ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.09.2017Справа №910/17852/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»
До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
про визнання зобов'язань припиненими
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Симбірцев Є.В. - по дов.
від відповідача: Косатюченко - по дов.
Публічне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» про визнання припиненими зобов'язань за генеральним кредитним договором № 23-47/2-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №23-47/1-09/04 від 24.12.2009 та іпотечним договором №23-47/1-09/03 від 24.12.2009р., та скасування записів про іпотеку, обтяження нежилих будівель та записів про державну реєстрацію обтяжень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р., позов Публічного акціонерного товариства «Київхліб» задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17852/16 від 24.01.2017р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати прийняті у справі судові рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства «Київхліб» відмовити.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017р. у справі № 910/17852/16 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.07.2017р. справу №910/17852/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 07.07.2017р. справа №910/17852/16 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначена до розгляду на 02.08.2017р.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте, 01.08.2017р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Представником відповідача 02.08.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Ухвалою від 02.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 04.09.2017р.
У судовому засіданні 04.09.2017р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення спільного клопотання сторін про продовження строків розгляду справи.
Представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.
В судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.09.2017р.
Ухвалою від 04.09.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 11.09.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.
Згідно приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.09.2017р. було оголошено перерву до 18.09.2017р.
В судовому засіданні 18.09.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2017р. було оголошено перерву до 22.09.2017р.
У судовому засіданні 22.09.2017р. представником позивача було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.
Представником відповідача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких проти задоволення позовних вимог надано заперечення.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 22.09.2017р.
В судовому засіданні 22.09.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
24.12.2009р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» (кредитор) та Дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик») (позичальник) було укладено генеральний договір №23/47/1-09, за умовами п.1.1 якого (з урахуванням змін, внесених договорами про внесення змін №11 від 24.06.2015 та № 12 від 30.11.2015р., кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитування у розмірі 4 000 000 грн., в межах якого кредитор надає кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття кредитних ліній за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому, договори є невід'ємною частиною цієї угоди.
Кінцевий термін користування (погашення) кредитними коштами, наданими в межах угоди та договорів встановлюється до 31.03.2017р. (пункт 1.3 генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р.).
За умовами п.2.1 договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р. в межах ліміту позичальник має право отримувати кредитні кошти на умовах цієї угоди та після укладення відповідного договору або договорів. Кожне надання суми кредиту в межах ліміту супроводжується письмовим клопотанням позичальника про її надання. Сторони домовились, що в рамках цієї угоди будуть відкриватись не відновлювальні кредитні лінії в національній валюті України із укладенням договорів, які є невід'ємною частиною цієї угоди.
Генеральний договір набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами (пункт 13.3 генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р.).
Означений правочин підписано від позичальника директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, та від кредитора першим заступником голови правління ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності №2878 від 22.07.2009, та скріплено печатками.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги генеральний договір №23/47/1-09 від 24.12.2009р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що в межах генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р., 14.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» (кредитор) та Дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» (позичальник) було укладено кредитний договір №23/47/1-09/4, за умовами п.1.1 якого (в редакції додаткових договорів № 4 від 31.08.2015р. та №6 від 25.01.2016р.) кредитор відкриває позичальнику на умовах генерального договору відкличну відновлювальну кредитну лінію (кредит) з лімітом в сумі 4 000 000 грн. строком 899 днів, терміном повернення кредитних коштів 30.11.2015р. зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 26 % річних.
Згідно п.1.3 кредитного договору №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. позичальник зобов'язується сплатити кредитору проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченими генеральним договором та кредитним договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені Генеральним договором та Кредитним договором.
Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Кредитним договором та є невід'ємною частиною Генерального договору (пункт 6.3 кредитного договору №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом ст.575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. сторонами були укладені відповідні договори іпотеки.
Відповідно до п.1.1 договору іпотеки №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. (враховуючи зміни внесені договором про внесення змін від 29.12.2015р.), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. за реєстровим №1831, іпотекодавець з метою забезпечення виконання у повному обсязі власних зобов'язань, що випливають з генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитного договору №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р., згідно з якими іпотекодавець (боржник) зобов'язаний повернути іпотекодержателю в строк до 31.03.2017р. кредит у сумі 4 000 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 26,5 % річних, а у разі несвоєчасного повернення кредиту повернути прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, сплатити 3 % річних від простроченої суми кредиту відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, крім того, сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 26,5 % річних, а також сплатити комісії, можливу неустойку і відшкодувати завдані збитки, що можуть наступити згідно з кредитним договором (основне зобов'язання), передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки, зазначений у пункті 1.2 іпотечного договору.
