25 вересня 2017 рокуСправа № 921/424/17-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" місце знаходження юридичної особи: вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000, адреса для листування: вул. Генерала Родимцева, 89, м. Кіровоград, 25011
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос -ВС" с.Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733
про cтягнення заборгованості в сумі 1 130 045,60 грн.
представники сторін не з'явились.
Суть справи:
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ТОВ "Корпорація "Колос -ВС" про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 12.07.2017 р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договорів поставки №ЗР-265/16Д від 17.03.2016 р. та №ЗР-265/16Є від 12.08.2016 р., в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що у позивача виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення у судовому порядку.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Разом з тим від останнього 20.09.2017 р. надійшли витребувані судом документи.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст.64, 87 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Так, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень за номерами №4602506923624, №4602507165740, №4602507173122 та №4602507194669 (ухвала про порушення провадження по справі та ухвали про відкладення розгляду справи) вручені повноважному представнику за довіреністю.
Як наслідок, даний спір вирішується судом за правилами, що викладені у ст.75 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судових засідань.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
У п.3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. визначено, що однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як слідує із матеріалів справи, 17 березня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос-ВС" (Покупець) укладено Договір поставки № ЗР-265/16Д, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.2. договору ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України, і визначається еквівалент у доларах США.
Згідно п. 2.3. договору загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у спеціфікаціях щодо кількості i ціни товару в порівнянні з даними y відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). У разі зміни курсу гривні до долара США, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого Покупцем товару (п. 2.5. договору).
Пунктами 3.2. та 3.3. правочину сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. Також, контрагенти домовилися застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікації.
Товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення специфікації(ій) та інших додаткових угод до даного договору), має бути ним оплачений не пізніше 10 календарних днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п. 3.9. договору).
У пунктах 6.1. та 6.2. договору сторони встановили, що поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до цього договору, а перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.11.1.).
В подальшому до договору поставки №ЗР-265/16Д від 17.03.2016 р. між сторонами було укладено ряд специфікацій:
- №1 від 25.03.2016 р. на загальну суму 3 753 644,00 грн. (еквівалент у доларах США - 142 453,30 USD);
- №2 від 25.03.2016 р. на загальну суму 2 452 775,00 грн. (еквівалент у доларах США - 93 084,45 USD);
- №3 від 25.03.2016 р. на загальну суму 2 798 436,00 грн. (еквівалент у доларах США - 106 202,49 USD);
- №5 від 14.04.2016 р. на загальну суму 61 598,52 грн. (еквівалент у доларах США - 2 409,95 USD);
- №6 від 25.04.2016 р. на загальну суму 61 728,00 грн. (еквівалент у доларах США - 2 431,19 USD);
- №7 від 19.04.2016 р. на загальну суму 63 021,00 грн. (еквівалент у доларах США - 2 469,47 USD);
- №8 від 11.05.2016 р. на загальну суму 266 678,00 грн. (еквівалент у доларах США - 10 565,69 USD);
- №9 від 13.05.2016 р. на загальну суму 21 656,00 грн. (еквівалент у доларах США - 849,68 USD);
- №10 від 13.05.2016 р. на загальну суму 81 961,00 грн. (еквівалент у доларах США - 3 229, 35 USD);
- №11 від 17.05.2016 р. на загальну суму 12 739,80 грн. (еквівалент у доларах США - 499,80 USD);
- №12 від 18.05.2016 р. на загальну суму 106 149,00 грн. (еквівалент у доларах США - 142 453,304 179,09 USD);
- №13 від 25.05.2016 р. на загальну суму 11 317,32 грн. (еквівалент у доларах США - 449,81 USD);
- №14 від 30.05.2016 р. на загальну суму 11 335,68 грн. (еквівалент у доларах США - 449,83 USD);
- №15 від 02.06.2016 р. на загальну суму 27 643,44 грн. (еквівалент у доларах США - 1 099,58 USD);
- №16 від 17.06.2016 р. на загальну суму 11 214,00 грн. (еквівалент у доларах США - 449,82 USD);
- №17 від 19.07.2016 р. на загальну суму 37 060,00 грн. (еквівалент у доларах США - 1 488,95 USD);
- №18 від 04.08.2016 р. на загальну суму 1 420,00 грн. (еквівалент у доларах США - 57,21 USD);
- №19 від 12.08.2016 р. на загальну суму 603 950,00 грн. (еквівалент у доларах США - 24 216,12 USD);
- №20 від 15.09.2016 р. на загальну суму 26 136,00 грн. (еквівалент у доларах США - 990 USD);
- №21 від 15.09.2016 р. на загальну суму 322 852,00 грн. (еквівалент у доларах США - 12 229,24 USD).
