26.09.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.09.15. між позивачем (Страховиком), ОСОБА_2 (Страхувальником) та ПАТ «Кредобанк» (Вигодонабувачем) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.15.25285106 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1.
21.07.16. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на автостоянці торгового центру Ашан по вул. Стрийській, 30, с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області автомобіль марки марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП № 96358790 Пустомитівського відділення поліції Франківського РВП м. Львів ГУ НП України.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Mercedes, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.08.16. в адміністративній справі № 450/1823/16-п.
Згідно зі Звітом № 1487 від 29.09.16. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у вказаному ДТП склала 44 426,74 грн.
Відповідно до калькуляції № КА-7779483 від 22.07.16. на суму 37 782,94 грн., калькуляції № КА-7779504 від 05.08.16. на суму 3 887,05 грн., рахунку-фактури № КА-7779504/2 від 11.08.16. на суму 151,99 грн., калькуляції № КА-7779504/2 від 05.08.16. на суму 4 039,04 грн., калькуляції № КА-7779557 від 13.09.16. на суму 723,61 грн. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, склав страхові акти: № 3.16.740-1 від 29.07.16. на суму 32 889,94 грн., № 3.16.740-2 від 11.08.16. на суму 3 887,05 грн., № 3.16.740-3 від 17.08.16. на суму 151,99 грн., № 3.16.740-4 від 16.09.16. на суму 723,61 грн. та сплатив суму страхового відшкодування у загальному розмірі 37 652,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № ЦО02356 від 29.07.16. на суму 32 889,94 грн., № ЦО02451 від 11.08.16. на суму 3 887,05 грн., № ЦО02671 від 16.09.16. на суму 723,61 грн., № ЦО02484 від 17.08.16. на суму 151,99 грн.
Крім вказаного, матеріал справи містять акти виконаних робіт по ремонту автомобіля марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 38 506,55 грн.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9171468 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки Mercedes, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АІ/9171468 становить 00,00 грн.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі наявних в матеріалах справи калькуляцій, рахунків-фактур, актів виконаних робіт.
Крім того, жодних заперечень чи скарг від Страхувальника чи Вигодонабувача не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.
При цьому, як відзначалось судом, згідно зі Звітом № 1487 від 29.09.16. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у вказаному ДТП склала 44 426,74 грн., тобто суму більшу, ніж встановлено означеними вище документами.
Все викладене в сукупності спростовує викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача.
Позивач звернувся до відповідача із заявою № 16.740 від 14.12.16. (вих.. № 4847/16.740) (отримана відповідачем 26.12.16. у відповідності до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), в якій просив сплатити страхове відшкодування в розмірі 37 652,59 грн.
Оскільки страхове відшкодування відповідачем сплачено позивачу не було, то вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
При цьому судом враховано, що додані відповідачем до відзиву листи № 10.11/6595 від 11.01.17. та 10.11/1134 від 09.03.17. не містять доказів їх направлення відповідачем позивачу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37 652,59 грн. страхового відшкодування, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 1526,73 грн. інфляційних втрат, 442,55 грн. 3% річних, суд відзначає наступне.
Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, відшкодування шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань»).
В своєму листі від 01.07.14. Верховний суд України вказав на наступне. Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. № 10-74/0/4-13). Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.15. у справі № 910/17021/14.
Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 15/2; ідентифікаційний код 36086124) 37 652 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 59 коп. страхового відшкодування, 1 520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 48 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.09.17.
Суддя Т.М. Ващенко