Справа № 819/1114/17
22 вересня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Коцюба Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, (далі - Уповноважена особа Фонду, Відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу №025-19500-270215. На виконання вищевказаного договору платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 27.02.2015 на депозитний рахунок позивача було внесено 9 000 (дев'ять тисяч) 00 доларів США.
В подальшому ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - Кадирова В.В., а з 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк". У зв'язку з тим, що строк договору банківського вкладу закінчився 29.03.2015 року, позивач 10.05.2017 р. звернувся до Уповноваженої особи Фонду про включення його в списки вкладників ПАТ "Дельта Банк", як особи, що має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Однак, згідно відповіді від 23.05.2017 позивачу повідомили, що його договір містить ознаки нікчемності із застосуванням відповідних наслідків. ОСОБА_4 зазначає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для визнання укладеного ним з ПАТ "Дельта Банк" договору нікчемним. Так, договір банківського вкладу укладений відповідно до поточних на той час ринкових умов та внутрішніх правил банку, які були доступні будь-якому вкладнику ПАТ "Дельта Банк", зазначеним договором жодних переваг чи пільг позивачу не надано.
Позивач вважає, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання правочину нікчемним та невключення його до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", як особи, що має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є неправомірними.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в адміністративному позові, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник Уповноваженої особи Фонду в судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів) за вкладними операціями, що є нікчемними з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів, зокрема, 27.02.2015 р. з рахунку ОСОБА_2 перераховано 9 000,00 доларів США на рахунок позивача, з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Правовою підставою для включення особи до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом, зокрема квитанцією про внесення коштів на її рахунок. При цьому відповідач зазначає, що позивачем підтвердженням про внесення ним особисто вкладу не надано, отже кошти фактично належать третій особі, яка здійснювала переказ.
Таким чином, на переконання представника відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 порушили публічний порядок відшкодування грошових коштів за рахунок ФГВФО, створивши собі у такий спосіб переваги перед іншими вкладниками банку. Отже відповідач вказує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки Уповноважена особа Фонду діяла у відповідності з приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення враховуючи наступне:
Судом встановлено, що 27.02.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу №025-19500-270215. На виконання вищевказаного договору платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 27.02.2015 на депозитний рахунок позивача було внесено 9 000 (дев'ять тисяч) 00 центів доларів США.
02.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.
Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015р. строк на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Судом також встановлено, що в період дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", уповноваженою особою ФГВФО створена комісія та призначено проведення перевірки укладених Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів, зокрема, було виявлено, що Договір №025-19500-270215 банківського вкладу (депозиту) від 27.03.2015 укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
На переконання відповідача такі дії вчинені з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.
У зв'язку з чим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені та регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації.
Згідно із статтею 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
В подальшому згідно зі статтею 28 Закону № 4452-VI розрахунки з вкладниками проводяться Фондом. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
До прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснюється тимчасова адміністрація, наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені у статті 36 Закону, зокрема, у вигляді деяких обмежень. Проте такі обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.
Згідно із статтею 38 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
При цьому, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст.38 Закону №4452-VІ).
Із вищезазначеного слідує, що Уповноважена особа Фонду наділена розпорядними повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час, суд звертає увагу, що таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.
За змістом частини третьої статті 38 Закону №4452-VІ (в редакції Закону № 78-VIII від 28.12.2014), чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як вже зазначалось за результатами перевірки відповідачем виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів, зокрема, 27.02.2015 р. з рахунку ОСОБА_2 здійснено переказ коштів на депозитний рахунок ОСОБА_4 в сумі 9 000,00 доларів США, що суперечить умовам договору.
У зв'язку з цим Уповноважена особа зазначає, що перераховані кошти на рахунок позивача не являються вкладом, а тому не підлягають поверненню.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з огляду на таке:
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №4452-VІ вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Судом встановлено, що 27.02.2015 на рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Дельта Банк" НОМЕР_1, зараховано грошові кошти у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) доларів США, що надійшли у безготівковій формі з рахунку ОСОБА_2.
Із вищевказаного вбачається, що дана операція за змістом фактичних обставин відповідає ознакам вкладу у розумінні ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про надіслання такого рішення ОСОБА_4.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи правомірність дій Уповноваженої особи, суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено статтею 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити. Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_4 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути на користь ОСОБА_4 понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Подлісна І.М.