Справа № 703/2008/17
1-кс/703/672/17
25 вересня 2017 року слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду в м. Сміла клопотання про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта середня - технічна, не одружений, малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні не маючий, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме 26 березня 2008 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна; 4 вересня 2008 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.186 до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання за даним вироком та вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2008 року остаточно визначено до відбуття 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна, звільнений 30 квітня 2013 року на підставі ст.81 КК України згідно ухвали Придніпровського районного суду Черкаської області умовно - достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 14 днів, за що судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.3 ст.153 КК України, -
встановив:
Слідчий Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12017250230001500 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125 та ч.3 ст.153 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 у невстановлений день та час, у період з листопада 2014 року по 25 червня 2017 року, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про малолітній вік падчерки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що остання не зможе протистояти його протиправним діям в силу її малолітнього віку, використовуючи її безпорадний стан, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.
В діях ОСОБА_6 досудовим слідством вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, як насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2017 року за №12017250230001500.
26 червня 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України.
Крім того, ОСОБА_6 в невстановлений слідством день та час, в період з 18 по 22 червня 2017 року, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, достовірно знаючи про малолітній вік падчерки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що остання не зможе протистояти його протиправним діям в силу її малолітнього віку, наніс удари ремінцем по спині, сідницях, по правому та лівому стегнах, та долонею правої руки по потиличній частині голови, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів грудної клітки, правого стегна, правого стегна, лівої сідниці, садна колінних суглобів, які за висновком судово - медичного експерта №02-01/1112 від 26 червня 2017 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В діях ОСОБА_6 досудовим слідством вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2017 року за №12017250230001834.
18 серпня 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Цього ж дня, кримінальні провадження №12017250230001500 та №12017250230001834 об'єднані в одне провадження та присвоєно №12017250230001500.
Як докази, які стали підставою повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153 та ч.1 ст.125 КК України, слідчий зазначає: протокол огляду місця події від 25 червня 2017 року, протокол допиту малолітньої ОСОБА_8 , протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , малолітньої ОСОБА_14 , протокол слідчого експерименту від 10 липня 2017 року, висновок комплексної психолого - психіатричної експертизи №274 від 07 липня 2017 року та висновок експерта №05-6-01/255 від 18 липня 2017 року.
25 червня 2017 року о 20 годині 50 хвилин в приміщенні Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
27 червня 2017 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 23 серпня 2017 року.
19 серпня 2017 року керівником Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_15 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжений до трьох місяців, тобто до 26 вересня 2017 року.
23 серпня 2017 року згідно ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 вересня 2017 року.
У даному кримінальному провадженні виконано всі слідчі дії, спрямовані на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому. Однак, закінчити розслідування у трьохмісячний строк немає можливості, оскільки необхідно: завершити допит потерпілої під час досудового розслідування в судовому засіданні; провести інші слідчі дії, необхідність у проведенні яких може виникнути в ході досудового слідства; виконати вимоги ст.290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому порядку не знята та не погашена, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, здійснюючи вплив на потерпілу, свідків, експерта та продовжувати злочинну діяльність, на шлях виправлення не став та продовжує скоювати кримінальні правопорушення, перебуваючи на волі може продовжити вчиняти умисні злочини, в зв'язку з чим і звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 підтримали, та пояснили, що на даному етапі слідства зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, крім того з огляду на існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме можливості уникнення підозрюваного від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні шляхом впливу на потерпілу, свідків, експерта, схильність до вчинення нових злочинів, вважають, що будь-який інший запобіжний захід є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Просять врахувати наявність у підозрюваного судимості за раніше скоєні кримінальні правопорушення та відсутність в нього місця реєстрації.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили його змінити на більш м'який. При цьому вказали, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, є необґрунтованою. Доводи прокурора та слідства про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, базуються лише на припущеннях та нічим не доведені. Підозрюваний зауважив, що в м. Сміла проживає його тітка, в якої він буде проживати на час проведення досудового розслідування, в разі зміни йому запобіжного заходу. Намірів уникати від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні він не має. До затримання неофіційно працював у приватного підприємця.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
У відповідності до витягу з ЄРДР кримінальне провадження відкрите за фабулами, зазначеними слідчим Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області у клопотанні.
25 червня 2017 року о 20 годині 50 хвилин в приміщенні Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
27 червня 2017 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 23 серпня 2017 року.
19 серпня 2017 року керівником Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_15 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжений до трьох місяців, тобто до 26 вересня 2017 року.
23 серпня 2017 року згідно ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 вересня 2017 року.
21 вересня 2017 року першим заступником прокурора Черкаської області - начальником управління ОСОБА_16 продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12017250230001500 до чотирьох місяців, тобто до 26 жовтня 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
21 вересня 2017 року слідчий, за погодженням з прокурором, скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст.199 КПК України, подав до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , який досудовим слідством підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153 та ч.1 ст.125 КК України.
Вказане клопотання подано слідчим за чотири дні до закінчення дії ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, всупереч ч.1 ст.199 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, встановлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України");
- ретельно перевіряти дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК у випадках затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК.
26 червня 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, як насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої.
