Справа № 699/46/17
Номер провадження 2/699/155/17
/заочне/
27.09.2017 року м.Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Свитки С.Л.,
за участю секретаря Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Корсуні-Шевченківському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна» про захист прав споживача,визнання договору недійсним та стягнення коштів,
встановив :
24.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним договір № 278 фінансового лізингу укладеного 06 січня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна»; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна» сплачені кошти в сумі 23093 грн та судовий збір в сумі 640 грн 20 коп.
Свій позов позивач мотивує тим, що 24.01.2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна» укладено договір фінансового лізингу, згідно якого позивачем сплачена комісія за організацію договору в сумі 23093 грн, але виконання договору не відбулось. Укладений договір містить ознаки фінансової послуги, оскільки передбачає залучення фінансових активів від фізичних осіб і дані послуги можуть надаватися лише після отримання відповідачем ліцензії, яка на час укладення зазначеного договору у останнього була відсутня. Крім цього, договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений та містить несправедливі умови, які порушують його права, оскільки є несправедливими.
В судове засідання позивач та його представник не з*явилися, направивши заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позов підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечили.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про проведення судового засідання 15.06.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940201738845 (а.с.59), в судове засідання свого представника не направив без пояснення причини неявки.
27.09.2017 року відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940201774736(а.с.62), повторно не направив у суд свого представника, направивши при цьому клопотання про відкладення розгляду справи та письмове заперечення на позов, в якому просить залишити його без задоволення, посилаючись на те, що укладений договір відповідає діючому законодавству, яким не передбачено обов»язкова нотаріальна форма договору. Натомість договір і додатки до нього погоджені та підписані сторонами, а твердження позивача про несправедливі та недобросовісні умови не відповідають дійсності.
Щодо наявності ліцензії, то така отримана відповідачем 04.07.2017 року.
Крім того, до заперечення відповідачем були додані копії додатків №1,2 до договору, розпорядження про видачу ліцензії від 04.07.2017 року, довідка про взяття на облік юридичної особи.
За таких обставин, у відповідності до приписів ч.4 ст.169 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість заочного розгляду справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч.2 ст.197 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.
У суді встановлено, що 06 січня 2017 року ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна» уклали письмовий договір фінансового лізингу №278 (а.с.8-10). Вказаний договір нотаріально посвідчений не був. Також між сторонами були погоджені та підписані додатки №1, який відображає графік сплати авансового платежу та додаток №2, який містить специфікацію предмета лізингу.
Пунктом 1.1 договору фінансового лізингу передбачено, що предметом є транспортний засіб, а саме автомобіль марки «Chevrolet Niva».
Згідно п.1.2 зазначено, що вартість предмета лізингу зазначається у даному Договорі та в Додатку №1. Зокрема, п.8.2 передбачено, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 11824,37 доларів США, що еквівалентно 329900 грн.
Лізингодавець бере на себе зобов»язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором, що передбачено п.1.3. Строк передачі предмета лізингу закріплений у п.1.7 і становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці.
У розділі Договору «Визначення термінів» закріплено поняття комісії за організацію договору - це першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов»язкових платежів, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов»язані з укладенням договору, в тому числі витрати, що пов»язані з пошуком предмету лізингу лізингоодержувачу. Розмір комісії попереднього погоджений сторонами та відображається у даному договорі (п.9.1.) та Додатку №1 та становить 7% від вартості предмета лізингу.
06.01.2017 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок позивача комісію за організацію договору в сумі 23093 грн, що підтверджується копією квитанції №1 (а.с.19).
Позивач вважає, що комісія за організацію договору не є лізинговим платежем, також є несправедливим через значний розмір та умову договору про неповернення платежу у разі розірвання договору.
В п.8.1. Договору зазначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі і інші платежі згідно Договору відображають справедливу вартість предмета лізингу.
Згідно п.12.1 лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі, комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.
Аналізуючи зміст укладеного договору, враховуючи висновки Верхового Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015 року, які в силу положень ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов*язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, суд приходить до наступного:
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Крім того, ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено складові частини лізингових платежів, зокрема лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. П.4 ч.3 цієї ж статті передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.
У правовій позиції Верхового Суду України у справі №6-2766цс15 зазначено, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Судом встановлено, що умовами пункту 3.2.6., 12.2. передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку розірвати вказаний договір, без повернення комісії за організацію договору.
Щодо наявності ліцензії для надання послуг фінансового лізингу у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 зазначено, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
У п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплено поняття фінансової установи, зокрема, це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Тому у вирішенні питання щодо наявності ліцензії у відповідача суд вважає, що відповідач здійснюючи свою діяльність в обов*язковому порядку повинен був мати відповідну ліцензію на здійснення своєї діяльності.
За таких обставин суд критично, як спробу вирішити спір на свою користь, оцінює надану відповідачем 26.09.2017 року копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) від 04.07.2017 року (а.с.а.с.36, 74-75), оскільки спірний договір був укладений 06.01.2017 року, тобто на час укладення зазначеного договору відповідач не мав ліцензії на залучення фінансових активів від фізичних осіб.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем на день розгляду справи у судді взагалі не надано самої ліцензії на здійснення зазначеного виду діяльності.
Що стосується нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу суд зазначає, згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст.628 ЦК України договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, що зазначено у ч.2 ст.799 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна», тобто з участю фізичної особи і тому підлягає нотаріальному посвідченню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при підписанні оспорюваного договору не було дотримано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення вказаного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про повне задоволення позову, оскільки умови оспорюваного договору є несправедливими, при його підписанні не було дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення, а відповідач при цьому не мав відповідної ліцензії щодо здійснення діяльності, пов»язаної із лізингом.
Задовольняючи позов суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд
вирішив :
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Визнати недійсним договір № 278 фінансового лізингу, укладений 06 січня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР Україна», 02099, м.Київ вул.Бориспільська, буд.7, оф.169, код ЄДРПОУ 40481805, р/р 26007532869 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, інші відомості суду не відомі на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НС №530721 виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 03.11.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, інші відомості суду не відомі,
-кошти в сумі 23093 грн в рахунок повернення сплачених коштів за договором фінансового лізингу № 278 від 06 січня 2017 року;
-судовий збір в сумі 640 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя ОСОБА_3sp; Л.