Справа № 752/6887/16-к
Провадження №: 1-кп/752/138/17
28 вересня 2017 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в cкладі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження
потерпілого ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100010006116 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ., раніше судимого:
вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2009 року за ч. 4 ст. 296, 198, 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.12.2009 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2009 року змінено, а саме перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 296 на ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 1 п. «А» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року звільнений 07.12.2009 року із зали суду;
вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки на основі ст. 75 КК України звільнений від вдбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
встановив:
ОСОБА_6 24.07.2014 о 15 год. 35 хв., спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, прямували на автомобілі марки «Мітсубіші Паджеро», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні якого перебував ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, здійснили об'їзд автомобіля марки «Шевроле Епіка», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого був потерпілий ОСОБА_3 по тротуару, що знаходився з права відносно проїзної частини. З метою з'їзду з тротуару ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, що знаходилися в автомобілі марки «Мітсубіші Паджеро», чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 за допомогою жестів та звукових сигналів почали подавати ОСОБА_3 сигнали, щоб останній надав їм змогу з'їхати з тротуару, враховуючи дорожню обстановку, зокрема й те, що по пішохідному переході прямували люди, останній не маючи реальної можливості за наявної дорожньої ситуації пропустити автомобіль «Мітсубіші Паджеро», в цей момент ОСОБА_6 та невсланволена органом досудового розслідування особа, почали висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 розпочавши рух спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, зупинили автомобіль ОСОБА_3 , знову почали висловлюватись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 та погрожувати застосуванням фізичної сили, дістали з салону автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро», спеціально пристосовані предмети, ззовні схожі на пістолет типу «Флобер» та з особливою зухвалістю, кожний здійснював постріли в напрямку ОСОБА_3 , в наслідок чого останньому було заподіяно три вогнепальні поранення тім'яної та потиличної ділянки голови справа з імпресійннм переломом зовнішньої пластинки потиличного горба справа. Чотири вогнепальні поранення правої лопаткової ділянки, поперекової ділянки справа, обох стегон в середній третині, чим завдали останньому, згідно висновку експерта, № 279/Е від 12.02.2015 року, легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
На підтвердження вини обвинуваченого стороною публічного обвинувачення надано такі доказі.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що приблизно о 15:00 год., в липні 2014 року, точної дати не пам'ятає, рухався на автомобілі, та на перехресті просп. 40-річчя Жовтня (Голосіївський) і вул. Голосіївської, зупинився на червоний колір світлофора, пропускав пішоходів, побачив як автомобіль марки Мітсубісі Паджеро їхав по тротуару, зрівнявшись з його авто, виїхав на проїзну частину, що мало не призвело до зіткнення. Водій автомобіля Мітсубісі Паджеро - ОСОБА_6 опустив скло і почав лаятись, після чого на невеликій швидкості поїхав далі, дочекався поки пройдуть пішоходи продовжив рух. Порівнявшись з автомобілем Мітсубісі Паджеро, водій цієї машини почав виштовхувати його зі смуги, у зв'язку з чим ОСОБА_3 зупинився, вийшов зі свого автомобіля та підійшов до обвинуваченого - який сидів за кермом та запитав, що сталося, але останній не відповів, після чого пасажир автомобіля Мітсубіші Паджеро, який сидів на передньому сидінні, підізвав до себе та коли ОСОБА_3 підійшов, пасажир намагався вдарити його електрошокером проте ОСОБА_3 встиг відскочити та в цей час побачив в машині пістолет та відійшов подалі, після чого пасажир вийшов з машини і почав стріляти у ОСОБА_3 , коли набої закінчилися ОСОБА_3 почав викликати поліцію, після чого з автомобіля Мітсубіші Паджеро вийшов водій разом з пасажиром який сидів на передньому сидінні та відкрили вогонь по ньому, до поки ОСОБА_3 не сховався у свій автомобіль, після чого обвинувачений разом із пасажиром сіли у свій автомобіль та поїхали. Одночасно обвинувачений зазначив, що у нього влучило більше шести куль та він тоді вперше бачив ОСОБА_6 , раніше з ним не був знайомий, і із впевненістю впізнає його зараз. Крім того повідомив, що в автомобілі Мітсубіші Паджеро було 3 осіб, а саме водій ОСОБА_6 пасажир який сидів на передньому сидінні та ще один який був ззаду який жодних дій по відношенню до нього не вчиняв.