Номер провадження 2-а/754/414/17
Справа №754/4440/17
Іменем України
25 вересня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю секретаря Шевчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 07.06.2017 року було замінено первісного відповідача Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ЛОУПФУ в м. Києві).
Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
Позивач перебуває на обліку в ЛОУПФУ в м. Києві та з 07.08.2000 року отримує пенсію, призначену на підставі ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в розмірі 83 % заробітної плати.
27.02.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії, згідно ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, на підставі ст. 37-1 вказаного Закону, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 року №292 та постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2016 року №15, а також врахувати суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації виплат.
Однак, листом №3974/09/Б-390 від 07.03.2017 року відповідач через представника відмовив їй у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на втрату чинності ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та скасування з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до вказаного Закону. Крім того, позивачу було повідомлено про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» №865, до заробітку для обчислення пенсії включаються відповідно до ЗУ «Про державну службу»: посадовий оклад, доплата за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інших надбавок і премій», а тому правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача немає підстав.
Вважаючи відмову відповідача у перерахунку пенсії неправомірною, позивач вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи сторона позивача повідомлена належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог адміністративного позову заперечувала, обґрунтовуючи тим, що позивачем не було надано відповідачу довідки про заробітну плату відповідно до нових посадових окладів, на підставі якої має здійснюватись перерахунок пенсії. Крім того, допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою заробітної плати державного службовця. Крім того, з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, а також з 01.05.2016 року набрав чинності ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, яким не передбачено перерахунок пенсії державним службовцям, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах адміністративної справи докази, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в ЛОУПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (редакція, чинна на момент призначення пенсії позивачу) в розмірі 83% від заробітної плати.
27.02.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії (а.с. 8-9), у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 року №292 та постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2016 року №15, надавши довідку про складові заробітної плати №790/06/9-17 від 23.03.2017 року та довідку про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи), видані Київським обласним центром зайнятості (а.с. 13-14).
Листом ЛОУПФУ в м. Києві №3974/09/Б-390 від 07.03.2017 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу» та з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, яким не передбачено перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Крім того, повідомлено останню про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» №865, до заробітку для обчислення пенсії включаються відповідно до ЗУ «Про державну службу»: посадовий оклад, доплата за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інших надбавок і премій», а тому правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача немає підстав (а.с. 11-12).
Не погоджуючись із таким рішенням ЛОУПФУ в м. Києві, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Приписи ч.1 ст. 46 Конституції України гарантують право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Щодо права на перерахунок пенсії у разі збільшення розмірів заробітної плати працюючим державним службовцям суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно зі ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 .05.2000 року №865 (в редакції від 25.03.2014 року) встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 року №432-IV заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим - п'ятим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Відповідно до п.5 вказаної постанови (у редакції від 25.03.2014 року) перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.
Відповідно до пп.1 п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Крім того, згідно приписів ст. 90 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року та є чинним на момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не передбачає перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою. При цьому, підстави для перерахунку пенсії визначені ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, дійсно ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) регламентувала право особи на перерахунок пенсії, у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати і пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року №865 передбачались умови такого перерахунку, однак, в подальшому, законодавство, що регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, не передбачає ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання позивача на положення ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та постанов Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 року №292, «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2016 року №15, як на нормативне обґрунтування своїх позовних вимог.
Щодо перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, дійсно, ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім, або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), є складовою фонду основної заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входила до системи оплати праці військовослужбовця.
Крім того, статтею 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч.1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога та одноразова грошова допомога при звільненні, включаються до складу заробітної плати військовослужбовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року, 14.05.2013 року, 28.05.2013 року, 04.03.2014 року за результатами перегляду судових рішень у справах №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14 відповідно.
Згідно приписів ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Однак, позивачем не було надано відповідачу належної форми довідку про складові заробітної плати станом на момент подання заяви про перерахунок пенсії, а замість того, надано довідки станом на момент звільнення позивача із займаної посади, тобто на 2000 рік (а.с. 13-14).
Крім того, відповідно до вимог адміністративного позову, позивач просить зобов'язати відповідача одночасно здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зовсім різних підстав, а саме у зв'язку з підвищенням розмірів заробітної плати працюючим державним службовцям, а також з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати.
Суд вважає, що позивач дійсно має право на здійснення перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, однак, нею було обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.
За таких обставин, у ЛОУПФУ в м. Києві на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії були відсутні правові підстави для його здійснення, а тому суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, виконання ним обов'язку щодо доказування та відсутність у його діях ознак неправомірності.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова відповідача у такому перерахунку не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист в розумінні ст. 22 Конституції України
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Великода проти України» від 03 .06.2014 року, Суд зазначає, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Проаналізувавши та оцінивши встановлені обставини в їх сукупності крізь призму наведених правових норм, суд приходить до висновку про доведеність ЛОУПФУ в м. Києві правомірності своїх дій та необґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України ст.ст. 2, 5-15, 18, 71, 99, 104, 161-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правових висновків Верховного Суду України та судової практики Європейського Суду з прав людини, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом падання апеляційної скарги.
Суддя