Предметом іпотеки за договором №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. є майновий комплекс-хлібокомбінат № 11, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 24, загальною площею 16 170,6 кв.м. (пункт 1.2 іпотечного договору №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р.).
За умовами п.5.5 договору іпотеки №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. право іпотеки припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитними договорами; набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; реалізацією предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору; в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Іпотечний договір №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до повного виконання боржником основного зобов'язання за кредитними договорами з усіма змінами та доповненнями (пункт 8.5 іпотечного договору №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р.)
24.12.2009р. між позивачем (іпотекодавець) та відповідачем (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. за реєстровим №1834, за умовами п.1.1 якого (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін від 29.12.2015р.) іпотекодавець з метою забезпечення виконання у повному обсязі власних зобов'язань, що випливають з генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитного договору №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р., згідно з якими іпотекодавець (боржник) зобов'язаний повернути іпотекодержателю в строк до 31.03.2017р. кредит у сумі 4 000 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 26,5 % річних, а у разі несвоєчасного повернення кредиту повернути прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, сплатити 3 % річних від простроченої суми кредиту відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, крім того, сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 26,5 % річних, а також сплатити комісії, можливу неустойку і відшкодувати завдані збитки, що можуть наступити згідно з кредитним договором (основне зобов'язання), передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки, зазначений у пункті 1.2 іпотечного договору.
Предметом іпотеки за іпотечним договором №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р. є майновий комплекс-хлібокомбінат № 12, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва Петра, 5, загальною площею 21 446,6 кв.м. (пункт 1.2 договору №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р.).
За умовами п. 5.5 договору №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р. право іпотеки припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитними договорами; набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; реалізацією предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору №2; в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Іпотечний договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до повного виконання боржником основного зобов'язання за кредитними договорами з усіма змінами та доповненнями (пункт 8.5 іпотечного договору №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р.).
Враховуючи встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги іпотечні договори №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. та №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р. як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Представлені суду інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта свідчать про те, що на підставі вказаних вище іпотечних договорів були зареєстровані обтяження предметів іпотеки, про що внесено відповідні записи.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 17.02.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складала 4 000 000 грн., що підтверджується довідкою №43-65/ІІІ від 17.02.2016р. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
З представлених до матеріалів справи платіжних доручень №1338 від 29.02.2016р. на суму 83 989,07 грн., №1928 від 31.03.2016р. на суму 89 781,42 грн.; №1961 від 04.04.2016р. на суму 8688,52 грн.; №1559 від 04.04.2016р. на суму 4 000000 грн. вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Київхліб» на виконання умов генерального договору №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитного договору №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» грошові кошти в якості погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000 000 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 182 459,01 грн.
Наявний в матеріалах справи лист №П-05/702 від 18.08.2016р. свідчить, що 23.08.2016 (фіскальний чек №0804 від 23.08.2016р.) Публічне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» з проханням у зв'язку із повним повернення кредиту вчинити дії передбачені чинним законодавством України щодо зняття заборони відчуження та здійснення державної реєстрації припинення іпотеки.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Хрещатик» вимоги Публічного акціонерного товариства «Київхліб» виконано не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про: визнання припиненими зобов'язань за генеральним кредитним договором №23-47/2-09 від 24.12.2009 та кредитним договором №23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., які укладені між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством «Київхліб»; визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від № 23-47/1-09/04 від 24.12.2009 та іпотечним договором № 23-47/1-09/03 від 24.12.2009р., які укладені між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством «Київхліб»; скасування записів про іпотеку та обтяження нежилих будівель.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено на тому, що правочини щодо перерахування Публічним акціонерним товариством «Київхліб» грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за генеральним кредитним договором №23-47/2-09 від 24.12.2009 та кредитним договором №23-47/1-10/4 від 14.06.2013р. є нікчемними у відповідності до приписів ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а отже, ніяким чином не свідчать про виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за вказаними вище правочинами, та не можуть бути підставою для припинення іпотеки за договорами № 23-47/1-09/03 від 24.12.2009р. та № 23-47/1-09/04 від 24.12.2009р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 20.06.2017р., що у відповідності до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київхліб» підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одночасно, статтею 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Як вказувалось вище, за умовами п.5.5 договору іпотеки №23/47/1-09/03 від 24.12.2009р. право іпотеки припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитними договорами; набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; реалізацією предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору; в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Згідно п. 5.5 договору №23/47/1-09/04 від 24.12.2009р. право іпотеки припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитними договорами; набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; реалізацією предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору №2; в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до довідки №43-65/ІІІ від 17.02.2016р. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» станом на 17.02.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складала 4 000 000 грн.
На підтвердження погашення заборгованості за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. заявником надано до матеріалів справи платіжні доручення № 1338 від 29.02.2016р. на суму 83 989,07 грн., №1928 від 31.03.2016р. на суму 89 781,42 грн.; № 1961 від 04.04.2016р. на суму 8688,52 грн.; № 1559 від 04.04.2016р. на суму 4 000000 грн., з яких в якості погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000 000 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 182 459,01 грн.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 20.06.2017р., з приводу тверджень відповідача про нікчемність правочинів з перерахування грошових коштів згідно означених вище платіжних доручень, суд зазначає наступне.
На підставі постанови правління Національного банку України №234 від 05.04.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №463 від 05.04.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка І.І. строком на 1 місяць з 05.04.2016р. по 04.05.2016р. (включно).
Рішенням №560 від 21.04.2016р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик» продовжене з 05.05.2016р. до 04.06.2016р. включно.
Відповідно до рішення №46-рш від 02.06.2016р. правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 913 від 03.06.2016р. про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016р. по 05.06.2018р. включно та делеговано повноваження ліквідатора уповноваженій особі Фонду Костенко І.І. строком на 2 роки з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що з посиланням на вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі наказу №42 від 11.04.2016р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» було проведено перевірку правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.
За наслідками проведення означеної перевірки комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями було прийнято рішення, що оформлено протоколом №12 від 20.03.2016р., було затверджено результати перевірки, якою виявлено, що зокрема, правочини з перерахування грошових коштів в якості позик, здійснені банком 04.04.2016р. за договорами позики, укладеними 04.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та ОСОБА_6 (договір №040416-1 від 04.04.2016р.), з ОСОБА_7 (договір №040416-2 від 04.04.2016р.), з Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» (договір позики №04/04/2015 від 04.04.2016р.) з рахунків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» на рахунок Публічного акціонерного товариства «Київхліб»; правочини щодо переказів Публічним акціонерним товариством «Київхліб», які здійснені банком 04.04.2016р. на погашення кредиту згідно з кредитним договором №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р., згідно договору №23/47/1-09/4с від 14.06.2013р., на погашення відсотків за користування кредитом за 04.2016р. згідно договору №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р., мають ознаки нікчемності згідно ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На підставі означеного рішення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було направлено повідомлення №20/2570 від 23.05.2016р. Публічному акціонерному товариству «Київхліб», ОСОБА_6 (№20/2571 від 23.05.2016р.), ОСОБА_7 (№20/2573 від 23.05.2016) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Баско 94» (№ 20/2572 від 23.05.2016р.) про нікчемність вказаних вище правочинів.
