Справа № 415/5344/17
Провадження № 2-о/415/620/17
27 вересня 2017 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Шевченко М.О.,
за участі секретаря - Тимофієвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -
ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. В обґрунтування заяви зазначила, що 15 червня 2017 року, перебуваючи в м. Молодогвардійськ Краснодонського району Луганської області, не перебуваючи у шлюбі народила другу дитину - хлопчика - ОСОБА_2. Батько дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнає своє батьківство. Станично-.Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження. Встановлення факту заявнику необхідне для державної реєстрації народження дитини. Після уточнення заяви просить суд встановити факт народження другої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженої не в шлюбі 15 червня 2017 року ОСОБА_2.
Заявник ОСОБА_1 судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині заяви просила справу розглядати за її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області - в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Згідно з копією паспорта серії ЕК 151402, виданого 12 травня 1996 року Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м Молодогвардійськ Луганської області, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3/а.с.6-7/
Згідно з копією паспорта серії ЕН 011668, виданого 20 вересня 2001 року Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста міста Краснодон Луганської області, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5/а.с.8-9/
Відповідно до дублікату медичного свідоцтва про народження № 214 від 19 червня 2017 року, ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, в пологовому відділенні народила 15 червня 2017 року о 16 год. 45 хв. дитину - хлопчика, вага дитини - 3300 грам; дитина доношена, народилася на 39 тижні вагітності, вагітність ІV, пологи ІІ, мати дитини не перебуває у зареєстрованому шлюбі./а.с.11/
Крім того, матеріали справи містять спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання останнього батьком ОСОБА_2. Заява не містить зазначення адресата та не датована, у зв'язку з чим суд не бере її до уваги /а.с.10/
Згідно з відмовою Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 1761/17.27-97 від 05.09.2017 року, у державній реєстрації факту народження дитини відмовлено, оскільки аналіз документів, пред'явлених заявником, свідчить що документи оформлені медичним закладами, які розташовані на території, яка непідконтрольна українській владі/а.с.13/
Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 257-1 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими», Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 року та Постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» визнані тимчасово окупованими окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
Пунктом 2 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. № 3307/5) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є, зокрема, медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.
Надана заявником копія медичного свідоцтва про народження не відповідає вимогам медичного свідоцтва про народження, затвердженого законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Ст. 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи вказане медичне свідоцтво про народження, видане лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справ на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видні органами та установами, що знаходяться на такій території.
Приписами п.7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
За вимогами ч. 2 ст. 257-1 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Встановлення даного факту, має юридичне значення та необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно з ч.1 ст. 144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Матеріалами справи підтверджено, що заявник є громадянином України.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини.
Згідно ч. 4 ст. 257-1 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Станично - Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі - хлопчика ОСОБА_2, який народився 15 червня 2017 року в місті Молодогвардійськ Краснодонського району Луганської області, Україна, при ІІ-х пологах у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, яка у зареєстрованому шлюбі з батьком дитини не перебуває.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя М.О. Шевченко