Провадження № 33/792/430/17
Справа № 684/578/17 Головуючий в 1-й інстанції Борсук В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бондар В. В.
27 вересня 2017 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області в складі: головуючої-судді ОСОБА_1, з участю секретарів судового засідання Інжиєвської Ю.А., Пелюх О.С., захисника особи, що притягується до відповідальності - адвоката ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2017 року,-
Постановою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2017 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 (Леніна), 41 Чемеровецького району, Хмельницької області, не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 320 грн. судового збору.
ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 29.04.2017 року близько 15 год. 30 хв. в с. Юрківці по вул. Леніна, Чемеровецького району Хмельницької області керував транспортним засобом мопедом «Вайпер», без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння, який зафіксовано на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Drager ALCOTEST 6810 № 239 (1,29 ‰), від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі водій відмовився в присутності свідків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, не повідомив ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на захист.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з»явився, про місце, день та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надходило, в зв»язку з цим апеляційний суд вважає можливим розглянути справу в відсутність ОСОБА_3 на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 в підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши зібрані по справі докази, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 - скасуванню, з прийняттям апеляційним судом нової постанови про закриття провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_3 не був в передбаченому законодавством порядку повідомлений судом про місце, день та час судового розгляду, відтак висновки суду першої інстанції про можливість розгляду справи в відсутність особи, яка притягується до відповідальності, не відповідають фактичним обставинам справи, а в суду першої інстанції не було підстав, згідно ч.1 ст. 268 КУпАП, здійснювати судовий розгляд справи у відсутність особи, що притягується до відповідальності.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 268 КУпАП, у відсутність особи, що притягується до відповідальності, можливий розгляд справи лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративні правопорушення суддя, в провадженні якого перебуває справа, зобов»язаний з»ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо. Однак суд першої інстанції не дотримався таких положень закону.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшли своє підтвердження в апеляційному суді.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за викладених в постанові обставин, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать положенням закону, відтак доводи апеляційної скарги апелянта про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження в суді.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, який 29.04.2017 року був складений начальником СРПП №1 Чемеровецького ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5, того ж дня, близько 15 год. 30 хв. в с. Юрківці по вул. Леніна, Чемеровецького району Хмельницької області керував транспортним засобом мопедом «Вайпер», без номерного знаку в стані алкогольного сп'яніння, який зафіксовано на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Drager ALCOTEST 6810 № 239 (1,29 ‰), від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі водій відмовився в присутності свідків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення вказано про порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Таке ж формулювання змісту правопорушення, яке визнане судом доведеним, викладене і у постанові суду першої інстанції.
Однак, на переконання апеляційного суду, викладене формулювання вчиненого правопорушення, як в протоколі, так і в постанові суду, є суперечливим, фактично взаємовиключним, таким, що не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі вчинення одного з таких дій - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння або відмова особи, як керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп»яніння відповідно до встановленого порядку, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп»яніння.
Однак, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові, зазначено, що ОСОБА_3 і керував в стані сп»яніння, а також, що він після проведення огляду на місці зупинки відмовився від проходження огляду на місці зупинки. Посилання в протоколі на п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, яким заборонено керувати в стані алкогольного сп»яніння дає підстави вважати, що автор протоколу мав на увазі, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння. Однак з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у керуванні транспортним засобом в стані сп»яніння апеляційний суд погодитись не може, позаяк такі висновки зроблено без ретельного вивчення нормативних актів, які регламентують порядок проходження огляду на стан сп»яніння та фіксування результатів такого огляду.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_3 винуватим у вчиненні правопорушення вказав, що вина ОСОБА_3 у вчиненому підтверджується «протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №477609 від 29.04.2017року, результатами тесту від 29.04.2017року, письмовими поясненнями свідків, які містяться в матеріалах справи», визнавши ці докази належними та допустимим доказами, однак суд не розкрив змісту цих доказів, які саме обставини ці докази підтверджують.
З висновками суду першої інстанції, що ці докази підтверджують доведеність вини ОСОБА_3 в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав. Дослідивши зібрані та досліджені докази, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду винесена передчасно, без повного, всебічного з»ясування обставин справи, без належної перевірки дотримання процедури проведення поліцейським на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп»яніння.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), на бланку старого зразка, в якому зазначено про результати проведеного огляду на місці поліцейським в відповідній графі щодо згоди обстежуваної особи з результатами огляду(при наявності якої суд міг би, принаймні, зробити висновок про згоду правопорушника з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці) відсутній підпис ОСОБА_3 Також роздруківка з спеціального технічного засобу, з допомогою якого проводився такий огляд, ОСОБА_3 не підписана, на якій є відмітка поліцейського про те, що ОСОБА_3 відмовився від її підписання.
