Справа № 755/22113/15-ц
"21" вересня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6
третьої особи ОСОБА_7,
третьої особи ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічною позовною заявою зустрічного позову ОСОБА_4, який діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,
позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивувала тим, що 31 липня 1996 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року було розірвано. Позивач, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. З 2014 року відповідач не проживає у спірній квартирі, не бере участі у витратах, пов'язаних з утриманням квартири та з оплатою комунальних послуг. В спірній квартирі відсутнє майно, що належить відповідачу. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та звернулася з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та просила визнати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.2-3, том 2).
17 травня 2016 року ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4, який діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивував тим, що 31 липня 1996 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року було розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після розірвання шлюбу позивач змінила замки у вхідних дверях та чинити перешкоди відповідачу та його неповнолітнім дітям у користуванні спірною квартирою. У зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та вселити ОСОБА_4, та неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи по суті відповідач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просить усунути перешкоди у користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру (а.с. 5, том 2).
Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Пояснила, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі як чоловік. Неповнолітні діти ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, також зареєстровані у спірній квартирі. З вересня 2014 року відповідач не проживає у спірній квартирі, оскільки позивач не погодилася, щоб він одночасно мав двох дружин. Після сварки відповідач належних йому речей не забирав. У спірну квартиру прописав без згоди власників малолітню дитину від другого шлюбу, яка постійно проживає зі своєю матір»ю. У відповідача не має ключів від вхідних дверей спірної квартири. З березня 2015 року відповідач забрав дітей та їхні речі. Заперечень щодо проживання спільних з відповідачем дітей не має.
Представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що восени 2014 року відповідач добровільно залишив спірну квартиру. У березні 2015 року шлюб сторін було розірвано, з цього часу відповідач забрав неповнолітніх дітей до себе. До квітня 2015 року у відповідача були ключі від вхідних дверей, але відповідач не повертався жити в квартиру, лише приходив та забирав належні йому речі. Коли зі спірної квартири винесли всі речі, то позивач замінила замки. Перешкод у проживанні дітей у спірній квартирі позивач не чинить.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що сторони розірвали шлюб, не ведуть спільного господарства та не мають спірного бюджету. Просив визнати відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилася, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснювали ОСОБА_5, ОСОБА_6
Представник відповідача ОСОБА_6 підтримав зустрічні позовні вимоги, первісний позов не визнав. Пояснив, що відповідач та неповнолітні діти зареєстровані у спірній квартирі як члени сім»ї позивача. Підставами позову позивачем зазначено, що у 2014 році у сторін погіршилися стосунки, внаслідок чого 17 березня 2015 року розірвано шлюб. Однак після сварки протягом тривалого часу відповідач мав доступ до квартири, в якій залишилися його та дітей речі. Після розлучення позивачем замінено замки на вхідних дверях. Відповідач також був змушений звертатися до поліції із заявами про перешкоди у користуванні квартирою, оскільки позивачем квартира була здана в оренду. Тому відповідач відсутній у спірній квартирі з поважних причин.
Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав пояснення представника відповідача ОСОБА_6
Третя особа ОСОБА_7 пояснила, що позивач є її донькою, а відповідач є колишнім чоловіком доньки. Між сторонами виникла сварка через бажання відповідача мати одночасно дві дружини. З вересня 2014 року відповідач виїхав на постійне місце проживання у Баришівський район, де проживає в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та малолітньою дитиною. Після розлучення він виніс речі із квартири. Після народження у другій сім»ї дитини відповідач без згоди співвласників квартири зареєстрував там дитину від іншої дружини. Ключі від вхідних дверей у відповідача відсутні. У 2015 році п»ять разів міняла замок, так як відповідач вибивав двері.
Третя особа ОСОБА_8 пояснила, що є співвласником спірної квартири. З осені 2014 року відповідач не проживає у квартирі, його речі в квартирі відсутні. Після зникнення з квартири меблів та речей позивачем було замінено замки від вхідних дверей. Молодший син приходить на вихідні дні.
Третя особа ОСОБА_11 в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла письмова заява, в якій зазначено, що заперечує проти первісного позову, підтримує зустрічні позовні вимоги. Відмова у задоволенні зустрічної позовної заяви призведе до грубого порушенням майнових прав малолітньої дитини ОСОБА_11, 2008 року народження, та неповнолітньої дитини ОСОБА_10, 1999 року народження, та просить про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_8, допитана за її згодою в якості свідка, пояснила, що в жовтні 2014 року відповідач знайшов іншу жінку та не проживає у спірній квартирі. До березня 2015 року неповнолітні діти проживали разом з позивачем, а потім почали проживати з відповідачем. Після заміни замків від вхідних дверей, відповідач не просив ключі.
