Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6649/17
28.09.2017 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Шиповича В.В.
секретаря Євтушенко М.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини, -
ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні із донькою - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини.
Ухвалою суду від 18.08.2017 року провадження у справі відкрито.
ОСОБА_1 28.09.2017 року подано заяву про забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої громадянки України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 без нотаріально посвідченої згоди батька - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. Необхідність забезпечення позову мотивував тим, що ОСОБА_1, та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БК № 569710. На сьогоднішній день дитина проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 за адресою: м. Черкаси, вул. Сонячна, буд. 7. Позивач стверджував, що постійно приймає участь у вихованні дитини, забезпечує дитину матеріально та майже кожного тижня намагається приїжджати в м. Черкаси, щоб провести день-два з дитиною. 26.03.2016 року позивачем була надана нотаріально засвідчена заява щодо не заперечення на відкриття візи та виготовлення інших, необхідних для перетину кордону, документів малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також на неодноразовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Єгипет та інших країн Шенгенської угоди з метою супроводження матері (ОСОБА_2В.) під час бізнес-поїздок уперіод з 26.03.2016 року по 26.03.2019 року включно у супроводі її матері, громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після чого, у нього з'явилися перешкоди у спілкуванні з дитиною, а на травневі свята 2017 року, дитину вивезли закордон без його згоди та без повідомлення його як батька, про таку заплановану туристичну поїздку матір'ю дитини. За інформацією Державної прикордонної служби України, викладеній у листі від 25.05.2017р № 64/Г-5963, ОСОБА_3 вибула з України 28.04.2017р. до курортного міста Хургада Республіки Єгипет. За таких обставин він не зміг провести час з дитиною, поспілкуватися з донькою у період святкових днів, а про виїзд дитини за межі України дізнався від третіх осіб. Крім того, зазначений виїзд за межі України не був пов'язаний із бізнес-поїздками відповідача, хоча заява від 26.03.2016 року передбачала виключно такі поїздки. Підтвердженням виїзду дитини за межі України в туристичну подорож у період з 28.04.2017 року по 07.05.2017 року є документи, надані авіаперевізником та туроператором. 29.04.2017 року був змушений подати до органів поліції відповідну заяву про вивезення дитини, ОСОБА_3, закордон без згоди батька. Також, 03.05.2017 року склав нотаріально засвідчену заяву про відкликання раніше наданої заяви від 26.03.2016 року про надання згоди на неодноразовий виїзд за кордон малолітньої дочки ОСОБА_3. В зв'язку з чим, 16.05.2017 року письмово повідомив Адміністрацію Державної прикордонної служби України про свою відмову від раніше наданої згоди на виїзд доньки за кордон. 22.05.2017 року Адміністрація Державної прикордонної служби України листом № 23/Г-5962 повідомила, що письмове повідомлення Адміністрації Державної прикордонної служби України чи підрозділів охорони державного кордону не є «інформацією про заборону в перетинанні кордону» будь-якій особі, в тому числі малолітній.Уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час несення служби в пунктах пропуску здійснюється перевірка документів, передбачених пунктами 4, 5 та 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57. Тобто, під час перевірки законних підстав для перетинання державного кордону, в тому числі й нотаріально посвідчених згод на виїзд неповнолітніх громадян України, проводиться тільки перевірка дійсності документа, наявність у ньому необхідних підписів, печаток, елементів захисту від підробок тощо. Відповідно до чинного законодавства України, що регламентує діяльність Державної прикордонної служби України, облік нотаріально засвідчених згод другого з батьків на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, в тому числі таких, що скасовані з дотриманням процедур, не ведеться. 16.05.2017р. звернувся до Державної прикордонної служби України із запитом (вх.№ Г-5965), в якому містилось наступне питання: “У який спосіб Дерприкордонслужба рекомендує прогарантувати забезпечення моїх прав та прав моєї малодітної дитини, аби унеможливити виїзд моєї доньки ОСОБА_3 з представленням згоди на виїзд за кордон, яку відмінено у законному порядку”. Адміністрацією Держприкордонслужби звернення розглянуто та надано відповідь листом від 30.05.2017р №23/Г-5965, в якому зазначено: “у разі надходження судового рішення щодо тимчасового обмеження виїзду з України громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, Державною прикордонною службою України буде вжито всіх заходів, передбачених законодавством, щодо недопущення виїзду її за межі України”. Оскільки, відповідач ОСОБА_2 по теперішній час не повернула надану їй нотаріально засвідчену згоду на виїзд дитини закордон без супроводу батька від 26.03.2016 року, то на думку позивача є загроза порушення його прав, як батька дитини, в майбутньому, шляхом вивезення дитини закордон на тривалий час або на постійне місце проживання, що взагалі унеможливить виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини та реалізацію батьківських прав на участь у вихованні дитини. Крім того, надання дозволу на відкриття візи і виїзд за кордон та виготовлення інших, необхідних для перетину кордону, документів на ім'я малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також на неодноразовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Єгипет та інших країн Шенгенської угоди у супроводі її матері протягом трьох років суперечить нормам пп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, якими передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку.всупроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі. Надання дозволу на майбутнє на багаторазові виїзди дитини за кордон суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини та можливості спілкування з ним. Подібного висновку дійшов ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних прав в ухвалі від 16.03.2016 року при розгляді справи № 6-33303ск15. Порушення ОСОБА_2 прав, передбачених ст. 141, 151, 155 СК України, що виразилось у вивезенні спільної дитини, ОСОБА_3, закордон без надання нотаріально посвідченої згоди на тимчасовий виїзд дитини з метою відпочинку та оздоровлення, призвело в тому числі до необхідності звернення до Придніпровського районного суду міста Черкас із позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини. З огляду на існування перешкод у спілкуванні із дитиною та наявність у ОСОБА_2 оригіналу нотаріально посвідченої заяви на тимчасовий виїзд закордон від 26.03.2016 року, вона може бути неодноразово використана при бажанні виїхати за межі України попри відкликання цієї заяви 03.05.2017 року. Відтак він змушений багаторазово звертатися до Державної прикордонної служби України з метою отримання інформації про перебування доньки, ОСОБА_3 на території України. Дані обставини створюють додаткові переживання та дискомфорт, порушують нормальний хід речей та вносять корективи в робочий графік. За таких обставин позивач вважав, що існує реальна загроза виконання в майбутньому можливого рішення суду, або ж суттєвого ускладнення його виконання, оскільки маючи на руках оригінал нотаріально засвідченої згоди на виїзд дитини закордон без супроводу батька від 26.03.2016 року ОСОБА_2 має можливість безперешкодно вивезти дитину закордон на тривалий час або на постійне місце проживання, що взагалі унеможливить виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини та реалізацію батьківських прав на участь у вихованні дитини.
Суд вивчивши заяву ОСОБА_1 документи додані до заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи №711/6649/17 виходить з наступного.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі допускається у будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивач просив суд забезпечити позов шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої ОСОБА_3 без нотаріально посвідченої згоди батька.
Відповідно до п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою КМУ №57 від 27.01.1995 року (в редакції постанови КМУ №724 від 25.08.2010 року), - виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Таким чином за відсутності обставин зазначених у п.п. 2 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері без нотаріально посвідченої згоди батька - ОСОБА_1 заборонений законодавством України, а отже не потребує ухвалення судового рішення з цього приводу. При цьому така заборона, на відміну від заходів забезпечення позову, діє не лише на час судового розгляду справи №711/6649/17, а існує до внесення відповідних змін у законодавство України.
ОСОБА_1 03.05.2017 року відкликав свою згоду викладену у заяві від 26.03.2016 року на виїзд з України без його супроводу неповнолітньої ОСОБА_3 про що повинен належним чином повідомити компетентні органи і матір дитини - ОСОБА_2, та має право вимагати безумовного виконання Правил перетинання державного кордону громадянами України, у тому числі від Державної прикордонної служби України та її посадових осіб.
У випадку, якщо позивач вважає, що суб'єктами владних повноважень, відповідальними за дотримання Правил перетинання державного кордону громадянами України, прийняті протиправні рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність всупереч вимогам вказаних Правил, він має право оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В той же час підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України чітко визначені статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Так відповідно до ч.1 ст. 6 вказаного Закону, - право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
2) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
3) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
4) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань;
5) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
Відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні передбачені ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» підстави для тимчасового обмеження права на виїзд з України.
За таких обставин судом не встановлено правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. 151-153, 293 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №711/6649/17 шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої громадянки України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в п'яти денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_4