Як видно з пояснень свідків, ОСОБА_3 після цього відмовлявся їхати для подальшого огляду до медичного закладу (а.с. 4,5), за таких обставин в поліцейських були всі підстави для складення щодо ОСОБА_3 протоколу про відмову від проходження ОСОБА_3 огляду на стан сп»яніння (та констатувати порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а не п.2.9 (а), про що вказано в протоколі).
Слід також зауважити, що такі обставини дають підстави вважати, що відповідний акт огляду, який мав би складатись в такому випадку, за участю особи, що проходить огляд та свідків (та лише цей акт є підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі згоди особи з результатами такого огляду) фактично не складений, що унеможливлює притягнення особи до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння.
Ухвалюючи рішення про накладення стягнення суд першої інстанції жодним чином не перевірив дотримання працівниками поліції процедури проведення такого огляду відповідним нормативним актам, що регламентують проведення такого огляду. Апеляційним судом встановлено, що огляд ОСОБА_3 на стан сп»яніння на місці був проведений з недотриманням відповідного порядку, в зв»язку з чим докази, якими обгрунтовується доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні, не можуть бути покладеними в основу доведеності його вини з наступних підстав.
Згідно положень ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушеннями вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зважаючи на пояснення свідків, пояснення ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в поліцейських були всі підстави вважати, що особа, щодо якої в подальшому було складено протокол, вживала спиртні напої, та в них були всі підстави для проведення такого огляду, тому доводи апеляційної скарги та пояснення захисника в засіданні апеляційного суду, що в поліцейських не було підстав для проведення такого огляду, в апеляційному суді свого підтвердження не знайшли.
Однак, для того, щоб такий огляд вважався таким, що може бути слугувати підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.1
ст. 130 КУпАП, огляд має бути проведений у суворій відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, а в суду мають бути відсутні обгрунтовані сумніви з приводу дотримання працівниками поліції передбаченої чинним законодавством процедури огляду. Недотримання норм вищевказаних нормативних актів може давати підстави для висновку про недопустимість доказів на підтвердження обставин події та доведеності вини особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення.
Невід»ємною складовою Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, є бланки документів, в тому числі бланк протоколу про адміністративне правопорушення відповідного зразка (додаток 1 до п.1 ч.ІІ), проте, в матеріалах справи застосовано бланк протоколу зразка, зміст якого відрізняється від належного.
За змістом п.10 Інструкції результати огляду на стан сп»яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп»яніння з використанням спеціальних технічних засобів, акт складається в двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп»яніння. За змістом цієї норми саме наявність акту огляду є підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення (а не запис в протоколі, при цьому в даному випадку правопорушник не засвідчив своїм підписом своєї згоди з результатами такого огляду, як і з результатами роздруківки), в якому зазначаються результати огляду. Також згідно абз.3 п.10 Інструкції визначено, що в разі роздрукування на папері показників спеціального технічного засобу, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, однак наявність відповідної роздруківки не звільняє працівника поліції від обов»язку скласти належний акт огляду, чого в даній справі зроблено не було.
За таких обставин складений протокол не може вважатись належним та допустимим доказом.
Пояснення свідків, долучених до справи, не містять даних про те, що ОСОБА_3 погоджувався з результатами огляду, тому такі письмові пояснення не можуть бути покладені в основу доведеності вини особи, бути визнані належними та достовірними доказами. Вказані пояснення свідків, в сукупності з відсутністю даних про згоду ОСОБА_3 про результати огляду на місці зупинки, не спростовують тверджень захисника апелянта в апеляційному суді, що ОСОБА_3 не погоджувався з результатами огляду.
Вказані обставини свідчать, що поліцейськими, якими проводився огляд ОСОБА_3 та складення протоколу щодо останнього, порушено вимоги ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 9 листопада 2015року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженій Наказом МВС України від 7 листопада 2015року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015року за №1408/27853, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Однак суд першої інстанції на такі порушення при фіксуванні працівниками поліції правопорушення та складенні документів, уваги не звернув, та постановив судове рішення на підставі доказів, які не можуть бути визнані допустимими та складеними з дотриманням передбаченого законодавством порядку.
Притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп»яніння, суд не міг, зважаючи, що в протоколі чітко не вказано про такі обставини, також в протоколі при таких обставинах мало б бути посилання на п. 2.5 Правил дорожнього руху (а не п.2.9(а) Правил дорожнього руху, як зазначено в протоколі).
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі в зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2017 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в сумі 10200грн. з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на один рік, стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 320грн., - скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити в зв»язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_1