12 серпня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос-ВС" (Покупець) укладено Договір поставки №ЗР-265/16Є, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
У разі зміни курсу гривні до Євро, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого Покупцем товару (п. 2.5. договору).
У пункті 3.3. даного правочину сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікації.
Договори поставки № ЗР-265/16Д від 17.03.2016 р. та №ЗР-265/16Є від 12.08.2016 р. в інших пунктах є повністю ідентичними.
В подальшому до договору поставки між сторонами було укладено специфікацію №1 від 12.08.2016 р. та №2 від 15.09.2016 р.
Загальна сума товару за специфікацією №1 становить 288 660,00 грн. (еквівалент у Євро 10 364,81 EUR, а за специфікацією №2 - 26 081,00 грн. (еквівалент у Євро 879,33 EUR).
Як вказує позивач, на виконання своїх зобов'язань згідно договору №ЗР-265/16Д від17.03.2016 р., господарським товариством у повному обсязі поставлено продукцію Покупцю на загальну суму 10 067 708,53 грн., що підтверджується видатковими накладними №19066 від 21.11.2016 р., №17005 від 15.09.2016 р., №17004 від 15.09.2016 р., №15321 від 15.08.2016 р., №15224 від 12.08.2016 р., №14819 від 04.08.2016 р., №14361 від 19.07.2016 р., №12966 від 23.06.2016 р., №12956 від 23.06.2016 р., №12453 від 17.06.2016 р., №12449 від 17.06.2016 р., №12440 від 17.06.2016 р., №10828 від 03.06.2016 р., №10804 від 02.06.2016 р., №10800 від 02.06.2016 р., №10798 від 02.06.2016 р., №10216 від 30.05.2016 р., №10211 від 30.05.2016 р., №10205 від 30.05.2016 р., №10204 від 30.05.2016 р., №9884 від 25.05.2016 р., №9914 від 25.05.2016 р., №9030 від 18.05.2016 р., №9013 від 18.05.2016 р., №8806 від 17.05.2016 р., №8810 від 17.05.2016 р., №8815 від 17.05.2016 р., №8464 від 13.05.2016 р., №8466 від 13.05.2016 р., №8457 від 13.05.2016 р., №8455 від 13.05.2016 р., №№8244 від 12.05.2016 р., №8074 від 11.05.2016 р., №8043 від 11.05.2016 р., №8028 від 11.05.2016 р., №8022 від 11.05.2016 р., №6066 від 26.04.2016 р., №6061 від 26.04.2016 р., №6063 від 26.04.2016 р., №6104 від 26.04.2016 р., №6160 від 26.04.2016 р., №6144 від 26.04.2016 р., №5089 від 20.04.2016 р., №5085 від 20.04.2016 р., №5276 від 20.04.2016 р., №5006 від 19.04.2016 р., №4156 від 14.04.2016 р., №4154 від 14.04.2016 р., №4113 від 13.04.2016 р., №4109 від 13.04.2016 р., №4105 від 13.04.2016 р., №2683 від 04.04.2016 р., №2684 від 04.04.2016 р., №2099 від 30.03.2016 р., №2097 від 30.03.2016 р.
На виконання договору поставки №ЗР-265/16Є від 12.08.2016 р. Постачальником поставлено, а Покупцем отримано товар на загальну суму 314 741 грн., що підтверджується видатковими накладними №17007 від 15.09.2016 р. та №15225 від 12.08.2016 р. (копії вище перелічених видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи)
Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 10 382 449,53 грн.
При цьому, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України, умов договорів поставки та специфікацій до них, провів розрахунок за поставлений товар з порушенням погоджених строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведений позивачем у позовній заяві.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, умовами укладеного правочину №ЗР-265/16Д від 17.03.2016 р. та специфікацій передбачено, що оплата всієї отриманої за накладними партії товару здійснюється Покупцем до 30 листопада 2016 року, тобто 29.11.2016 року є кінцевою датою оплати.
