Справа № 22-ц/793/1841/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30 Пироженко (С.А.) С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б. Б.
суддівБондаренка С. І., Новікова О. М.
при секретаріЧуйко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління патрульної поліції в м. Черкаси, державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,-
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 12 грудня 2016 року о 20:37 год. за адресою по АДРЕСА_1 прибули працівники Управління патрульної служби м. Черкаси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для зупинення побутової суперечки між громадянами, серед яких був і позивач.
Під час розмови позивача із працівниками поліції, останні застосували до нього фізичну силу.
ОСОБА_5 вказує, що за обставинами розмови та подій застосування сили було неадекватного мірою поведінки працівників Управління. Заходи примусу у вигляді застосування фізичної сили були застосовані після слів позивача «ща решу за 5 секунд». При цьому, позивач не вчиняв будь-яких дій стосовно працівників поліції або інших присутніх осіб.
При застосуванні фізичної сили, працівниками патрульної поліції не було належним чином попереджено про таке застосування, що суперечить вимогам ст.ст. 43, 44 Закону України «Про національну поліцію».
В подальшому, постановами судів було встановлено, що позивач не вчиняв жодних неправомірних проступків.
В результаті таких дій відповідача, ОСОБА_5 було завдано шкоди здоров'ю, що підтверджується Висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/2469 від 16.12.2016 року в якому зазначено, що у позивача мали місце наступні тілесні ушкодження: садна м'яких тканин в ділянках лобу, носу, правого передпліччя, лівої кисті, правого колінного суглобу та обох гомілок. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, внаслідок неправомірних дій працівників поліції позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у завданні душевних страждань, що призвело до втрати довіри до правоохоронних органів. Позивач був змушений звертатися до медичного закладу для проходження лікування, змінювати свій розпорядок дня, піклування за своїми малолітніми дітьми, нести додаткові незаплановані витрати.
Враховуючи вищенаведене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просив суд стягнути на свою користь з державного бюджету завдану матеріальну шкоду в розмірі 170,75 грн., втрачений заробіток за час тимчасової непрацездатності в розмірі 695,70 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а всього 15 866, 45 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено факту побиття його патрульними поліцейськими. Крім того, позивачем не обґрунтовано та не надано жодних належних доказів того, що йому завдано моральну шкоду, в чому проявлялися наслідки такої шкоди, а тому відсутні підстави передбачені законом для стягнення компенсації за завдану моральну шкоду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12 рудня 2016 року інспектором роти №4 батальйону УПП у м. Черкаси ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_8 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 85 грн. При цьому було встановлено, що 12.12.2016 року о 20 год. 15 хв. в м. Черкаси по АДРЕСА_1 у під'їзді біля кв. 148 громадянин ОСОБА_5 перебував у п'яному вигляді, а саме: нестійка хода, розтріпаний зовнішній вигляд, чим ображав людську гідність і громадську мораль (а.с. 9).
Крім того, 12 грудня 2016 року інспектором поліції роти №4 батальйону УПП в м. Черкаси ДПП лейтенантом ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що 12 грудня 2016 року о 20 год. 15 хв. ОСОБА_5, знаходячись у будинку № АДРЕСА_1, виражався у під'їзді будинку нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_9 На законну вимогу працівника поліції ОСОБА_7 припинити адміністративне правопорушення, а саме: виражатися нецензурною лайкою, громадянин ОСОБА_5 не відреагував, при цьому висловлювався нецензурною лайкою на адресу поліцейських, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.. 185 КпАП України.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 185 КпАП України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
12 грудня 2016 року інспектором поліції роти №4 батальйону УПП в м. Черкаси ДПП лейтенантом ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 було складено ще один протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що 12 грудня 2016 року о 20 год.15 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у громадському місці у будинку АДРЕСА_1, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_9, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 173 КпАП України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В позовній заяві ОСОБА_5 зазначає, що працівники поліції неправомірно застосували до нього фізичну силу, оскільки жодних дій стосовно них та інших осіб він не вчиняв. При цьому ними не було попереджено позивача про таке застосування фізичної сили, що суперечить нормам ст.ст. 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», якими повинні були керуватися працівники поліції при здійсненні службових обов'язків. Внаслідок таких дій відповідачів він отримав ушкодження здоров'я у вигляді саден на різних ділянках тіла.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_5 надав до суду Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №02-01/2469 від 16 грудня 2016 року, в якому при огляді позивача було виявлено наступні тілесні ушкодження: садна м'яких тканин в ділянках лобу, носу, правого передпліччя, лівої кисті, правого колінного суглобу та обох гомілок. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
При цьому, зі слів позивача вказані ушкодження виникли саме 12.12.2016 року близько 20.15 год. в результаті побиття двома працівниками поліції. Обставин детально вказати не зміг, так як отримав удар по голові, після якого було запаморочення (а.с. 12-13).
Таким чином у даному висновку зазначені ушкодження здоров'я позивача станом на 16.12.2016 року та зроблено припущення про ймовірність та можливість виникнення вказаних ушкоджень внаслідок обставин зазначених ОСОБА_5, проте достовірно вказані факти встановлені не були.
Крім іншого, позивач до позовної заяви додав Листок непрацездатності Серії АГЯ №204442, згідно якого ОСОБА_5 перебував на амбулаторному лікуванні з 19 грудня 2016 року по 29 грудня 2016 року в КП «Перша Черкаська міська поліклініка» (а.с. 15).
Вказаний лист непрацездатності позивач надав на підтвердження факту отримання ним ушкоджень здоров'я внаслідок дій працівників поліції та на вмотивованість заявлених ним вимог.
Проте, колегія суддів, відхиляючи даний лист непрацездатності як доказ, який достовірно підтверджує наявність ушкоджень здоров'я позивача виходить з того, що інцидент з поліцією, як встановлено матеріалами справи відбувся 12.12.2016 року, за лікуванням ОСОБА_5 звернувся лише 19.12.2016 року, тобто після спливу семи днів з настання вказаних подій.
У даному листі не міститься жодних відомостей про причини та з якими скаргами ОСОБА_5 звернувся до лікувального закладу, а тому він не може бути належним доказом його лікування саме від ушкоджень нанесених працівниками поліції.
Статтею 56 Конституції України, закріплено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями и бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведеною нормою встановлено підстави відповідальності за заподіяну майнову шкоду, обов'язок доказування яких покладається на позивача. Ними є: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
За частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади.
Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ним своїх повноважень.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб.
Як видно з постанов Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2017 року та від 30 березня 2017 року провадження по справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 173 КпАП України та ст. 185 КпАП України закриті за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
При прийнятті рішень судами про закриття проваджень відносно ОСОБА_5 оцінка законності дій працівників поліції не здійснювалась. Наявність постанов суду про закриття проваджень по адміністративним справам відносно позивача не є належним доказом визнання дій службових осіб Управління патрульної поліції у м. Черкаси неправомірними.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
12 грудня 2016 року інспектором роти №4 батальйону УПП у м. Черкаси ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_8 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КпАП України визначено, що постанову про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо даної постанови, а саме чи оскаржувалась вона ОСОБА_5 і якщо так, то яке рішення з цього приводу було прийняте, оскільки відшкодування шкоди в разі накладення штрафу відбувається лише при визнанні такого адміністративного стягнення незаконним.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлюється, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як вже було зазначено вище, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в заподіянні.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку. Також дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.
Позивач, звертаючись до суду, не надав суду належних доказів на підтвердження наявності неправомірних дій, які б завдали йому як матеріальної, так і моральної шкоди.
Таким чином, матеріали цивільної справи не містять судового рішення, яким би дії відповідачів були визнані неправомірними, внаслідок чого б наступала цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків районного суду не спростовують, а тому колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді :