Справа № 819/1498/17
25 вересня 2017 р.м.Тернопіль
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Подлісної І.М. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач, Тернопільське об'єднане УПФУ Тернопільської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 Державної казначейської служби у місті Тернополі (надалі УДКСУ у м. Тернополі) про зобов'язання ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у місті Тернополі подання про повернення сплаченого ОСОБА_2 сергійовичем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири в розмірі 5013,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 07.08.2017 року ОСОБА_2 придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При укладенні договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5013,00 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” сплатив такий збір безпідставно. ОСОБА_2 зазначає, що 28.08.2017 звернувся до ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Тернопільської області про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте отримав відмову у поверненні вказаних коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до УДКСУ у місті Тернополі подання про повернення ОСОБА_2 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5013,00 грн.
Позивач в судове засідання не прибув, направила на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Тернопільської області в судове засідання не прибув, направив заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову. Також відповідачем долучено до матеріалів справи письмові заперечення, в яких зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Крім того, позивач добровільно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна і об'єднане управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов'язання позивача сплатити такий збір.
Представник третьої особи УДКСУ у м. Тернополі у судове засідання не прибув, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, при вирішенні даної справи покладаються на рішення суду. Надав також довідку про підтвердження зарахування до Державного бюджету 18.07.2017 збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 5013,00 грн, сплачених позивачем платіжним дорученням (квитанцією) від 17.07.2017.
Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання відповідача, та відповідну заяву позивача про розгляд справи без його участі, - суд, у відповідності до положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що 07.08.2017 між ОСОБА_2 (покупець) та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ріелті-Актив" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №762. Відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 500780,00 грн.
Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 5013,00 грн. відповідно до квитанції від 17.07.2017 №29.
Позивач 28.08.2017 звернувся до ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Тернопільської області із заявою, в якій просив повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5013,00 грн.
За результатами розгляду даної заяви, 01.09.2017 Тернопільське об'єднане УПФУ Тернопільської області надало відповідь заявнику за №14926/07 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5013,00 грн. немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як випливає з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 95563174) сформованої 28.08.2017, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 квартири за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Бродівська (вулиця Заводська) АДРЕСА_2, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2017 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №762.
Відповідно до довідки ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 07.09.2017, станом на 29.12.2012 ОСОБА_2 належить 72/300 частин квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності виданого 20.10.2011 згідно розпорядження органу приватизації №43606 від 20.10.2011.
У відповідності до Довідки від 15.09.2017 за №117.22-33/443/19935/2017-19 виданої ОСОБА_1 обласним управлінням АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 у списках на приватизацію житла не перебуває та житлові чеки не використовував.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 дійсно 07.08.2017 вперше придбав житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_4, і при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5013,00 грн, відповідно до квитанції від 17.07.2017 №29.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Відмова УПФУ в частині повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5081,36 грн., є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
При цьому, суд, критично ставиться до посилань УПФУ, стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість, так як, відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки відсутність порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, ОСОБА_2 сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 5013,00 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. А відтак, суд приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2015 року (справа № К/800/41597/14), від 25 червня 2015 року (справа №К/800/17652/15), від 16 квітня 2015 р. (справа №К/9991/37325/11) тощо.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позовна вимога підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 640,00 грн. згідно квитанції №0.0.842989393.1 від 06.09.2017.
Разом з цим, за приписами статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що з 01.01.2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.
Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, розмір якої не може перевищувати 640,00 грн. за годину участі представника у таких діях.
Аналіз частини другої статті 5 КАС України свідчить, що вчинення окремих процесуальних дій є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи.
Частинами другою та третьою статті 122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.
Представництво інтересів позивача в суді під час розгляду даної адміністративної справи здійснювалось адвокатським об'єднанням "Сила права" в особі керуючого партнера ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2017.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додатку № 1 від 28.08.2017 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року за одну годину участі адвоката адвокатського об'єднання "Сила права" у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню "Сила права" гонорар у розмірі 500,00 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом адвокатського об'єднання "Сила права" годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 2000,00 грн.
Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться надані позивачем як документальні підтвердження витрат на правову допомогу акт № 1 від 25.09.2017 обсягу надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року та квитанція №57 від 21.09.2017 на суму 2000,00 грн.
Однак, витрати на правову допомогу такі, як попередня (досудова) консультація, вивчення документів, судової практики, аналіз законодавства щодо предмета спору, формування правової позиції та підготовка позовної заяви, які вказано у вищезазначеному акті обсягу надання правової допомоги, не передбачені Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", а відтак не підлягають стягненню, оскільки не є участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу витрати на правову допомогу, що полягали в участі його представника в судовому засіданні, з урахуванням фактичного часу участі ОСОБА_6 в судових засіданнях та розміру гонорару, передбаченого додатком № 1 від 28.08.2017 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2017 року, який не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", та, як наслідок, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500,00 грн. правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_5) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5013 (п'ять тисяч тринадцять) грн. 00 (нуль) коп.
3. Повернути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_5) судовий збір в сумі 640 (шістсот) грн.. 00 коп. сплачений згідно квитанції №0.0.842989393.1 від 06.09.2017 та витрати на правову допомогу в сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Подлісна І.М.