Провадження№2-о/235/672/17
Справа №235/4912/17
27 вересня 2017 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі : головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Долгопольської А.В.
розглянувши у судовому засіданні в місті Покровськ цивільну справу
за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,
27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, вказуючи на те, що вона мешкає в м. Донецьк та ІНФОРМАЦІЯ_1 в Центральній міській клінічній лікарні №3 м.Донецька вона народила сина, що підтверджено медичним свідоцтвом про народження. Вона звернулася до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про реєстрацію народження дитини, та їй було письмово відмовлено з вказівкою, що лікарське свідоцтво про народження неможливо прийняти як документ, що підтверджує факт народження і не є підставою для державної реєстрації народження, так як він виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту народження їй необхідно для реєстрації дитини в органах РАГСу. Просить встановити факт народження у неї дитини - хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_1, в м.Донецьк Донецької області.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, згідно наданих письмових заяв, підтримують заявлені вимоги у повному обсязі, просять розглядати справу без їх участі.
Зацікавлена особа представник Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, згідно наданої письмової заяви, просить розглядати справу без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно п.7 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно паспорту НОМЕР_1, він виданий громадянці України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Донецьк, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (копія в матеріалах справи).
Згідно медичного свідоцтва про народження №96, виданного ІНФОРМАЦІЯ_1 ЦМКЛ №3 м.Донецька, ОСОБА_1, що мешкає АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в 17-05год. на 41 тижні вагітності, народила хлопчика, вагою 3100 г, перша вагітність, перші пологі, мати дитини у зареєстрованому шлюбі не перебуває.
Згідно відмови відділу державної реєстрації актів цивільного стану Покровського міського управління юстиції Донецької області від 26.09.2017 року медичне свідоцтво про народження дитини №96, виданного ІНФОРМАЦІЯ_1 ЦМКЛ №3 м.Донецька, поданий для реєстрації дитини у ОСОБА_1, не можливо прийняти, як документ, що є підставою для державної реєстрації народження, оскільки він не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 року №545 « Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/1324.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.06.2014 року №919/5 проведення державної реєстрації актів цивільного стану за заявами громадян України, які проживають в районі проведення антитерористичної операції, здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника, виключно з дотриманням вимог законодавства України.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України судовим порядком можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до п. 1 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану громадян підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження ( форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров»я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров»я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу ( форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров»я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров»я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров»я, затвердженого постановою КМУ від 09.01.2013 року № 9, медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.
Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого узгаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначені норми права, доказів, які підтверджують факт народження дитини у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Встановлення факту народження дитини має юридичне значення для заявниці, так як дозволить використати своє право на реєстрацію народження дитини.
Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 208-209, 212-218, 256, 259 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт народження у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Донецьк, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; фізичної особи чоловічої статі, місце народження: м. Донецьк Донецької області ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1
Дитина чоловічої статі, народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 - перша дитина заявниці-матері ОСОБА_1.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Суддя: