Справа № 452/2048/17
Іменем України
04 вересня 2017 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Кунцік О.С.
з участю секретаря Янушевич І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі справу за заявою ОСОБА_1, опікуна ОСОБА_2, заінтересована особа Самбірський міський відділ Державної міграційної служби України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
Заявник ОСОБА_1 опікун ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви вказує, що вона на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду являється опікуном рідної сестри ОСОБА_2, яка визнана недієздатною та проживає з нею. З приводу отримання пенсії, вона в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Самбірського об'єднаного управління пенсійного фонду України Львівської області з приводу призначення та отримання нею пенсії, де їй повідомили про необхідність надання паспорта громадянина України. Оскільки ОСОБА_2 по сьогоднішній день користується «радянським» паспортом, бо внаслідок тривалого психічного розладу не могла раніше виготовити такий документ, то його не являється можливим надати.
З приводу отримання паспорта громадянина України ОСОБА_2, вона звернулася до Самбірського міського відділу Державної міграційної служби України, де відмовлено у видачі паспорта та зазначено про необхідність встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, тому просила встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Волостків Мостиського району Львівської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила суд її задовольнити.
Суд заслухавши заявника, та дослідивши матеріали справи встановив наступне.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Волостків Самбірського району Львівської області, що підтверджується паспортом громадянина союзу Радянських соціалістичних республік серії НОМЕР_1
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано недієздатною та встановлено опіку над ОСОБА_2, та призначено опікуном її сестру ОСОБА_1
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не має можливості отримати паспорт громадянина України, оскільки не встановлено факт її проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2ст. 256 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Факт постійного безперервного проживання ОСОБА_2 на території України з моменту її народження, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема записами у паспорті громадянина союзу Радянських соціалістичних республік, які дослідженні у судовому засіданні.
За таких обставин вимоги заявника ОСОБА_1 обґрунтовані і суд вважає за необхідне встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року недієздатного ОСОБА_2, так як дозволяє їй використати право на отримання паспорта громадянина України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Волостків Мостиського району Львівської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Суддя