Справа № 686/21383/16-ц
Провадження № 22-ц/792/1562/17
21 вересня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,
суддів - Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар - Лапко Ю.В., Філіпчук О.С.
за участю: апелянта - ОСОБА_1,
представника апелянта - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом та просив скасувати наказ Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 від 07.04.2016 року №32-к про звільнення з посади тренера-викладача з фехтування, поновити його на посаді тренера-викладача з фехтування Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 та стягнути з відповідача на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.11.2014 року працював у Хмельницькій дитячо-юнацькій спортивній школі №3 (надалі Хмельницька ДЮСШ №3) на посаді тренера-викладача з фехтування. 23.09.2016 року він отримав копію наказу Хмельницької ДЮСШ №3 від 07.04.2016 року про звільнення на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки у період з 05.01.2016 року по 02.04.2016 року проходив курс підвищення кваліфікації у Міжнародній академії з фехтування у Будапешті. Тому, був відсутній на роботі з поважних причин. Також, зазначив, що в день звільнення його не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано трудову книжку, не проведено розрахунок при звільненні, а також не було запропоновано надати письмові пояснення з приводу причин відсутності на роботі. Крім того, після звільнення, без укладення нового трудового договору, він був фактично допущений до роботи.
Головуюча в першій інстанції - Мороз В.О.
Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 54
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта звільнення проведено незаконно, оскільки відсутність на роботі зумовлена поважною причиною. Зазначив, що судом першої інстанції не враховано поважність причин відсутності на роботі, а саме перебування на курсах з підвищення кваліфікації тренера з фехтування, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок.
Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали.
Представники відповідача Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечуючи проти апеляційної скарги зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду тренера - викладача з фехтування з 01.11.2014р. з тижневим навантаженням 12год. з проведенням оплати згідно з табелем виходу на роботу та 9 тарифного розряду, що підтверджується наказом №56-к від 31.10.2014р. (а.с119).
Наказом Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 від 04.01.2016 р. №1-в ОСОБА_1, тренеру - викладачу з фехтування, надано основну щорічну відпустку з 09.01.2016р. по 19.02.2016р. тривалістю 42 календарних дні за період роботи з 01.11.2015 року по 31.10.2016 року, на час відпустки тренера заняття в групі скасовані (а.с.84).
ОСОБА_1 мав приступити до роботи з 20.02.2016р., однак на роботу не вийшов.
Із виписки з табелю за лютий 2016 р. вбачається, що з 01 по 19 лютого 2016р. ОСОБА_1 перебував у відпустці, а з 20 по 29 лютого 2016 р. не з'явився (а.с.24).
Відсутність ОСОБА_1 на роботі підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також актами про відсутність на робочому місці позивача від 20.02.2016р., 21.02.2016р., 23.02.2016р., 25.02.2016р., 27.02.2016р., 28.02.2016р., 01.03.2016р., 03.03.2016р., 05.03.2016р., 06.03.2016р., 10.03.2016р., 12.03.2016р., 13.03.2016р., 15.03.2016р., 17.03.2016р., 19.03.2016р., 20.03.2016р., 22.03.2016р., 24.03.2016р., 26.03.2016р., 27.03.2016р., 29.03.2016р., 31.03.2016р.
Відсутність на роботі з 20.02.2016 року по 31.03.2016 року не заперечується також позивачем.
Наказом директора Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи №3 від 07 квітня 2016 року №32-к ОСОБА_1, тренера-викладача, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України звільнено за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (а.с.90).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Пунктом 3.1 посадової інструкції тренера - викладача з фехтування передбачено право тренера на вибір форм підвищення кваліфікації (а.с.41-42).
Позивач був запрошений Міжнародною федерацією фехтування на курси підвищення кваліфікації у Будапешт з 05.01.2016р. по 02.04.2016р., у зв'язку з чим Федерація фехтування України просила Управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації відрядити ОСОБА_1 з 5 січня по 2 квітня 2016 року для участі у вищевказаних курсах із збереженням заробітної плати (а.с.43).