Третя особа ОСОБА_7, допитана за її згодою в якості свідка, пояснила, що відповідач погрожував позивачу, хотів її вбити, тому спільне проживання у квартирі неможливе. У 2015 році останній раз бачили відповідача, через сварку змушені були викликати робітників міліції. Неповнолітній діти проживають разом з відповідачем. Неприязні відносини виникли коли сторони розірвали шлюб та відповідач вивіз речі з квартири.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
З 31 липня 1996 року позивач та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року було розірвано (а.с. 9-11, 12-14, том 1). Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.83, 85, том 1).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 квітня 1999 року, виданого відділом приватизації житла Дніпровської районної державної адміністрації квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних долях (а.с.16, том 1).
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14, внаслідок чого змінила прізвище з «ОСОБА_8» на «ОСОБА_8» (а.с. 15, том 1).
Позивач просила визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено про відсутність відповідача у спірній квартирі з осені 2014 року без поважних причин, розірвання шлюбу, небажання відповідача брати участь у витратах, пов'язаних з утриманням квартири та з оплатою комунальних послуг.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копії квитанцій за сплату житлово-комунальних послуг за травень 2014 року, липень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, з липня по грудень 2015 року та з січня по травень 2016 року, які складено від імені ОСОБА_8 (а.с.129-145, том 1).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Статтею 317 ЦК України визначений зміст права власності - право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_5 заперечували проти відсутності відповідача у спірній квартирі без поважних причин, пояснив, що між позивачем та відповідачем виникли неприязні стосунки, позивач чинила відповідачу перешкоди в користуванні спірною квартирою.
На підтвердження заперечень відповідачем надано копію листа Дніпровського Управління поліції Головного управління в місті Києві Національної поліцій України від 31 грудня 2015 року про результати перевірки його звернення щодо проживання невідомих осіб у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87, том 1), копію висновку інспектора Дніпровського Управління поліції Головного управління в місті Києві Національної поліцій України від 31 грудня 2015 року за результатами перевірки звернення ОСОБА_4 щодо проживання невідомих осіб у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено про допит ОСОБА_15, який близько трьох місяців згідно договору винаймає дану квартиру. Опитати ОСОБА_7, яка є власником квартири не виявилося можливим, оскільки остання проживає за межами міста Києва (а.с. 88, том 1).
Обставини про наявність неприязних стосунків між позивачем та відповідачем, заміну замка на вхідних дверях спірної квартири та відсутність ключів у відповідача визнано позивачем та підтверджено третіми особами ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які допитані за їхньою згодою в якості свідків.
Судом встановлено, що причиною відсутності відповідача за адресою спірної квартири є виникнення між сторонами неприязних стосунків, відсутність ключів від вхідних дверей спірної квартири.
Отже, позивач не довела відсутності відповідача у спірній квартирі через неповажність причин, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України.
Тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
Позивач просить визнати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено про непроживання малолітньої дитини у спірній квартирі з моменту реєстрації.
На підтвердження позовних вимог надано довідку Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 15 лютого 2017 року про реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4, том 2), витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_12, в якому батьками зазначено: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_9 (а.с. 68-70, том 2), інформаційну довідку адресно-довідкового підрозділу територіального органу Державної міграційної служби України в Київській області, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.33, том 2), інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_9 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.51-52, том 2).
Обставини щодо непроживання малолітньої дитини ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, в спірній квартирі з моменту реєстрації сторонами визнано та відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно положень частини першої та чотири ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи , яка не лосягла десяти років, є місце проживання її батьків(усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров»я, в якому вона проживає.
Як задекларовано у ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумову розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Декларацією прав дитини (ст. 4) визначено, що дитині належить право на відповідне житло, а ст. 3 Конвенції про права дитини зобов'язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1..
Відповідачем заявлено зустрічні позовні вимоги про зобов'язання позивача не чинити перешкоди у користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру.
Згідно довідки Центру Комунального сервісу № 99 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.8, том 1).
Судом встановлено, що відповідач є колишнім членом сім"ї власника квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перешкоджає користуванню квартирою, замінив замки на вхідних дверях спірної квартири.
За таких обставин, позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення підлягають задоволенню: усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_4 шляхом вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. 16, 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 150, 156 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 82, 84, 85, 86, 88 169, 197, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 224-226 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Зустрічні позовні ОСОБА_4, який діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення задовольнити повністю.
Усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_4 шляхом вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2017 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна