Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
25 вересня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження №12017180230000097 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.192 КК України, за апеляційними скаргами заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_9 та прокурора Володимирецького відділу Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року,
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року затверджено угоду про примирення від 12 травня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 12017180230000097 від 19 лютого 2017 року.
Обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.192 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.192 КК України, закрито у зв'язку з примиренням винного з потерпілою.
Позов потерпілої ОСОБА_11 залишено без розгляду.
За вироком суду, ОСОБА_8 17.02.2017 року діючи умисно, з метою використання майна, належного ОСОБА_11 , а саме автомобіля марки «FІАТ- DUСАТО 2.5D», д.н.з. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, яким користувався ОСОБА_12 , всупереч інтересам власника для особистого незаконного збагачення, шляхом обману, без ознак шахрайства, на підставі усної домовленості, укладеної влітку 2015 року, відремонтувати вказаний автомобіль, утримував його поблизу свого господарства по АДРЕСА_1 , однак, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання, самостійно розпорядився зазначеним майном на власний розсуд, а саме розкомплектував та продав на запчастини автомобіль марки «FІАТ- DUСАТО 2.5D», д.н.з. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, чим позбавив потерпілу можливості використовувати вказаний автомобіль за власним розсудом і отримати певний дохід.
В поданих на вирок суду апеляційних скаргах прокурори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не оспорюючи обставин справи, доведеність винуватості ОСОБА_8 та правову кваліфікацію його дій, вважають, що вирок суду є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказують, що згідно ст.471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Тобто, вказаною нормою кримінального процесуального закону допускається узгодження в угоді про примирення лише покарання або призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Можливості досягнення згоди на звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності ст.471 КПК України не передбачає. Просять вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В запереченнях на апеляційні скарги представник потерпілої ОСОБА_7 вважає вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Володимирецького районного суду від 23 травня 2017 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційних скарг та скасування вироку суду, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 щодо залишення апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
З положень статті 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Обов'язковою умовою законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства в процесі судового розгляду. Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження та постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними і тягнуть за собою його скасування.
Істотними порушеннями кримінального процесуального закону вважаються незастосування або неправильне застосування вимог КПК, що перешкодило або могло перешкодити суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження, встановити істину, забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Що стосується доводів апеляційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового провадження, то, на думку колегії суддів, вони є слушними.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» передбачено, що суди зобов'язані суворо додержуватись кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя в кримінальних справах незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, не допускати будь-яких відхилень вимог закону, тобто неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини і прийняття по ній законного, обгрунтованого і справедливого рішення.
Разом з тим, згідно положень п.п.15, 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» також передбачено обов'язок суду перевіряти угоду на відповідність вимогам КПК України і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням, наявність підстав для відмови в її затвердженні ч.7 ст.474 КПК України). Суд ухвалює вирок, яким затверджує угоду, якщо переконався в тому, що угоду може бути затверджено.
Відповідно до ст.471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Тобто, вказаною нормою кримінального процесуального закону допускається узгодження в угоді про примирення лише покарання або призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Можливості досягнення згоди на звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності ст.471 КПК України не передбачає.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року, в порушення ст.ст. 369, 372, 374 КПК України, обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.192 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою на підставі ст.46 КК України, та закрито щодо нього кримінальне провадження, при цьому суд виклав своє рішення у формі вироку, а не ухвали, що, на думку колегії суддів, є істотним порушенням кримінального та кримінального процесуального закону.
У відповідності до положень КПК України в угоді про примирення допускається лише призначення узгодженого покарання або призначення покарання із звільнення від його відбування з випробуванням, та не передбачено можливості досягнення згоди на звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Крім цього, рішення щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження викладається у формі ухвали.
На думку колегії суддів, Володимирецький районний суд належним чином не перевіривши угоду у вказаному кримінальному провадженні на предмет відповідності вимогам закону, та затвердивши угоду про примирення, допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно положень статей 412, 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають чи можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно прийняти міри до всебічного, повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження з дотриманням положень КПК України щодо затвердження угоди про примирення, з врахуванням правових позицій Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, визначених у відповідних постановах пленумів, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 415, 418, 419, 471, 474 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_9 та прокурора Володимирецького відділу Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.192 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: ____________________ ОСОБА_1
Судді:________________С. ОСОБА_13