ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.09.2017Справа №910/12264/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»
про відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 58 072,71 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Біла А.П., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (далі - відповідач) про відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 58 072,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №370006/4002/0000055 від 01.09.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12264/17 та призначено до розгляду на 11.09.2017.
03.08.2017 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.
Представники сторін у судове засідання 11.09.2017 не з'явились.
Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 про порушення провадження у справі № 910/12264/17 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.09.2017.
У судове засідання 25.09.2017 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.09.2015 між представництвом «Норддойче Пфланценцухт Ганс-Георг Лембке КГ» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №370006/4002/0000055 (далі - договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 11.09.2015 по 10.09.2016.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
30.03.2016 о 22 год. 00 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_2, в Одеській області, Біляївського району а/д, Київ-Одеса-459 км., при розвороті ліворуч завчасно не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем марки «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_3
Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 26.10.2016 у справі №518/609/16-п, визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадженні по справі - закрито.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13.01.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 26.10.2016 без змін.
31.03.2016 власник застрахованого автомобіля марки «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.
Відповідно до Звіту спеціаліста - авто товарознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля «Nissan X-Trail» від 05.04.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 складає 143 228,67 грн. (без ПДВ). Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 визначений таким що дорівнює 0,00.
Згідно з рахунком-фактурою №GAS-001304535 від 19.04.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Нісса», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 136 067,24 грн. без ПДВ.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування, склав страховий акт №00190064 від 21.04.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 136 067,24 грн.
На підставі складеного страхового акту №00190064 від 21.04.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 136 067,24 грн. на рахунок СТО (платіжне доручення №014242 від 22.04.2016).
Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (як до особи, відповідальної за завданий збиток) із Заявою на страхове відшкодування № 17432 від 27.04.2016 в якій просив здійснити відшкодування шкоди, в розмірі ліміту за полісом, а саме 50 000 грн., яка отримана відповідачем 04.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2
Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_3, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АЕ/5709078, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АЕ/5709078 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 1 000 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (136 067,24 грн.); визначені полісом №АЕ/5709078 розміри лімітів відповідальності (50 000 грн.) та франшизи (1 000 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 000 грн.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 3% річних у сумі 1 385,42 грн. та інфляційні втрати у сумі 7 687,29 грн., нараховані за період з 05.08.2016 по 14.07.2017.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
В матеріалах справи наявна копія заяви позивача №17432 про виплату страхового відшкодування (вих. № 2775 від 27.04.2016), що була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 04.05.2016. Проте, вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
При цьому, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Оскільки правові відносини, що виникли між сторонами зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Розрахунки 3% річних у розмірі 1 385,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 7 687,29 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати заявлену до стягнення шкоду.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86-Н; ідентифікаційний код: 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 29 коп. та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.09.2017
Суддя О.А. Грєхова