Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1707/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.
Доповідач Єгорова С. М.
27.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Єгорової С.М.
суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.
із секретарем Федоренко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про забезпечення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору № ML-К/181/2008 від 06 жовтня 2008 року, -
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору № ML-К/181/2008 від 06 жовтня 2008 року задоволено частково.
Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № ML-К/181/2008 від 06 жовтня 2008 року, який укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2
Визнано недійсним з моменту вчинення Іпотечний договір № PML-К00/181/2008 від 06 жовтня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3857.
Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 8 800,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528) на користь держави судові витрати по справі в сумі 1 280,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалами Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.10.2017 року.
22.09.2017 року на адресу апеляційного суду від ПАТ «ОТП Банк» надійшла заява про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом застави (іпотеки), та знаходиться за адресою: місто Кропивницький (Кіровоград), АДРЕСА_1. Зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Оскаржуваним рішенням визнано недійсним укладений раніше Договір іпотеки №РМГ-К00/181/ 2008 від 06.10.2008 року, внаслідок чого с ризик того, що Позивач може відчужити предмет іпотеки і, як наслідок Відповідач, як іпотекодержатель в розрізі норм Закону України «Про іпотеку» не буде мати змога одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за рахунок наданих раніше кредитних коштів Позивачу.
Підтвердження наявності умислу Позивача на таке відчуження предмету іпотеки є його позовна вимога щодо виключення з реєстру обтяжень та заборон відчуження на квартиру, що є предметом іпотеки.
Тому не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на предмет іпотеки може призвести до порушення майнових прав ПАТ «ОТП Банку», як іпотекодержателя, може призвести до відчуження майна третім особам, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також пред'явлення законних вимог до Позивача Відповідачем (здійснення виконавчого напису нотаріусом, досудова вимога тощо)
Накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є єдиним способом забезпечення позову який зможе забезпечити реалізацію положень ст. 9 Закону України «Про іпотеку», згідно положень якої іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом; при користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Вважають, що у випадку відчуження предмету іпотеки, не накладення арешту на заставлену квартиру, забезпечити неприпустимість погіршення стану предмета іпотеки чи зменшення його вартості не буде виявлятися можливим.
Іпотекодавець втратить право володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки, а іпотекодержатель втрачає право задоволення своїх вимог предметом іпотеки.
Нерухоме майно щодо якого є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, що є двокімнатною квартирою, загальною площею 48,04 кв.м., житловою площею 29,80 кв.м., складається з: коридору 8 кв.м., вбиральні 0,9 кв.м., ванної 1,9 кв.м., кухні 6 кв.м., кімнати 13,20 кв.м., кімнати 16,60 кв.м., кладової 0,60 кв.м., балкону 0,84 кв.м.
Іпотекою зазначеного нерухомого майна забезпечено повернення кредитних коштів за Кредитним договором №МЬ-К00/181/2008 від 06.10.2008 року. Станом на 19.09.2017 року, заборгованість Позивача перед Відповідачем за вищевказаним Кредитним договором становить 12 327.4 доларів США.
Згідно ч.2 ч.5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з'ясувати: причини, з яких потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» відповідно до статті 304 ЦПК суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І "Апеляційне провадження" розділу V ЦПК. У зв'язку з цим, зокрема, в апеляційній інстанції не застосовуються
правила про пред'явлення зустрічного позову (стаття 123 ЦПК), про прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами (стаття 125 ЦПК), про об'єднання і роз'єднання позовів (стаття 126 ЦПК), про недопустимість розгляду справи за відсутності позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 169 ЦПК), оскільки згідно з частиною другою статті 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у
справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди відповідачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2017 року не набрало законної сили, та не може бути пред'явлене судом першої інстанції до виконання до розгляду апеляційним судом поданої ПАТ «ОТП Банку» апеляційної скарги, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що не накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом застави (іпотеки), може в подальшому утруднити виконання судового рішення, та не встановлено існування реальної загрози невиконання рішення суду.
Ухвала колегії суддів апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до ст. 324 ЦПК України у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 151, 153, 209, 300, 304 ЦПК України, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про забезпечення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору № ML-К/181/2008 від 06 жовтня 2008 року відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: