02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14
справа № 753/5116/17
провадження № 2/753/3941/17
(ЗАОЧНЕ)
"26" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ДАНИЛЕНКА В.В.
при секретарі ПАСЬКО І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у не зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина з проживає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач участі у вихованні дитини не бере, матеріальну допомогу на дитину у добровільному порядку не надає. За наслідком наведеного позивач вважає, що є всі підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації свого представника не направив, проте надіслав заяву в якій просить суд слухати справу без участі їх представника, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 4 ст. 169, стст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступні обставини.
Як встановлено судом, сторони перебували у не зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 14 липня 2015 року, актовий запис №2135.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Судом встановлено, що дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач участі у вихованні дитини не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя не піклується, матеріальну допомогу на дитину у добровільному порядку не надає.
Наведене вище свідчить про ухилення відповідача - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини - сина ОСОБА_3.
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
Водночас Пленум Верховного Суду України в п. 15 зазначеної вище постанови роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №1300/41/3/103 від 16 лютого 2017 року, наданого в ході розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3, встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень сина, не турбується про стан його здоров'я. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного національного та європейського законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач по справі внаслідок винної поведінки та свідомого нехтування покладених на нього, як батька, обов'язків, ухилявся від їх виконання, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 640 грн.
На підставі викладеного та керуючись стст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» стст. 7, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, стст. 88, 169, 208, 209, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: ДАНИЛЕНКО В.В.