печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55714/17-к
23 вересня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України та розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 14.09.2017р. Слідчий в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у кримінальному провадженні № 42017000000002947 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, щоУправлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 14.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаче У ході досудового розслідування встановлено, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.12.2016 № 235-п ОСОБА_9 призначено на посаду виконуючого обов'язки генерального директора державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Наказом Державного секретаря Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.08.2017 № 205-п ОСОБА_9 призначено на посаду генерального директора державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Таким чином, ОСОБА_9 виходячи з обсягу наявних повноважень, займаючи, на момент вчинення злочину, зазначені вище посади у державному підприємстві «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», являвся службовою особою, яка на зазначеній посаді виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Так, наприкінці липня 2017 року, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди у директора Волинської філії ДП «Центр сертифікації та експертиз насіння та садивного матеріалу» ОСОБА_10 . З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій призначив ОСОБА_10 зустріч, яка відбулася у кінці липня 2017 року вночі на території АЗС «WOG», що на виїзді з м. Житомир до м. Київ, під час якої ОСОБА_9 висунув вимогу передати йому неправомірну вигоду у розмірі 2 тис. грн. за кожен засіяний у 2017 році га зернових та 2,5 тис. грн. за кожен засіяний га під зернобобові, що відповідно до загальної площі засівних складає 1 500 000 гривень. При цьому, ОСОБА_9 зазначив, що у разі відмови надати вказану суму грошей, останній, використовуючи надані йому службові повноваження керівника підприємства, створить умови для застосування до ОСОБА_10 заходи дисциплінарного характеру, з послідуючим звільненням із займаної посади. В подальшому, у невстановленому слідством місті та час, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , при цьому побоюючись бути викритим у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, залучив до свого злочинного плану начальника відділу внутрішнього аудиту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_11 , заступника генерального директора державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_12 та заступника начальника відділу внутрішнього аудиту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_4 , які за задумом ОСОБА_9 повинні були сприяти йому в одержанні від ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 1 500 000 гривень. Реалізовуючи вказаний план ОСОБА_9 , 23 серпня 2017 року, до Волинської філії ДП «Центр сертифікації та експертиз насіння та садивного матеріалу» з'явилися працівники внутрішнього аудиту ДП «Центр сертифікації та експертиз насіння та садивного матеріалу» один з яких ОСОБА_4 , який повідомив ОСОБА_10 , що вони направлені ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_9 для проведення перевірки філії з метою спонукати ОСОБА_10 погодитись передати ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 400 тис. грн., як частину суми неправомірної вигоди, про яку останній говорив у кінці липня 2017 року. При цьому, ОСОБА_4 попередив ОСОБА_10 , що у разі відмови передати зазначену суму ОСОБА_9 , вони будуть шукати порушення в діяльності Волинської філії і це стане підставою для притягнення того до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення із займаної посади. Після перевірки, 30.08.2017 ОСОБА_9 викликав ОСОБА_10 до свого службового кабінету у якому знаходився начальник відділу внутрішнього аудиту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_11 , де останній, діючи за вказівкою
ОСОБА_9 , надав ОСОБА_10 на ознайомлення акт перевірки, у якому були зазначені неправдиві відомості щодо діяльності Волинської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та виявлені порушення в її роботі. При цьому, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, повторно висунув ОСОБА_10 вимогу щодо необхідності передачі неправомірної вигоди, оговореної раніше, на що останній відповів відмовою. Після цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку вересня 2017 року ОСОБА_9 направив до Волинської філії ДП «Центр сертифікації та експертиз насіння та садивного матеріалу» письмове повідомлення про свою згоду на призначення ОСОБА_4 заступником директора Волинської філії зазначеного державного підприємства. У свою чергу, за результатами розгляду вказаного листа, ОСОБА_10 . 07.09.2017 призначив ОСОБА_4 своїм заступником, та останній додатково наголосив ОСОБА_10 , про необхідність передачі ОСОБА_9 неправомірної вигоди, наголосивши, що у разі відмови ОСОБА_10 буде звільнено з займаної посади. На вказане, ОСОБА_10 відповів, що має лише 10 000 доларів США, на що ОСОБА_4 вказав, що передасть вказану інформацію ОСОБА_9 . У подальшому, під час неодноразових телефонних розмов, які відбулися у вересні 2017 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , останній, за вказівкою ОСОБА_9 постійно змушував його передати останньому неправомірну вигоду, а в іншому випадку погрожував звільненням із займаної посади. Після цього, 20.09.2017, приблизно о 15.00 у пивному барі “Пивний офіс”, що за адресою: м. Луцьк, проспект Перемоги, відбулася зустріч із ОСОБА_4 , на якій ОСОБА_10 повідомив про готовність надати ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США, на що ОСОБА_4 пообіцяв повідомити про це ОСОБА_9 . Того ж дня, приблизно о 21.00 ОСОБА_4 телефоном повідомив ОСОБА_10 про те, що наступного дня з ним готовий зустрітись
ОСОБА_9 у м. Києві. 21.09.2017, приблизно о 14.45, ОСОБА_4 наказав
ОСОБА_10 заїхати до паркінгу ТРЦ «Оушен Плаза», що за адресою:
м. Київ, вул. Антоновича, 176, де очікувати на ОСОБА_9 . В цей же день, приблизно о 15.45 на вказаному місці відбулася зустріч ОСОБА_10 з ОСОБА_9 , під час якої останній повторив свої вимоги щодо необхідності надання йому 10 000 доларів США, як частини оговореної ним раніше суми неправомірної вигоди за не звільнення із займаної посади та безперешкодну діяльність Волинської філії ДП “Центр сертифікації та експертиз насіння та садивного матеріалу”. Крім того, ОСОБА_9 повідомив, що після цього ОСОБА_10 ще повинен буде надати йому в якості неправомірної вигоди 500 000 гривень. При цьому, ОСОБА_9 , побоюючись бути викритим правоохоронними органами у вчиненні кримінального правопорушення, не бажаючи отримувати неправомірну вигоду особисто, надав вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримати неправовірну вигоду від ОСОБА_10 .. Після цього, ОСОБА_11 о 15.32 зателефонував водію автомобіля марки skoda octavia, реєстраційним номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 , який діяв за вказівками ОСОБА_12 та не був обізнаний про незаконну діяльність останніх, отримати від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США. У свою чергу ОСОБА_10 , виконуючи вимоги ОСОБА_9 , передав водієві автомобілю “Шкода Октавія”, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_13 , на якого вказав ОСОБА_9 , 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 261 896 гривень. Виконуючи зазначені вказівки, ОСОБА_13 припаркував вказаний автомобіль skoda octavia біля автомобіля марки Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому знаходилися ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Через декілька хвилин після цього ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13 , що той повинен прийняти від чоловіка пакет. Приблизно через 10 хвилин після цього, до вказаного автомобіля skoda octavia підійшов ОСОБА_10 та передав для ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США. Після цього, ОСОБА_11 , який на відстані спостерігав за діями ОСОБА_10 , жестом показав ОСОБА_13 їхати за його автомобілем та на третьому рівні вказаного паркінгу забрав у нього зазначені грошові кошти, після чого на автомобілі Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїхав з паркінга ТРЦ «ОУШЕН ПЛАЗА». Після цього, ОСОБА_13 о 16.04 зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про виконання вказівок останніх. Після цього протиправну діяльність ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 було припинено та останніх затримано. Таким чином, за вищевказаних обставин, своїми умисними діями, які виразились у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України. Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдино можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисники доводи клопотання не визнали, зазначили про безпідставність затримання ОСОБА_4 , також вказали про необґрунтованість підозри останньому, звернули увагу на відсутність доказів причетності ОСОБА_4 до інкримінованих діянь, в долучених прокурором матеріалах, якими обґрунтовується клопотання, а відтак . Просили в задоволенні клопотання відмовити.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків. Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 14.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 21.09.2017 о 16:34 відповідно до вимог ст. 209 КПК України, ОСОБА_4 фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол.
22.09.2017 ОСОБА_4 у встановленому законом порядку повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.
Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується зібраними доказами, а саме: заявою ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 14.09.2017; протоколами допитів його як свідка від 16.09.2017, від 21.09.2017, в ході яких він підтвердив факт вимагання та одержання ОСОБА_9 неправомірної вигоди за вказаних вище обставин; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.09.2017; протоколом про затримання ОСОБА_9 як підозрюваного від 21.09.2017 та результатами його особистого обшуку; протоколом огляду та вручення ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 10 тис. доларів США від 21.09.2017; протоколом обшуку автомобіля RANGE ROVER д.н.з. НОМЕР_2 від 21.09.2017. під час якого в салоні виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 10 тис. доларів США, які раніше було вручено ОСОБА_10 , іншими матеріалами досудового розслідування. Своїми умисними діями, які виразились у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
При цьому перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалах клопотання даних.
Слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання.
По суті доводів сторони захисту щодо затримання ОСОБА_4 з порушенням вимог, визначених ст. 208 КПК України, слідчий суддя, зважаючи на наведені та доведені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також дані щодо часу вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_4 , відсутність скарг ОСОБА_4 на дії працівників правоохоронних органів стосовно нього під час затримання, не знаходить підстав для задоволення означених вимог.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не має негативних характеристик, володіє високими моральними якостями і має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв'язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, тому слід застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними, а саме: продовження злочинної діяльності, вплив на інших учасників провадження. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати його:
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора, або суду за першою вимогою;
-за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали до 19.11.2017 року.
Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошений 28.09.2017 року о 13-25 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1