Справа № 815/4712/17
28 вересня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-
Головне управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - позивач або ГУ ДФС в Одеській області) звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач) в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна згідно рішення від 17.08.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2017 ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 3591 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, на виконання якого 16.08.2017 року о 19:15 год. з метою проведення фактичної перевірки відповідача співробітниками контролюючого органу здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 82 а (Hotel Alarus), проте співробітникам управління було відмовлено у допуску до фактичної перевірки, про що складені відповідні акти. 17.08.2017 року о 17:00 першим заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого позивач просить підтвердити.
У судове засідання з'явився представник позивача, заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладених трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з урахуванням доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 від 09.08.2017 № 263/11/15-32-13-06 начальником Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ОСОБА_3 видано наказ № 3591 від 15.08.2017 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 15).
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.74, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу ГУ ДФС в Одеській області № 3591 від 15.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області видані направлення на перевірку від 15.08.2017 №№ 5287/13-06, 5285/13-06, 5286/13-06 (а.с. 12-14).
З огляду на матеріали справи, 16.08.2017 о 19:15 год. співробітники податкового органу прибули за адресою здійснення господарської діяльності відповідачем: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 82 а (Hotel Alarus), проте співробітникам управління було відмовлено у допуску до фактичної перевірки, про що складені відповідні акти (а.с. 10-11).
На підставі викладеного начальник управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 звернувся в порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків до першого заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4, зазначивши у зверненні в якості підстави для застосування арешту - факт відмови від проведення фактичної перевірки та пославшись на положення пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України (а.с. 8).
За результатами розгляду вищезазначеного звернення начальником ГУ ДФС в Одеській області о 17:00 годині 17.08.2017 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.к.п.п.3115524158), що перебуває за юридичною адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 55, корпус А кВ. 2 та адресою фактичного здійснення господарської діяльності: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 82 а (Hotel Alarus) (а.с. 9).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.
Провадження у справах, порушених за поданням податкових та митних органів, поданим на підставі статті 183-3 КАС України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).
Це провадження є спеціальним видом скороченого провадження, в якому суд не вирішує публічно-правовий спір, а здійснює контроль за рішеннями чи діями органу державної податкової служби, які впливають або можуть вплинути на права та інтереси осіб (насамперед, платників податків) у публічних правовідносинах.
Згідно з п.2 ч.1 ст.183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Судом встановлено, що19.08.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшло подання ГУ ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення умовного адміністративного арешту майна, яке ухвалою суду від 19.08.2017 року (справа № 815/4304/17) залишено без розгляду.
У зв'язку із вищевикладеним ГУ ДФС в Одеській області звернулася з тими самими вимогами до суду в загальному порядку 12.09.2017 року.
Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Відповідно до пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, справа N 1-17/2005).
Диспозиція правової норми п.94.10 ст.94 ПК України містить дозвіл (прескрипцію - нормативне твердження про те, як повинно бути) податковому органу, якому ця норма адресована, звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд спроможний такий арешт підтвердити. Недотримання вищеозначеного строку, який в силу абз.2 п.94.10 ст.94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Таким чином, враховуючи, що як на час розгляду справи, так і на час звернення позивача із даними вимогами до суду адміністративний арешт майна платника податків - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, застосований рішенням від 17.08.2017 року, є припиненим в силу закону, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки заявлені з порушенням приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Крім того суд звертає увагу, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критерієм пошуку: Прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця: ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі записів не знайдено (а.с. 32).
При цьому, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку: реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 в Єдиному реєстрі міститься інформація відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с. 29-31).
Таким чином, з викладеного вбачається, що ГУ ДФС в Одеській області винесені усі вищезазначені рішення (наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку, відповідні акти та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків) відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, якої не існує.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.О. Cтефанов