Проте, за висновками суду твердження відповідача про нікчемність означених правочинів, а отже і фактичне непогашення позивачем заборгованості за кредитним договором №23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з представлених суду документів, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/8710/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича про: визнання протиправними дій Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка І.І. щодо повідомлення та визнання нікчемними: правочинів щодо переказів коштів в якості позик, здійснених Публічним акціонерним товариством «КБ«ХРЕЩАТИК» 04.04.2016р. за договорами позик, укладеними 04.04.2016р. Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» з ОСОБА_6 (договір позики № 040416-1) та з ОСОБА_7 (договір № 040416-2) з рахунків № НОМЕР_1 (ОСОБА_7.), № НОМЕР_2 (ОСОБА_6.) на рахунок № НОМЕР_3 (Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ»); правочину щодо переказу Публічним акціонерним товариством «КБ «ХРЕЩАТИК» коштів в якості позики, проведеного 04.04.2016 за договором позики, укладеного 04.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «КБ «ХРЕЩАТИК» «КИЇВХЛІБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» (договір позики № 04/04/2015); правочинів щодо переказу коштів Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (з рахунку НОМЕР_3), які здійснені Публічним акціонерним товариством «КБ «Хрещатик» 04.04.2016р. на погашення кредиту згідно з кредитним договором №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р. (рахунок №2062400031395) на погашення кредиту згідно з кредитним договором №23-47/1-09/4 від 14.06.2013р. (рахунок №2063800021395), на погашення відсотків за користування кредитом за 04.2016р. (рахунок №2068400051395) на погашення кредиту згідно з кредитним договором №7-47/1-10/1 від 25.03.2010 (рахунок №2063100011395), на сплату відсотків за кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24.11.2010 (рахунок № НОМЕР_3) в частині перерахування на суму 11 303 348 грн.; визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка І.І. щодо повідомлення та визнання нікчемними: правочинів щодо переказів коштів в якості позик, здійснених Публічним акціонерним товариством «КБ «ХРЕЩАТИК» 04.04.2016р. за договорами позик, укладеними 04.04.2016 Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» з ОСОБА_6 (договір позики № 040416-1) та з ОСОБА_7 (договір № 040416-2) з рахунків № НОМЕР_1 (ОСОБА_7.), № НОМЕР_2 (ОСОБА_6.) на рахунок № НОМЕР_3 (Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ»); правочину щодо переказу ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» коштів в якості позики, проведеного 04.04.2016р. за договором позики, укладеного 04.04.2016 між ПАТ «КИЇВХЛІБ» та ТОВ «БАСКО 94» (договір позики № 04/04/2015); правочинів щодо переказів коштів ПАТ «КИЇВХЛІБ» (з рахунку № НОМЕР_3), які здійснені Публічним акціонерним товариством «КБ «ХРЕЩАТИК» 04.04.2016 на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24.11.2010 (рахунок № НОМЕР_3), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 23-47/1-09/4 від 14.06.2013 (рахунок № НОМЕР_3), на погашення відсотків за користування кредитом за 04.2016 (рахунок № НОМЕР_3), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25.03.2010 (рахунок № НОМЕР_3), на сплату відсотків за кредитним договором №7-47/1-10/3 від 24.11.2010 (рахунок № НОМЕР_3) в частині перерахування на суму 11 303 348 грн.; зобов'язання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка І.І. відновити становище, яке існувало до прийняття рішення про нікчемність правочинів згідно з повідомленням про нікчемність правочинів Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка І.І. за № 20/2570 від 23.05.2016р.
Постановою від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича,
оформлене у вигляді протоколу №12 засідання комісії з перевірки правочинів (інших
договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №42 від 11.04.2016р. від « 20»
травня 2016 року в окремих його частинах, а саме: 52) Правочини щодо переказів коштів в якості позик, здійснених банком 04.04.2016р. за договорами позики укладеними 04.04.2016р. Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» з ОСОБА_6 (договір
позики №040416-1) та з ОСОБА_8 (договір №040416-2) з рахунків НОМЕР_1
(ОСОБА_7.), НОМЕР_2 (ОСОБА_6.) на рахунок № НОМЕР_3 (Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ»), правочини щодо переказу банком коштів в якості позики, здійсненої банком 04.04.2016р. за договором позики укладеним 04.04.2016 Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКО-94» (договір позики № 04/04/2015); правочини щодо переказів Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» (з рахунку НОМЕР_3), які
здійснені банком 04.04.2016р. на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 747/1-10/3 від 24.11.2010р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення кредиту згідно з кредитним
договором №23-47/1-09/4 від 14.06.2013р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення
відсотків за користування кредитом за 04.2016р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення
кредиту згідно з кредитним договором №7-47/1-10/1 від 25.03.2010р. (рахунок №
НОМЕР_3), на сплату відсотків за кредитним договором №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р.