Згідно договору №ЗР-265/16Є від 12.08.2016 р. та укладених до нього специфікацій остаточний строк оплати поставленого товару встановлений до 30 вересня 2016 року, тобто 29.09.2016 р. є кінцевою датою оплати.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим, відповідач провів розрахунок за поставлений товар з порушенням погоджених строків оплати, а тому у позивача виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Відповідно до п. 7.8 обох угод, в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цих договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору.
Отже, у п. 7.8 Договорів поставки сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її в розмірі 36 % річних від простроченої суми.
Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору №ЗР-265/16Д та №ЗР-265/16Є відповідно відповідачу за період з 30.11.2016 р. по 31.01.2017 р. нараховані 36% річних в сумі 383 188,35 грн. та за період з 30.09.2016 р. по 30.01.2017 р. - 36% річних в сумі 38 103,95 грн.
Суд, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням оплат відповідача, вважає дані вимоги щодо стягнення 36% річних в загальній сумі 421 292,30 грн. обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.1.1. обох угод Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково сплачує штрафні санкції у розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.
У п. 7.8. правочинів сторони вирішили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даними договорами відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3-х років.
Враховуючи строки оплати Корпорацією отриманих матеріальних цінностей та їхній розмір суд, здійснивши власні підрахунки, вважає вимоги позивача щодо стягнення пені згідно договору №ЗР-265/16Д за період з 30.11.2016 по 31.01.2017 р. в сумі 297 986,43 грн. та згідно договору №ЗР-265/16Є за період з 30.09.2016 р. по 30.01.2017 р. в сумі 30 100,82 грн. обґрунтованими, правомірними, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача дооцінку вартості товару у розмірі 367 316,17 грн. за договором №ЗР-265/16Д та 13 349,88 грн. за договором №ЗР-265/16Є.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Пунктом 4 даного наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Таким чином, вираження у договорах грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за договором №ЗР-265/16Д курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день його підписання, а за угодою №ЗР-265/16Є - курс Євро до гривні (п.3.3. договорів).
Всі платежі за цими договорами здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.4. договорів (п.3.5. договорів).
Згідно з п.3.4 договору, в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США/Євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення специфікації(ій), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу долара США/Євро до гривні на дату здійснення розрахунку (курс продажу долара США/Євро згідно даних опублікованих на сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb/, у разі відсутності потрібної інформації сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua.
У специфікаціях до договорів поставки №ЗР-265/16Д та №ЗР-265/16Є визначений максимальний курс долара США та Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні, на день їх підписання.
Позивачем здійснено розрахунок різниці між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару з врахуванням курсу долара США та Євро по кожному договору окремо, згідно даних, опублікованих на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ (роздруківки з сайту щодо курсу долар США та Євро знаходяться в матеріалах справи).
Провівши розрахунок курсової різниці за формулою відповідно до п.3.4 договорів, розмір такої становить 367 316,17 грн. за договором №ЗР-265/16Д та 13 349,88 грн. за договором №ЗР-265/16Є.
На підставі наведеного, з врахуванням показників формули, встановлених умовами договорів та специфікацій до договорів кінцевого терміну проведення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, враховуючи зміну курсу гривні до долара США та Євро, вимоги позивача про стягнення курсової різниці є документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі як обґрунтовано заявлені та не заперечені належними доказами відповідачем у справі.
У відповідності до ст.ст. 44,49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос -ВС" (с. Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733, ід. код 34035633) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (місце знаходження юридичної особи: вул. Велика Морська, 143, м.Миколаїв, 54000, адреса для листування: вул. Генерала Родимцева, 89, м. Кіровоград, 25011, ід. код 35472893) - 1 130 045 (один мільйон сто тридцять тисяч сорок п'ять) грн. 60 коп., в тому числі: 380 666 (триста вісімдесят тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 05 коп. дооцінки вартості товару, 421 292 (чотириста двадцять одну тисячу двісті дев'яносто дві) грн. 30 коп. - 36% річних, 328 087 (триста двадцять вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 25 коп. пені та 16 950 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 69 коп. в рахунок повернення судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено 27.09.2017 р.
Суддя О.В. Руденко