ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви без розгляду
27.09.2017Справа № 910/16561/17
Суддя Князьков В.В., розглянувши позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
про стягнення неустойки в розмірі 22 698,41 грн.,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 22 698,41 грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Разом з тим, як встановлено судом, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Одночасно з цим, разом з позовною заявою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до набрання законної сили рішенням суду.
Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву мотивоване тим, що позивач утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, та станом на травень 2017 року на рахунках позивача недостатньо грошових коштів для оплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
В свою чергу, у поданому клопотанні заявник просить суд відстрочити сплату судового збору до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вказано, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
За висновками суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву у клопотанні про відстрочення сплати судового збору належним чином не обґрунтовано та не подано жодних належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Зокрема, в клопотанні про відстрочення сплати судового збору заявник зазначає про неможливість сплати судового збору станом на травень 2017 року, а надана позивачем виписка з рахунків станом на 03.08.2017 не може підтверджувати майновий стан заявника на час подання позову 26.09.2017. Інших доказів в обґрунтування поданого клопотання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву суду не надано.
Крім того, статтею 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Проте, заявником не доведено суду, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву буде мати можливість сплатити судовий збір до ухвалення судового рішення у даній справі у строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд звертає увагу заявника, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відтак, необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб'єктів нормами Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про судовий збір», не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, враховуючи, що заявником до було доведено наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за розгляд позову до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва».
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.
За таких обставин, враховуючи приписи п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Одночасно з цим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочення сплати судового збору.
2. Повернути позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з доданими до неї документами заявнику без розгляду.
3. Роз'яснити заявнику, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя В.В. Князьков