28 вересня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Бондаренко Н.В., Григоренка М.П.
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-проваджу недійсним та припинення права власності.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Зазначає, що ухвалою Рівненського міського суду від 03.03.2017 року було позбавлено та обмежено ОСОБА_3 користуватися своєю власністю - квартирою № АДРЕСА_2, право власності на яку підтверджено за ОСОБА_3 рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22.06.2016 року у справі № 569/15844/14-ц, яке набрало законної сили.
Отже, вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на відчуження, користування, перепланування, зміну тощо квартири та заборони державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчинити реєстраційні дії щодо нерухомого майна обмежують право користування ОСОБА_3 своєю квартирою.
Фактично вказана ухвала забороняє ОСОБА_3 заходити в свою квартиру, користуватися нею, та використовувати її для власних потреб чи здавати в оренду тощо.
На його утриманні є малолітня дитина, і через дії позивачки він змушений проживати із сім'єю та батьками у маленькій однокімнатній квартирі.
При цьому, застосовуючи обрані судом заходи забезпечення позову судом не обґрунтовано доцільності їх застосування. Тобто, в даному випадку не має співмірності між заявленими позовними вимогами та обраними заходами забезпечення позову.
Спірна квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана на спільні кошти подружжя, а вказана ухвала також забороняє дружині та сину ОСОБА_3 користуватись їхньою квартирою.
Справа № 569/3577/17 Головуючий в суді І інстанції - Бердій М.А.
Провадження № 22-ц/787/1281/2017 Суддя-доповідач - Шимків С.С.
Предмет оспорюваного ними договору - квартира, була предметом іншого позову, який розглядався окремо та по суті вирішений. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відмовлено й відповідне рішення апеляційного суду набрало законної сили.
Отже, станом на час винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову відпали підстави вважати порушеними права та інтереси позивача укладенням оспорюваного ним договору купівлі-продажу квартири, оскільки судом визнано безпідставними її претензії на предмет зазначеного договору - квартиру.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, місцевий суд виходив із того, що цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності не розглянута судом по суті, а отже потреба в забезпеченні позову не відпала.
Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Як роз'яснено у п. 10 вищенаведеної постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядав справу.
Відповідно до ч. 6 статті 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.
Як вбачається із матеріалів справи, справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності місцевим судом по суті не розглянуто.
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.
Правильним є висновок місцевого суду про те, що доведеність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову судом не з'ясовується.
Крім того, ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2016 року, на яке покликається автор апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального законодавства, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: Н.В. Бондаренко
М.П. Григоренко