(рахунок № НОМЕР_3) в частині перерахування на суму 11 303 348 грн. містять
передбачені чинним законодавством ознаки нікчемності правочинів; доручено Комерційному центру та операційному департаменту здійснити дії щодо: поновлення у бухгалтерському обліку банку за рахунками для обліку кредитів, (кредитної заборгованості Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» за кредитними договорами №23-47/1-09 від 14.06.2013р., № 7-47/1-10/1 від 25.03.2010р., №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р.; відновлення нарахування (процентів за користування кредитом за договорами (на суму основної заборгованості за кредитом, погашеної поручителем та поновленої у обліку згідно п.4.1 цього протоколу) у розмірах та спосіб, передбаченими кредитними договорами №23-47/1-09/4 від 14.06.2013р. та №7-47/1-10/1 від 25.03.2010р., №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р., укладеними з Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ»; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича відновити становище, яке існувало до прийняття рішення про нікчемність правочинів згідно з повідомленням про нікчемність правочинів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича за №20/2570 від 23.05.2016р.; в задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» відмовлено.
Постановою від 25.01.2017р. Київського апеляційного адміністративного суду постанову від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою від 13.04.2017р. Вищого адміністративного суду України, постанову від 25.01.2017р. Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, постанову від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.
Наразі, суд зазначає, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.
Отже, постанова від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва, яка залишена без змін ухвалою від 13.04.2017р. Вищого адміністративного суду України, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.
У постанові від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що 04.04.2016р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 (позикодавці) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» (позичальник) було укладено 2 договори позик, відповідно №040416-1 та №040416-2, за умовами яких позикодавець (ОСОБА_6.) зобов'язується надати позичальникові (позивачу) грошові кошти (позику) у розмірі 6 321 150,00 грн. (договір позики № 040416-1); позикодавець (ОСОБА_7.) зобов'язується надати позичальникові (позивачу) грошові кошти (позику) у розмірі 3 533 500,00 грн. (договір позики № 040416-2).
Судом адміністративної юрисдикції було встановлено, що вищевказані зобов'язання позикодавцями (ОСОБА_6, ОСОБА_7.) були виконані 04.04.2016р., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 04.04.2016р. на суму 6 321 150,00 грн. та №1 від 04.04.2016 на суму 3 533 500,00 грн.
Також, 04.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» (позикодавець) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» (позичальник) був укладений договір позики №04/04/15, по умовам якого позикодавець зобов'язується надати позичальникові (позивачу) грошові кошти (позику) у розмірі 1 448 698,00 грн.
У постанові від 21.11.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що вищевказане зобов'язання позикодавцем було виконане.
04.04.2016р., що підтверджується платіжними документом від 04.04.2016р. на суму 1 448 698 грн.
Кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» в сумі 1 448 698,00 грн.) були направлені ним на надання позики Публічному акціонерному товариству «КИЇВХЛІБ» (переказ з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_3), яке за рахунок цих коштів погасило частину кредиту та процентів на суму 1 448 698,00 грн.
Судом було встановлено, що кошти вкладників ОСОБА_6 в сумі 6 321 150,00 грн. та ОСОБА_7 в сумі 3533 500,00 грн.) були направлені ними на надання позик Публічному акціонерному товариству «КИЇВХЛІБ», яке за рахунок цих коштів погасило кредити та проценти на загальну суму 9 854 650,00 грн. (6 321 150,00 грн. + 3 533 500,00 грн.). Кошти 04.04.2016р. переказувались з рахунку № НОМЕР_3 на погашення кредиту згідно з кредитним договором №7-47/1-10/3 від 24.11.2010р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 23-47/1-09/4 від 14.06.2013р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення відсотків за користування кредитом за 04.2016р. (рахунок № НОМЕР_3), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25.03.2010р. (рахунок № НОМЕР_3), на сплату відсотків за кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24.11.2010р. (рахунок № НОМЕР_3).
Таким чином, всі перерахування здійснювались в межах банку, погашення кредитів
відбулось за рахунок коштів позичальника (позивача), які були ним отримані як позики від
вкладників (ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94») в межах банку. Вказані обставини також було встановлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва, а отже, останні повторному доведенню не підлягають у відповідності до ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі, суд зазначає, що посилання відповідача на п. 7 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає ознаку нікчемності правочину у вигляді надання окремому кредитору переваг (пільг), є бездоказовим з огляду й на те, що одночасно з виконанням зобов'язань за договорами позик таку саму перевагу отримує неплатоспроможний банк, у даному випадку Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Хрещатик» внаслідок дострокового повернення йому кредитних коштів, наданих Публічному акціонерному товаристві «КИЇВХЛІБ» згідно вказаних вище кредитних договорів.
Одночасно, суд зауважує, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За висновками суду, повернення позивачем кредитних коштів банку не має своїм наслідком жодних переваг (пільг) або відмову від майнових вимог, а є виключно виконанням взаємних обов'язків сторін щодо передачі та прийняття грошових коштів попередньо наданих у якості кредитів.
Крім того, позивач перераховував банку грошові кошти і як сплату процентів за користування кредитними коштами, що узгоджується з приписами статей 1054, 1056- 1 Цивільного кодексу України та відповідних умов вказаних вище кредитних договорів.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що у банку були відсутні правові підстави для відмови в переказі коштів за договорами позик та кредитними договорами, оскільки такі операції відбувалися, зокрема, згідно з приписами норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р.,та договору банківського рахунку юридичної особи, укладеного між позивачем та банком 19.06.2007р.
Посилання відповідача на постанову №231/БТ від 04.04.2016р. Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» до категорії проблемних» суд до уваги також не приймає. При цьому, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. За приписами п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність». Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Згідно п.2 постанови №231/БТ від 04.04.2016п. Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» для Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» були установлені обмеження в його діяльності, зокрема, не вивільняти отримане Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» забезпечення за кредитними операціями до повного погашення позичальниками заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «КБ «ХРЕЩАТИК»; не здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих витрат, та за відсотковими ставками, вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
За висновками суду, недодержання приписів постанови №231/БТ від 04.04.2016р. Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК», не є достатньою та належною правовою підставою для визнання нікчемними правочинів, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено таких наслідків невиконання банківськими установами вимог та приписів (заходів впливу) Національного банку України як визнання недійсними (нікчемними) правочинів. Недодержання вимог Національного Банку України при наданні певній банківській установі статусу проблемного банку може свідчити лише про наявність підстав для притягнення Національним банком України особи, щодо якої вжито заходи впливу, у порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність», до окремого виду відповідальності за порушення в сфері здійснення банківської діяльності.
Наразі, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 20.06.2017р., що у відповідності до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що позивачем погашення заборгованості за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. не суперечить приписам та порядку задоволення кредиторських вимог та вимог банку, що передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки фактично грошові перекази в якості погашення заборгованості було здійснено 04.04.2016р., тоді як рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик» було прийнято виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.04.2016р. на підставі постанови правління Національного банку України №234 від 05.04.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».
Тобто, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача стосовно нікчемності банківських операцій з перерахування позивачем грошових коштів згідно платіжних доручень № 1338 від 29.02.2016р. на суму 83 989,07 грн., №1928 від 31.03.2016р. на суму 89 781,42 грн.; № 1961 від 04.04.2016р. на суму 8688,52 грн.; № 1559 від 04.04.2016р. на суму 4 000000 грн. в рахунок погашення заборгованості за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р. є юридично неспроможними та не спростовують доказової сили представлених суду розрахункових документів та банківських виписок, як належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заявником заборгованості за вказаними вище кредитними правочинами, а отже, і припинення зобов'язань за останніми.
До того ж, судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою №280 від 17.06.2004р. правління Національного банку України, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.
На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою №22 від 21.01.2004р. Національного банку України, передбачено, що безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Разом з тим, пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання / примусове списання / стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк.
Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 04.04.2016р. залишок на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» №32007106301026, відкритому в Національному банку України, становив 39 847 386, 77 грн.
Вказане свідчить про наявність у відповідача достатніх коштів для виконання банківських операцій, зокрема, з перерахування на рахунок позивача грошових коштів, отриманих в якості позики від ОСОБА_6 ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» та з рахунку Публічного акціонерного товариства «Київхліб» в рахунок погашення заборгованості за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р.
Одночасно, посилання відповідача на нікчемність укладених між ОСОБА_6 ОСОБА_7, Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКО 94» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» додаткових угод до договору банківського рахунку, а також не оскарження рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відновлення у бухгалтерському обліку банку коштів на вкладених рахунках, ніяким чином не нівелюють обставин погашення позивачем заборгованості за генеральним договором №23/47/1-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором №23/47/1-09/4 від 14.06.2013р., а отже, обставин щодо припинення зобов'язань за вказаними правочинами.