Про те, що тренер з фехтування ОСОБА_1 у період з 5 січня по 2 квітня 2016 року бере участь у курсах підвищення кваліфікації Міжнародної федерації фехтування, які проходять у м.Будапешт (Угорщина), Управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації також повідомлялось листом Міністерства молоді та спорту України від 30.03.2016 року (а.с.44).
Вказані обставини у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_9
У період з 5 січня по 2 квітня 2016 року ОСОБА_1 пройшов програму з фехтування на шпагах при Міжнародній федерації з фехтування у м.Будапешт та отримав диплом від 31.03.2016 року.
Однак ОСОБА_1, поїхавши на курси, не повідомив та не погодив їх проходження з дирекцією Хмельницької ДЮСШ №3, наказ про відрядження позивача на курси не видавався.
Крім того, лист Міністерства молоді та спорту України направлявся 30.03.2016р., а саме в період, коли ОСОБА_1 перебував на курсах (а.с.44).
Тобто, ОСОБА_1 самовільно, без погодження з адміністрацією Хмельницької дитячо-спортивної школи №3 поїхав на курси підвищення кваліфікації у м.Будапешт (Угорщина).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач був відсутній на роботі у період з 20.02.2016 року по 31.03.2016 року без поважних причин, а тому підлягає звільненню за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).
Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта як на підставу для поновлення на роботі на неотримання роботодавцем від нього пояснень за фактом вчиненого прогулу.
Метою отримання таких пояснень від порушника трудової дисципліни до застосування дисциплінарного стягнення (ч.1 ст.149 КЗпП України) є з'ясування обставин, за яких вчинено дисциплінарний проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення. У зв'язку із цим сам по собі факт неотримання таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання звільнення незаконним.
Разом з тим, вказані вимоги закону були дотримані відповідачем при звільненні позивача, зокрема, відповідач вимагав від позивача письмових пояснень, проте останній від надання пояснень відмовився.
Так, 10.03.2016р. відповідачем направлявся лист ОСОБА_1 щодо надання письмових пояснень відносно його відсутності на роботі.
04 квітня 2016р. ОСОБА_1 вийшов на роботу, однак відмовився надавати письмові пояснення з приводу відсутності його на робочому місці з 20.02.2016р. по 31.03.2016р., про що складено відповідний акт 04.04.2016 р.
Наказом директора Хмельницької ДЮСШ №3 від 07.04.2016р. №11 відраховані учні школи групи попередньо-базової підготовки 3 року навчання відділення фехтування та внесено зміни в розклад занять. Згідно розкладу занять від 18 квітня 2016 року, затвердженого директором Хмельницької ДЮСШ №3 та погодженого начальником управління молоді та спорту, після звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача з фехтування, заняття з фехтування в розкладі школи відсутні (а.с.82-82,190).
11 квітня 2016 року адміністрацією Хмельницької ДЮСШ №3 було укладено договір про надання спортивного залу в платне користування для проведення спортивних занять з ОСОБА_10
Тому, посилання апелянта на те, що він фактично був допущений до роботи після звільнення, не підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
07.04.2016р. ОСОБА_1 ознайомився із розрахунковим листом, відповідно до якого його заборгованість перед відповідачем становить 535грн.04коп., однак від отримання та підпису розрахункового листа відмовився, про що складено відповідний акт. При цьому заробітна плата ОСОБА_1 за період з 20 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року не нараховувалась у зв'язку з відсутністю на роботі. З розрахунку вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за період роботи з 01.04.2016р. по 07.04.2016р. та здійснено перерахунок основної щорічної відпустки, оскільки відпрацьований період для розрахунку та оплати відпускних становить 18 календарних днів (а.с.86).
Також, ОСОБА_1 не звернувся для вручення йому трудової книжки під підпис, а тому трудова книжка з записом про звільнення була вручена йому в спортивному залі. Однак, позивач, ознайомившись з записом у ній, відмовився від її отримання та закинув на навіс, про що складені акт від 07.04.2016р. та пояснювальна записка діловода ОСОБА_11 від 07.04.2016р. Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України на користь позивача.
Оцінивши наявні у справи докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог закону, то відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: /підпис/ Т.В.Спірідонова
Судді: /підпис/ А.В.Купельський
/підпис/ Т.О.Янчук
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова