печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55503/17-к
22 вересня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
22.09.2017 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання, зазначаючи наступне.
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що
другим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017110000000395 від 29.06.2017 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , визначивши незаконне зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів - метадону, опію, як головне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, з корисливих мотивів, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів, в невстановлений слідством час та місці вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10
20 липня 2017 року працівниками УПН ГУНП в Київській області проведено оперативну закупку наркотичного засобу - опію ацетильованого, шляхом його придбання у ОСОБА_4 .
Так, 20 липня 2017 року ОСОБА_11 , з метою придбання опію ацетильованому, приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, через банківський термінал «ПриватБанк» придбав у ОСОБА_4 , за грошові кошти в сумі 2400 гривень, які вніс на картковий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_12 , та отримав квитанцію TS213581.
Після чого, в телефонній розмові за номером НОМЕР_2 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 місце схованки наркотичного засобу «метадону», а саме в с. Віта-Поштова, біля стовпа на початку вул. 1 Садова, Києво-Святошинського району Київської області.
В подальшому того ж дня приблизно об 13 годині 00 хвилин ОСОБА_11 прибувши на місце схованки а саме, до стовпа на початку вул. 1 Садова в с. Віта-Поштова Святошинського району Київської області під яким виявив два поліетиленові прозорі пакети з пазовими замками червоного кольору розміром 7х4 см., всередині яких знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору загальною масою 2,007 г., яка згідно висновку експерта містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса якого становить 1,054 г.
Крім того, 20 вересня 2017 року після проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , останнього затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Метадон (фенадон), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів» «Список №1» в «Таблиці ІІ», є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
20.09.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються: Витягом з ЄРДР.Повідомленням ГУ НП в Київській області про виявлення злочинної групи осіб, які займаються збутом наркотичних засобів в особливо великих розмірах на території Київської та Херсонської області. Дорученням в порядку ст. 40 КПК України на встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення, свідків та очевидців вчинення злочину. Матеріалами виконаних доручень ГУ НП в Київській області.Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 04.07.2017.Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.07.2017.Протоколом огляду та добровільної видачі документів. Постановою про визначення в якості речового доказу та приєднання до матеріалів кримінального провадження.Протоколом огляду та добровільної видачі предметів.Постановою про призначення експертизи матеріалів, речовин та виробів від 20.07.2017.Висновком експерта від 24.07.2017 № 11-2/5124.Постановою про визначення в якості речового доказу та приєднання до матеріалів кримінального провадження.Ухвалою про проведення обшуку за місцем проживання.Протоколом обшуку від 20.09.2017.Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 згідно
ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1
ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскаціє майна, а тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання за інкримінований злочин, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив на осіб, які брали участь в якості понятих, свідків під час проведення слідчих, процесуальних дій, покази яких мають значення у цьому кримінальному провадженні, свідків, які ще не допитані органом досудового розслідування, що в своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а також наявність наведених вище ризиків, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в разі застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі.
Вище викладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість підозри.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку. 20.09.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскаціє майна, а тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання за інкримінований злочин, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Росии», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв'язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, а тому до підозрюваногої слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22-00 години по 07-00 годину, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними, а саме: запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22-00 по 07-00 годину.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати його:
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора, або суду за першою вимогою;
- за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали до 18.11.2017 року.
Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошений 27.09.2017 року о 13-05 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1