За таких обставин, виходячи з всього наведеного вище у сукупності, з огляду на висновки суду щодо повного виконання позивачем своїх обов'язків за основними зобов'язаннями та їх припинення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості на наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київхліб» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» про визнання припиненими зобов'язань за генеральним кредитним договором №23-47/2-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором № 23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №23-47/1-09/04 від 24.12.2009р. та іпотечним договором №23-47/1-09/03 від 24.12.2009р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині скасування записів про обтяження нерухомого майна. При цьому, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Доцільність застосування обраного заявником способу захисту в частині скасування записів про іпотеку та обтяження майна за наслідками визнання зобов'язань за основним договором та договором іпотеки також підтримано Вищим господарським судом у постановах від 13.07.2017р. від 19.07.2017р. по справах №910/19558/16 та №910/21545/16.
За таких обставин, виходячи з висновків суду щодо припинення зобов'язань за генеральним кредитним договором № 23-47/2-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором № 23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., припинення іпотеки за іпотечним договором № 23-47/1-09/04 від 24.12.2009 та іпотечним договором №23-47/1-09/03 від 24.12.2009р., з метою здійснення ефективного судового захисту та відновлення прав позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київхліб» про скасування записів про іпотеку, обтяження нежилих будівель та записів про державну реєстрацію обтяжень.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Одночасно, за приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за відповідачем.
Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими зобов'язання за генеральним кредитним договором № 23-47/2-09 від 24.12.2009р. та кредитним договором № 23-47/1-10/4 від 14.06.2013р., які укладені Публічним акціонерним товариством «Київхліб» і Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик».
3. Визнати іпотеку за іпотечним договором №23-47/1-09/04 від 24.12.2009 та іпотечним договором № 23-47/1-09/03 від 24.12.2009р., які укладені між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» припиненою.
4. Скасувати записи про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва Петра, будинок 5 (п'ять), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 83596980000, а саме:
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1312521), внесений 24.12.2009р. до державного реєстру іпотек за номером 9383245, на підставі іпотечного договору №23-47/1-09/04 від 24.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1833;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1312553), внесений 24.12.2009р. до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 9383095, на підставі договору іпотеки №23-47/1-09/04 від 24.12.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1833;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 30.11.2007р. в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 6140707, на підставі іпотечного договору від 30.11.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі з номером 4734;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 11.12.2007р. в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 6204809, на підставі іпотечного договору від 11.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4876;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 20.12.2007р. в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 6275294, на підставі іпотечного договору від 20.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 5049;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 26.03.2008р. в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 6874923, на підставі іпотечного договору від 26.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 891;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 26.05.2004р. в державному реєстрі іпотек за номером 17618, на підставі договору застави та додаткової угоди до нього від 27.11.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчук Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 13095;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 30.11.2007р. в державному реєстрі іпотек за номером 6141889, на підставі іпотечного договору від 30.11.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4734;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 11.12.2007р. в державному реєстрі іпотек за номером 6205689, на підставі іпотечного договору від 11.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4876;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 20.12.2007р. в державному реєстрі іпотек за номером 6275972, на підставі іпотечного договору від 20.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 5049;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 26.03.2008р. в державному реєстрі іпотек за номером 6875575, на підставі іпотечного договору від 26.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 891.
5. Скасувати записи про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 24, загальною площею 16 170,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88070780000, а саме:
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1382834), внесений 24.12.2009р. до державного реєстру іпотек за номером 9383156, на підставі іпотечного договору №23-47/1-09/03 від 24.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1830;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1383550), внесений 24.12.2009р. до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 9382825, на підставі договору іпотеки від 24.12.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1830;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1383186), внесений 26.03.2008р. до державного реєстру іпотек за номером 6876224, на підставі іпотечного договору від 26.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 889;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1383464), внесений 26.03.2008р. до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 6876032, на підставі іпотечного договору від 26.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 889;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1383098), внесений 22.08.2007р. до державного реєстру іпотек за номером 5533088, на підставі додаткового договору № 1 до договору іпотеки № 86-10-07/03 від 22.08.2007р., виданого 05.12.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4798;
- запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1383516), внесений 22.08.2007р. до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 5532693, на підставі договору іпотеки від 22.08.2007 № 86-10-07/03, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 3229;
- запис про державну реєстрацію обтяжень, зареєстрований 29.05.2004р. в державному реєстрі іпотек за номером 17647, на підставі заяви від 29.05.2004р. № б/н, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ЄДРПОУ 19364259) на користь Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, ЄДРПОУ 00381574) 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. судового збору.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення буде складено
27.09.2017р.
Суддя Спичак О.М.