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 24.07.2014 року, приблизно о 15:30, рухався на автомобілі по вул. Голосіївській, зупинився на світлофорі перед поворотом на пр. 40 річчя Жовтня (пр. Голосіївський). Попереду його автомобіля стояв автомобіль Шевроле Епіка за кермом якого був потерпілий ОСОБА_3 , в цей час по тротуару їх обігнав автомобіль марки Мітсубіші, який ледь не вдарив автомобіль потерпілого та почав витісняти його автомобіль з проїзної частини. Коли загорівся зелений колір світлофору, вони розпочали рух, рухались на невеликій швидкості та переговорювались між собою із машин, після чого зупинились та він припаркував свій автомобіль за автомобілем Мітсубіші, одночасно, по переду якого став автомобіль Шевроле. ОСОБА_3 підійшов до автомобіля Міцубіші та почалась словесна перепалка, після чого ОСОБА_3 почав відбігати від їхнього автомобіля, тому що з автомобіля ОСОБА_9 вийшов пасажир з револьверами, який сидів на передньому сидінні та почав стріляти у сторону ОСОБА_3 , загалом здійснивши приблизно 6 пострілів. Свідок в цей час підійшов до автомобіля ОСОБА_9 та запитав, що вони роблять, в цей час пасажир автомобіля ОСОБА_9 перезаряджав свій револьвер. Потерпілий в цей час пішов у свій автомобіль та взяв балончик із газом та розбризкав його у автомобіль Мітсубіші з якого вибігли три чоловіки, водій автомобіля ОСОБА_10 та пасажир який сидів на передньому сидінні побігли за потерпілим та стріляли по ньому. Після того як свідок ОСОБА_8 почав кричати, що у нього є відео реєстратор пасажири та ОСОБА_6 сіли у свій автомобіль та поїхали. Одночасно зазначив, що ОСОБА_6 був за кермом автомобіля Мітсубіші і він його із впевненістю пізнає, який того, хто стріляв у потерпілого з відстані 1 метра зі спини в область голови із револьвера чорного кольору 17-20 сантиметрів а пасажир стріляв із коротко ствольного револьверу металічного кольору. Крім того повідомив, що у ОСОБА_6 була на той час борода, а у третього пасажира була довге волосся.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що знайомий із обвинуваченим та товаришує із його родиною з 2009 року. З приводу обставин справи йому нічого не відомо, проте, як він вважає, ОСОБА_6 не винен. Одночасно зазначив, що у той період часу ОСОБА_6 був постійно з батьками та був підозрюваним у іншій справі, у зв'язку з чим не міг вчинити ще щось. Чи бачив свідок ОСОБА_6 в день, коли було вчинено інкримінований злочин згадати не зміг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_6 син його товариша та знає його з малку. Повідомив, що 24.07.2014 року зустрівся з ОСОБА_6 на шино монтажі, на якій машині був ОСОБА_6 не пам'ятає, що недалеко від їх дачі, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Про обставини справи йому нічого не відомо, а те що відомо, він дізнався вже від слідчого.
Одночасно, стороною публічного обвинувачення подано такі документі.
-рапорт від 24.07.2014 року, відповідно до якого 24.07.2014 року, о 15:37 за адресою м. Київ, пр.-т Голосіївський 59 б, невідомі особи спричинили ОСОБА_13 вогнепальні поранення голови, правого плечового суглобу, обох стегон;
-витяг із інтегрованої інформаційно-пошукової системи «АРМОР» від 24.07.2014 року, відповідно до якого зареєстровано повідомлення лікаря, про те, що ОСОБА_13 отримав вогнепальне поранення голови, правого плечового суглобу, обох стегон;
-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.07.2014 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 повідомив про спричинення йому вогнепальних тілесних ушкоджень голови, ніг та спини невідомими особами, що мало місце 24.07.2014 року, близько 15:40;
-протокол огляду місця події від 24.07.2014 року, відповідно до якого оглянуто ділянку місцевості за адресою м. Київ, пр.-т Голосіївський 59 б, де було виявлено та вилучено шкіряну кобуру коричневого кольору з написом «Baltes»,
-протокол огляду місця події від 25.07.2014 року, відповідно до якого оглянуто приміщення медичної палати № 6, яка розташована на 1-му поверсі у відділені полі травми, на території Київської міської клінічної лікарні №17, за адресою м. Київ, пров. Лабораторний, 20, в ході чого, у потерпілого було вилучено одяг, а саме поло, штани, ремінь, які містили пошкодження та плями бурого кольору;