18 серпня 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Як докази, які стали підставою повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153 та ч.1 ст.125 КК України, слідчий зазначає: протокол огляду місця події від 25 червня 2017 року, протокол допиту малолітньої ОСОБА_8 , протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , малолітньої ОСОБА_14 , протокол слідчого експерименту від 10 липня 2017 року, висновок комплексної психолого - психіатричної експертизи №274 від 07 липня 2017 року та висновок експерта №05-6-01/255 від 18 липня 2017 року.
Досліджуючи в судовому засіданні документи, які приєднані до клопотання слідчого, встановлено, що протокол огляду місця події від 25 червня 2017 року, протоколи допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , малолітньої ОСОБА_14 , на які посилається слідчий як на докази вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, взагалі до клопотання не додані.
Пункти 2, 3 розділу 2 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи від 21 травня 2014 року Вищого спеціалізованого суду України вказують, що недолучення оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, дослідження яких має значення для встановлення обставин, зазначених у клопотанні, є підставою для відмови в його задоволенні.
Як вбачається з приєднаних до клопотання документів, підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України ґрунтується на показах малолітньої потерпілої ОСОБА_8 та показах свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останні безпосередніми свідками події, яка відбулася з потерпілою не були, а про це їм відомо лише з її слів.
При цьому, відповідно до висновку експерта №012-01/1112 від 26 червня 2017 року, у ОСОБА_8 мали місце ушкодження: крововиливи грудної клітки, правового стегна, лівої сідниці, садна колінних суглобів; вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, давністю не більше шести діб до моменту огляду та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; ушкоджень в ділянці статевих органів та заднього проходу - не виявлено; цілість дівочої пліви у ОСОБА_8 - не порушена; в зв'язку з тривалим періодом, який пройшов після зимового періоду, дослідження на наявність сперми не проводилось; судово-медичних даних, які б свідчили про введення статевого члену в піхву, анальний отвір, ротову порожнину - немає.
Також, аналізуючи зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 , приходжу до висновку, що в ній не розкрито об'єктивну сторону злочину, яка входить до предмету доказування, а саме не зазначено дії, які ОСОБА_6 вчиняв по відношенню до малолітньої ОСОБА_8 , на підставі яких слідчий дійшов висновку про задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування вказаних вище обставин покладається на слідчого, прокурора.
Вказані обставини, грубо порушують положення п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (підпункт «а» пункт 3 статті 6 Конвенції).
В рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі “Абрамян проти Росії” від 09 жовтня 2008 року, справі “Камасінскі проти Австрії”, “Матточіа проти Італії” від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, є необґрунтованою та такою, що повідомлена передчасно, без з'ясування всіх обставин події.
Разом з тим, вважаю, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на доказах здобутих під час проведення досудового розслідування, а саме: протокол допиту малолітньої ОСОБА_8 , протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол слідчого експерименту від 10 липня 2017 року, висновок комплексної психолого - психіатричної експертизи №274 від 07 липня 2017 року, висновок експерта №05-6-01/255 від 18 липня 2017 року, висновок експерта №№012-01/1112 від 26 червня 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув"язнення.
В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Аналізуючи доводи слідчого і прокурора щодо наявних ризиків, які були враховані під час обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які на їх думку продовжують існувати на даний час, дослідивши документи додані до клопотання, та врахувавши, що підозра ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, є необґрунтованою, приходжу до висновку, що в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що підозрюваний перебуваючи на волі буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, здійснюючи вплив на потерпілу, свідків, експерта, а тому є такими, що не відповідають дійсності, є непідтвердженими та недоведеними, в зв'язку з чим не можуть бути враховані під час розгляду клопотання.
Оскільки ОСОБА_6 двічі був засуджений за вчинення злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, приходжу до висновку, про наявність такого ризику, передбаченого ст.177 КПК України, як можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року, виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Крім цього, органом досудового розслідування не наведені, у відповідності до ст. ст. 177 - 178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також не враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу, а саме: що підозрюваний має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_3 , про що вказує сам слідчий у своєму клопотанні, може постійно проживати за місцем проведення досудового розслідування, так як в м. Сміла проживає його тітка. Крім того, підозрюваний зобов'язався, в разі зміни запобіжного заходу на більш м'який з'являтись на виклики до слідчого та суду.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, є необґрунтованим, в зв'язку з чим під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою не враховується.
Санкція ч.1 ст.125 КК України, нанесення умисних легких ушкоджень карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, в зв'язку з чим клопотання слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою задоволенню не підлягає.
Однак, враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та з метою запобігти ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, що передбачено ст.177 КК України, йому необхідно обрати міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Така міра запобіжного заходу відповідає тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та особі підозрюваного. Потреби в застосуванні іншого, більш суворого виду запобіжного заходу, не вбачаю.
Керуючись ст.ст. 27, 29 Конституції України, ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 202, 331, 372 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання слідчої Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відмовити.
Змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання в межах строку досудового розслідування, а саме по 26 жовтня 2017 року включно з носінням електронного засобу контролю.
Зобов'язати ОСОБА_6
- прибувати до слідчого СВ Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 за першою вимогою;
- не відлучатися із Смілянського району та м. Сміла Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом 5 днів та підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню та діє протягом 2 місяців з дня її постановлення, у разі якщо не буде скасована апеляційним судом.
Повний текст ухвали оголошено 29 вересня 2017 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1