Справа № 453/485/17
№ провадження 1-кп/453/113/17
Іменем України
20.09.2017 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_5
(обвинувачений у судовому засіданні 20 вересня 2017 року бере участь дистанційно з приміщення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе у режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2017 року за № 12017140300000134 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херол Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом Збройних Сил України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, не депутата, не адвоката, не нотаріуса, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_5 , 19.02.2017 року перебуваючи в смт. Славське, Сколівського району, Львівської області, познайомився та ввійшов в довіру до ОСОБА_4 , після чого у нього виник умисел на заволодіння майном ОСОБА_4 шляхом шахрайства та зловживання довірою потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння мобільним телефоном шахрайським способом, ОСОБА_5 , користуючись довірою ОСОБА_4 , 20.02.2017 року близько 01:00 годин, перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , маючи при собі мобільний телефон марки «Lenovo А859», який напередні ОСОБА_4 дав йому для того, щоб ОСОБА_5 слухав на ньому музику дорогою в магазин і повернув йому, проте останній телефон ОСОБА_4 не повернув, а в подальшому даний мобільний телефон марки «Lenovo А859» здав в ломбард ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний», який знаходиться в м. Тернопіль, вул. Шевченка, 14. Своїми умисними діями ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7 заволодів його майном, завдавши при цьому збитки останньому на загальну суму 1 115 грн.
Вказаними вище діями, ОСОБА_5 заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе в інкримінованому йому кримінальну правопорушенні визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення, пояснив, що належний ОСОБА_4 телефон, який той йому дав на деякий час, не повернув, а здав в ломбард, який знаходиться в м. Тернопіль. У вчиненому щиро покаявся, ствердив, що вчинив дане кримінальне правопорушення у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. Щиро розкаюється у вчиненому та просить суд його суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України, оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, винуватість у якому останнього визнана судом доведеною, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбаченими ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, спосіб життя (раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає належні соціальні зв'язки; позицію потерпілого, який при призначенні покарання покладається на розсуд суду, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час, та після вчинення злочинних дій, а також те, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений органом пробації, як середній, а ризик небезпеки для суспільства, як низький та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 190 КК України, у виді штрафу.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому не обирався та, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його визначення на цей час.
Речових доказів та судових витрат по справі немає.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий-суддя ОСОБА_1