-протокол огляду місця події від 25.07.2014 року, відповідно до якого оглянуто приміщення ординаторської, яка розташована на 1-му поверсі у відділені полі травми, на території Київської міської клінічної лікарні №17, за адресою м. Київ, пров. Лабораторний, 20, в ході чого, на столі в ординаторській було виявлено та вилучено три металеві предмети схожі на кулі;
-висновок експерта від 12.03.2015 року № 279/Е, відповідно до якого у потерпілого виявлено 3 вогнепальні поранення тім'яної та потиличної ділянки голови справа з імпресійним переломом зовнішньої пластинки потиличного горба справа, 4 вогнепальні поранення правої лопаткової ділянки, поперекової ділянки справа, обох стегон в середній третині, які відносяться до легкого тілесного ушкодження;
-висновок експерта від 18.09.2014 року № 314-мк, відповідно до якого на одязі потерпілого виявлено одне вогнепальне вхідне кульове пошкодження на футболці, три вогнепальних вхідних кульових пошкоджень на брюках та одне вогнепальне вхідне кульове пошкодження на ремені, які утворились від дії вогнепального снаряду (кулі) до складу якої входили сполуки свинцю, в результаті проведення пострілу з вогнепальної зброї з неблизької дистанції;
-висновок експерта від 06.08.2014 року № 590, відповідно до якого три предмета наданих на дослідження є частинами - стріляними кулями до коротких патронів калібру 4 мм, кільцевого запалювання, типу «Флобера» промислового способу виробництва;
-реєстраційна картка та облікова картка транспортного засобу, відповідно до яких автомобіль Мітсубіші Паджеро д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_14 ;
-витяг із інтегрованої інформаційно-пошукової системи «АРМОР» від 25.07.2014 року, на ОСОБА_6 із його фотокарткою станом, зокрема на 14.07.2014 року;
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2014 року, відповідно до якого потерпілий впізнав обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка знаходилась за кермом автомобіля Мітсубіши Паджеро д.н.з. НОМЕР_1 , та яка 24.07.2014 року спільно із невстановленими особами вчинила хуліганські дії по відношенню до нього;
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнав обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка вчинила хуліганські дії по відношенню до потерпілого;
-DVD диск з камер зовнішнього спостереження, відеозапис з якого було переглянуто у судовому засіданні;
-протокол проведення слідчого експерименту від 13.04.2015 з СД диском до нього, відповідно до якого для перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події було проведено слідчий експеримент;
-довідка аналіз технічної інформації трафіку з'єднань абонентського номеру НОМЕР_3 , який належить обвинуваченому ОСОБА_6 із графічною прив'язкою до місцевості, відповідно до якої зафіксовано місце перебування телефонного пристрою у час після вчиненого інкримінованого злочину, а саме 24.07.2014 року о 16:02 за адресою АДРЕСА_3 , а в час вчинення інкримінованого злочину з'єднань не зафіксовано, у зв'язку із чим встановити перебування телефонного пристрою неможливо;
-ухвала Голосіївського районного суду м Києва від 01.04.2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до якої надано дозвіл на тимчасовий доступ до інформації трафіку з'єднання абонентського номеру НОМЕР_3 із прив'язкою до місцевості;
-протокол тимчасово вилученого майна від 21.04.2016 року із відповідним описом, відповідно до якого вилучено інформацію трафіку з'єднання абонентського номеру НОМЕР_3 із прив'язкою до місцевості.
Стороною захисту, в свою чергу, як докази відсутності вини ОСОБА_6 подано такі докази.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що перебуває на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 та приймав участь у обрані запобіжного заходу ОСОБА_6 у 2014 році за іншим кримінальним провадженням. Як виглядав останній не пам'ятає, і на цей час він не може стверджувати що впізнає його. Одночасно зазначив, що якби ОСОБА_6 мав би вуса або бороду він би його запам'ятав, проте стверджувати не може оскільки минуло багато часу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, пояснив що його на місці події не було, та не могло бути. Що автомобіль, який описаний в обвинувальному акті йому відомий, що це машина батька його товариша ОСОБА_16 і йому відомо, що його товариш користується цією машиною. Пояснив, що у той день до обіду був вдома, а після поїхав на шино монтаж ремонтувати автомобіль. Зазначив що свідок ОСОБА_8 є товаришем потерпілого ОСОБА_3 , а свідок ОСОБА_17 є сусідом ОСОБА_6 . Одночасно зазначив, що у нього немає зброї та він не перебував у той день в автомобілі Містубіші, але йому відомо хто причетний до цього злочину.
Одночасно, стороною захисту подано такі документі.
