Запорізької області
21.08.10 Справа № 17/247д/10
Суддя Корсун В.Л.
за позовною заявою: приватного підприємства “Вітадент-Січ”, 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 49
до відповідача 1: управління житлового господарства Запорізької міської ради, 69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 214
до відповідача 2: комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13”, 69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11
про визнання договору дійсним
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.06.10 № 142
від відповідача 1: не прибув
від відповідача 2: не прибув
16.07.10 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Вітадент-Січ” (надалі ПП “Вітадент-Січ”) з позовною заявою до управління житлового господарства Запорізької міської ради (далі за текстом - УЖГ Запорізької МР) та комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13” (далі - КП “ВРЕЖО № 13”) про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 27.10.06 № 1827/13 дійсним.
Ухвалою від 16.07.10 судом порушено провадження у справі № 17/247д/10, судове засідання призначено на 16.08.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
В судовому засіданні 16.08.10 судом оголошено перерву до 21.08.10.
За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 21.08.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши наступне. 27.10.06, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.09.06 № 358/12, між ПП “Вітадент-Січ”, УЖГ Запорізької МР та КП “ВРЕЖО № 13” укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1827/13 загальною площею 182,75 кв.м., що знаходиться за адресою вул. 40 років Радянської України, 49, яке значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 13”. 27.10.06 КП “ВРЕЖО № 13” за актом прийому-передачі передало вказане приміщення позивачу. Однак, при укладені вказаного договору оренди сторонами відповідно до приписів ст. 793 ЦК України договір не був нотаріально посвідчений. На звернення позивача до КП “ВРЕЖО № 13” про нотаріальне посвідчення договору оренди від 27.10.06, відповідач 2 листом за вих. від 10.06.10 № 1627 відмовив позивачу мотивуючи тим, що кошторисом управління на 2009 та 2010 роки не передбачено видатків на нотаріальне посвідчення договорів оренди не житлових приміщень. Враховуючи, що сторони договору домовились щодо всіх істотних умов договору та у повному обсязі виконують взяті на себе за цим договором обов'язки, позивач просить суд на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України позов задовольнити та визнати дійсним договір оренди не житлового приміщення від 27.10.06 № 1827/13.
Представник відповідачів 1, 2 позовні вимоги визнав у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву за вих. від 19.08.10 № 425/ЮРВ та зазначив, що КП “ВРЕЖО № 13” не має правових підстав для здійснення видатків на нотаріальне посвідчення договору оренди від 27.10.06 № 1827/13 оскільки кошторисом управління на 2009-2010 роки не передбачено видатків на нотаріальне посвідчення таких договорів. У зв'язку з своєчасним виконанням орендарем своїх обов'язків за спірним договором, просить суд позов задовольнити, судові витрати покласти на позивача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
27.10.06 між управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13” (Балансоутримувач) і приватним підприємством “Вітадент-Січ” (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1827/13, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) Орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.09.06 № 358/12 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 182,75 кв. м. за адресою: вул. 40 років Радянської України, 49, яке значиться на балансі комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13”.
Відповідно до п. 2.1 цього договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір діє строком з 27.10.06 до 27.10.11.
27.10.06 між сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 1, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Згідно із ст. 209 ЦК України, правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Правовідносини сторін урегульовано договором оренди нежитлового приміщення, який укладено у простій письмовій формі строком на п'ять років.
Приписами ст. 793 ЦК України встановлена форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, а саме: договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, оскільки предметом договору оренди нежитлового приміщення від 27.10.06 № 1827/13 є нерухоме майно, такий договір має бути нотаріально посвідченим.
Оскільки, сторонами спірного договору оренди нежитлового приміщення в момент вчинення правочину не було додержано вимог, які встановлені законом про нотаріальне посвідчення договору, то згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.
Частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачена можливість визнання договору дійсним за певних умов. Зокрема, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Із змісту зазначеної правової норми вбачається, що визнання дійсною угоди у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми угоди можливо при наявності умов, зокрема: спірна угода повинна бути виконана; виконана угода підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат”; обов'язковість нотаріальної форми повинна бути вказана в законі; визнати дійсною угоду з цих підстав можливо за вимогою сторони, яка виконала угоду; суд повинен перевірити, чому угода не була нотаріально посвідчена.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 “Про деякі питання практики визнання спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, (…) в разі недодержання нотаріальної форми, угода визнається дійсною, якщо така угода виконана повністю, або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи № 17/247д/10, на виконання умов договору за актом прийому-передачі від 27.10.06 нежитлове приміщення прийнято в фактичне користування, позивач виконує зобов'язання, зокрема, здійснює відповідні розрахунки щодо сплати орендної плати та інші передбачені платежі та добросовісно виконує умови договору.
Із змісту договору оренди вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов, необхідних для даного виду. Договір відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та не містить протизаконних умов.
13.05.10 позивач звернувся до КП “ВРЕЖО № 13” із листом за вих. від 13.05.10 № 96 про нотаріальне посвідчення договору оренди від 27.10.06 № 1827/13.
Листом за вих. від 10.06.10 № НОМЕР_1 “ВРЕЖО № 13” відмовило ПП “Вітадент-Січ” мотивуючи тим, що кошторисом управління на 2009-2010 роки не передбачено видатків на нотаріальне посвідчення договорів оренди не житлових приміщень. В той же час, матеріали справи свідчать, що представник відповідача 2 ніяким чином не заперечує проти нотаріального посвідчення цього договору.
Отже, на пропозицію позивача нотаріально посвідчити договір, відповідач 2 ухилився від вчинення цих дій.
Також, УЖГ Запорізької МР, яке є відповідачем 1 у цій справі, ніяким чином не заперечує проти нотаріального посвідчення спірного договору.
На підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги ПП “Вітадент-Січ” обґрунтованими та вважає, що визнання дійсним договору оренди не житлового приміщення від 27.10.06 № 1827/13 не суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та не порушує прав та інтересів інших осіб, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд вважає за необхідне покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення від 27.10.06 № 1827/13, укладений між управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13” і приватним підприємством “Вітадент-Січ” загальною площею 182,75 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 49.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 25.08.2010.