ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2017Справа №910/11758/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
до Фонду державного майна України
про внесення змін до договору
Суддя Щербаков С.О.
Представники:
від позивача: Задорожній Р.О.;
від відповідача: Іжаківський А.О.
Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі-відповідач) про внесення змін до договору про внесення змін № 91 від 17.03.2017, шляхом викладення пункту 6 договору в наступній редакції: « 6. Орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця не пізніше 31.12.2017 року сплатити різницю з орендної плати, що виникла з 30 червня 2016 року між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі Акту оцінки орендованого майна».
Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем у визначений чинним законодавством строк відповіді на пропозицію позивача внести зміни до договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2017 за участю представників сторін.
03.08.2017 та 07.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представники сторін подали клопотання про відкладення розгляду справи, в яких у зв'язку з неможливістю направити представників сторін у дане судове засідання, просили суд відкласти розгляд справи № 910/11758/17 на іншу дату.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 31.08.2017.
31.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представники сторін подали клопотання про зупинення провадження у справі, які обґрунтовані тим, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 826/3271/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій Фонду, вчинених під час рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Київський завод шампанських вин» станом на 30.06.2016.
Суд відклав розгляд клопотань про зупинення провадження у справі на наступне судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 21.09.2017.
21.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно того, що Фонд не повідомив про результати отриманої пропозиції щодо внесення змін до договору є безпідставними, оскільки листом від 27.06.2017 № 10-16-12590 Фонд повідомив позивача про необхідність виконання умов договору.
У даному судовому засіданні представники сторін підтримали подані клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши подані клопотання, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як роз'яснено пунктом 3.16. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Проте, розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/3271/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" до Фонду державного майна України про визнання протиправним дій ніяким чином не унеможливлює розгляд даної справи, оскільки даний спір не стосується правомірності нарахування різниці з орендної плати, а стосується питання внесення змін до договору в частині збільшення строку сплати різниці з орендної плати, а тому суд визнає подані клопотання необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.
Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 21.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
06.11.1992 між Фондом державного майна України (далі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі - орендар) укладено договір оренди № Д-1455, умовами якого передбачено, що з метою підвищення ефективності використання державного майна і досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин.
З метою приведення договору оренди № Д-1455 від 06.11.1992 у відповідність до вимог чинного законодавства та враховуючи пропозиції Мінагрополітики України (листи від 27.01.2006 № 37-24-2-7/1133, від 19.06.2006 № 37-24-2-7/9253) сторони уклали додаткову угоду № 293 від 29.06.2006 до договору, якою дійшли згоди про внесення змін та доповнень до договору шляхом викладення його в наступній редакції:
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Київський завод шампанський вин», юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27, фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27 та м. Київ, вул. Полярна, 16 (місцерозташування структурного підрозділу), склад і вартість якого визначено відповідно до наведеного Акта оцінки цілісного майнового комплексу, протоколу інвентаризації майна Підприємства, складеного станом на 31.01.2006, вартість якого становить 17 258, 6 тис. грн., у тому числі:
- відновна вартість основних засобів, що передаються в оренду, за вирахуванням зносу 17 216, 0 тис. грн.;
- залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів - 39, 3 тис. грн.;
- зобов'язання орендаря по компенсації раніше втраченого (пошкодженого) ним орендованого державного майна - 3,3 тис. грн.
Одночасно з укладенням даного договору орендарю передаються на утримання основні засоби на суму 734, 5 тис. грн.
Згідно п. 1.3. договору, підприємство передається в оренду з метою виробництва слабоалкогольної та безалкогольної продукції, вин, в т.ч. ігристих вин (шампанського), алкогольної продукції та лікеро-горілчаних виробів.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2006 року - 116 603, 08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України.
Даний договір діє до 30.06.2016 року включно (п. 10.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2017 між Фондом державного майна України (далі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі - орендар) укладено договір про внесення змін № 91 до договору оренди від 06.11.1992 № Д-1455 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Київський завод шампанських вин», відповідно до якого сторони вирішили викласти п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору» в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Київський завод шампанський вин», юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27, фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27 та м. Київ, вул. Полярна, 16 (місцерозташування структурного підрозділу), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складених станом на 30.06.2016, вартість якого за актом становить 90 587 860, 00 грн. Одночасно з укладенням даного договору орендарю передаються на утримання основні засоби на суму 181 247, 72 грн.»
Відповідно до п. 4 договору про внесення змін, абзац 1 п. 3.1. розділу 3 договору викладено у наступній редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2016 року - 1 887 247, 08 грн.»
Зазначений к п. 4 цього договору про внесення змін до договору розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016 року (п. 5 договору про внесення змін).
Згідно п. 6 договору про внесення змін, орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016 між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі акту оцінки орендованого майна.
Пункт 3.4. розділу 3 договору сторони виклали у такій редакції: «Орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший робочий день, то сплата має відбуватися н передодні у робочий день. На вимогу орендодавця сторонами проводяться звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлюються відповідні акти звіряння».
Пункт 10.1. розділу 10 договору сторони виклали у наступній редакції: «Цей договір діє по 30.06.2021 включно».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, у зв'язку з перебуванням Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" у скрутному фінансовому становищі, останнє листом від 13.06.2017 № 667 зверталося до відповідача з пропозицією відтермінувати строк сплати позивачем різниці з орендної плати, шляхом підписання додаткової угоди до договору про внесення змін до договору № 91 від 17.03.2017, проте, як зазначає позивач, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Отже закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12.
Як зазначає позивач, листом від 13.06.2017 № 667 останній звертався до відповідача з пропозицією відтермінувати строк сплати позивачем різниці з орендної плати, шляхом підписання додаткової угоди до договору про внесення змін до договору № 91 від 17.03.2017, проте, як зазначає позивач, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.
Так, до відзиву на позовну заяву Фондом державного майна України додано лист № 27.06.2017 № 10-16-12590, яким відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, повідомивши, що Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" не сплачено суму різниці з орендної плати у розмірі 4 093 720, 14 грн., у зв'язку з чим просило позивача негайно сплатити до державного бюджету зазначену суму боргу та надати Фонду докази здійснення платежу, проте у матеріалах справи відсутні докази направлення такого листа на адресу позивача.
Метою зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни обставин, що не залежать від волі сторін. Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що якщо сторони могли це передбачити, вони не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Позивач обґрунтовує істотну зміну обставин, що унеможливлюють виконання договору в частині сплати різниці з орендної плати, саме перебуванням Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" у скрутному фінансовому становищі.
Так, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, суд звертає увагу, що матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження перебуванням Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" у скрутному фінансовому становищі, як підставу для внесення змін до договору в частині відтермінувати строку сплати позивачем різниці з орендної плати, шляхом підписання додаткової угоди до договору про внесення змін до договору № 91 від 17.03.2017.
При цьому, суд відзначає, що при укладенні спірного договору, та приймаючи на себе певні зобов'язання, сторони погодили відповідні умови, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивачем не надано.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову та про відсутність підстав для внесення змін в редакцію спірного договору, відповідно суд у задоволенні позову відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 26.09.2017
Суддя Щербаков С.О.