-копія товарного чеку від 24.07.2014 року, у якому зазначено про заміну мастила вартістю 50 та діагностика двигуна вартістю 70, також вказано АА84-91МВ та прізвище ОСОБА_6 ;
-копія товарного чеку від 24.07.2014 року, у якому зазначено заміна покришок вартістю 120 та балансування коліс вартістю 120, та зазначено VW АА84-91МВ та прізвище ОСОБА_6 .
Додатково стороною захисту заявлене клопотання про доручення органу досудового розслідування провести встановлення і допит свідків по справі, а саме ОСОБА_18 , які можуть дати свідчення, що мають безпосереднє відношення до інкримінованих ОСОБА_6 дій яке було задоволено судом. В подальшому, сторона захисту відмовились від вказаного клопотання, як від такого, що не має сенсу.
Інші надані прокурором та захисником процесуальні документи, супровідні листи, ухвали судів суд визнає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_6 є склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України з огляду на таке.
Так допитаний в судовому засіданні потерпілий вичерпно та детально пояснив обставини вчинення злочину по відношенню до нього із зазначенням ознак та їх сукупності, за якими він впізнає обвинуваченого ОСОБА_6 , як саме того, хто, серед інших, здійснював у нього постріли. Покази потерпілого співвідносять із іншими обставинами справи, встановленими судом, зокрема тілесними ушкодженнями та механізмом їх утворення, які були встановлені у потерпілого та ушкодженнями його одягу.
Посилання сторони захисту в цій частині на неправдивість показів потерпілого, в тій частині, що потерпілим не зазначено те, що це саме він зупиняв автомобіль Мітсубіші Паджеро та перший провокував конфлікт із водієм цього автомобіля, крім того, ще й застосовував газовий балон, вміст якого розпиляв на пасажирів вказаного автомобіля суд не бере до уваги та відкидає, оскільки це не впливає на інші встановлені судом факти, які мають значення для кримінального провадження та тих, які інкриміновано обвинуваченому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 так само вичерпно та детально пояснив обставини вчинення злочину по відношенню до потерпілого із зазначенням ознак та їх сукупності, за якими він впізнає саме обвинуваченого ОСОБА_6 , як того, хто, серед інших, здійснював постріли у потерпілого. Покази цього свідка співвідносяться із іншими обставинами справи, встановленими судом, зокрема тілесними ушкодженнями та механізмом їх утворення, які були встановлені у потерпілого та ушкодженнями його одягу.
Посилання сторони захисту на те, що потерпілий та цей свідок, під час досудового розслідування вказували на те, що обвинувачений знаходився на пасажирському сидінні в автомобілі Мітсубіші Паджеро, а після допиту обвинуваченого та після того, як побачили фото ОСОБА_19 змінили свої покази не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 суд визнає неналежними доказами оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Так, стороною захисту не доведено в належний і допустимий спосіб, що обвинувачений знаходився в час вчинення інкримінованого злочину в іншому місці, оскільки вказані свідки не зазначали де саме, а головне протягом якого часу вони бачили обвинуваченого. Так само суд не бере до уваги покази свідків щодо наявності чи відсутності у обвинуваченого на час вчинення інкримінованого злочину бороди типу «еспаньйолка», оскільки потерпілий та свідок ОСОБА_8 впізнали обвинуваченого в судовому засіданні та підтвердили вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину саме обвинуваченим при обставинах викладених у обвинувальному акті, а наявність чи відсутність бороди є лише суб'єктивним сприйняттям особи іншими особами, а тому не має значення для кримінального провадження.
DVD диск з камер зовнішнього спостереження, відеозапис з якого було переглянуто у судовому засіданні суд визнає неналежним доказом, оскільки із вказаного відеозапису, зокрема його якості та відстані з якої він здійснений неможливо встановити обставини, які підлягають доказуванню.
Враховуючи, що цей відеозапис визнано судом неналежним доказом, не бере суд до уваги й посилання сторони захисту на той факт, що свідок ОСОБА_8 повідомив, що водій ОСОБА_20 був у чорному одязі, в той час, коли на записі вбачається білий одяг.
Довідку аналізу технічної інформації трафіку з'єднань абонентського номеру НОМЕР_3 , який належить обвинуваченому ОСОБА_6 із графічною прив'язкою до місцевості, суд визнає неналежним доказом. Так, відповідно до довідки зафіксовано місце перебування телефонного пристрою у час після вчиненого інкримінованого злочину, а саме 24.07.2014 року о 16:02 за адресою АДРЕСА_3 , а в час вчинення інкримінованого злочину з'єднань не зафіксовано, у зв'язку із чим встановити перебування телефонного пристрою неможливо. Ця довідка не доводить, що абонент знаходився у місці та в час інкримінованого злочину, проте одночасно вона і не спростовує того факту, що ОСОБА_6 там не знаходився, оскільки інкримінований злочин вчинено о 15:35, а наступний телефонний виклик було зроблено о 16:02, тобто через 27 хвилин.
Одночасно, всі інші перелічені документи, які подала сторона публічного обвинувачення суд визнає належними та допустимими, які в своїй сукупності доводять вину обвинуваченого саме при обставинах викладених у обвинувальному акті, які було встановлено судом у судовому засіданні.
Посилання сторони захисту на той факт, що у рапорті від 24.07.2014 року, та у витязі із інтегрованої інформаційно-пошукової системи «АРМОР» від 24.07.2014 року, зазначено прізвище ОСОБА_13 замість ОСОБА_21 суд вважає доречним, проте, одночасно приходить до висновку, оскільки в самому рапорті вказано, що повідомлення надійшло до чергової частини Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві по спецлінії «102», тобто по телефонному зв'язку, могла бути допущена помилка під час написання прізвища потерпілого, а тому, суд вважає за необхідне рахувати, що у рапорті допущено технічну помилку і слід вважати вірним прізвище ОСОБА_21 .
Одночасно, суд визнає неналежними доказами копії товарних чеків, які було подано стороною захисту. Так, стороною захисту не доведено суду у належний та допустимий спосіб чому на цих чеках зазначено прізвище обвинуваченого та номер автомобіля, за умови відсутності відповідних граф у чеках для цього та відсутності загальноприйнятою практики зазначення такої інформації у аналогічних чеках. Більше того, у вказаних чеках не вказано часу, а зазначено лише дату. Таким чином, ці чеки не доводять відсутність обвинуваченого на місці вчинення злочину 24.07.2014 о 15 год. 35 хв.
Крім того, за результатом задоволеного клопотання про доручення органу досудового розслідування провести встановлення і допит свідків по справі, а саме ОСОБА_18 , які можуть дати свідчення, що мають безпосереднє відношення до інкримінованих ОСОБА_6 дій та від якого в подальшому, сторона захисту відмовились як від такого, що не має сенсу, відповідно до рапортів начальника відділення СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_22 та ІП СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , встановити вищевказану особу за тією інформацією, що надала сторона захисту не надалось можливим.
Покази надані обвинуваченим у судовому засіданні суд сприймає як такі, що надані виключно з метою уникнення від відповідальності, а тому, враховуючи що вони не узгоджуються з жодною встановленою судом обставиною, до уваги не бере.
Таким чином, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах викладених у обвинувальному акті та які було встановлено судом.
Дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, із застосуванням предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень кваліфіковані вірно.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного, аналізуючи результати судового розгляду, зважаючи на позицію сторони обвинувачення та, зокрема, потерпілого, крім того на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, раніше судимий і відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Крім того, судом враховується, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи, що злочин обвинувачений, вчинив до постановлення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 185 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, суд керуючись ч. 4 ст. 70 КК України призначає остаточне покарання за правилами, передбаченими у частинах першій-третій цієї статті, шляхом часткового складання призначених покарань.
Підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, суд не знаходить, оскільки обставини вчинення злочину, його спосіб вказують в своїй сукупності, у даному конкретному випадку, на те, що тяжкість вчиненого ним злочину разом із іншими вищезазначеними обставинами встановленими у цьому провадженні не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.
Враховуючи необхідність засудження обвинуваченого до реального терміну покарання, суд також вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу, але не довше 27.11.2017 року.
При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення 50 000 грн. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
У судовому засіданні обвинувачений заявлений цивільний позов не визнав.
Одночасно, цивільний позов не містить жодного доказу про понесені потерпілим матеріальні збитки, а тому враховуючи заперечення проти позову обвинуваченого в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення моральної шкоди.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує та пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно вимог ст. 23 ч. 1, 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди, з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, її майновий стан, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 50 000 грн.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, враховуючи призначене покарання вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 185 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з дня його фактичного затримання.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27.11.2017 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. (п'ятдесяти тисяч грн.).
Речові докази, а саме шкіряну кобуру коричневого кольору з написом «Baltes» - знищити. Три кулі, DVD диск з камер зовнішнього спостереження які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження за належністю. Поло, штани, ремінь - повернути потерпілому за належністю.
Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати - вартість проведеної балістичної експертизи від 06.08.2014 року № 590 ат в розмірі 245 гривень 70 копійок на користь держави.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1