№ провадження 11-кп/781/701/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.09.2017 року. м.Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12017120160001144 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, працює не офіційно, не одруженого, місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-10 жовтня 2013 року Знам'янським міськрайонний судом Кіровоградської області за ч.3 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;
-9 листопада 2015 року Знам'янським міськрайонний судом Кіровоградської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 2 місяця позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2015 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене покарання, мотивуючи це тим, що вирок підлягає зміні в зв'язку з призначенням занадто суворого покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, при призначенні покарання, районний суд не в повній мірі врахував те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 28 травня 2017 року близько 18.00 год., знаходився за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , де у нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а саме на крадіжку, належного ОСОБА_8 майна з квартири, розташованої за вказаною адресою. Реалізуючи даний умисел, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав, належне ОСОБА_8 майно на загальну суму 4153 грн. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Крім того, 08 червня 2017 року, близько 21.30 год., ОСОБА_6 знаходився за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1 , де у нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а саме на крадіжку, належного ОСОБА_8 майна на загальну суму 1400 грн. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Заслухавши доповідача, прокурор, який просив вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглянувши кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у порядку ч.3 ст.349 КПК України, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому районний суд дотримав вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого та роз'яснив йому наслідки застосування такої норми закону, зокрема неможливість оскаржити такі обставини в апеляційному порядку, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, стосовно яких, відповідно до вимог ч. 1 ст. 349 КПК України докази не досліджувались.
За таких обставин районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, кваліфікувавши його дії, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.185 КК України, а також при призначенні остаточного покарання на підставі ст.71 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог статей 50, 65 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року. Отже, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості; особу обвинуваченого, який характеризується негативно, офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; обставини, що обтяжують покарання - не встановлено, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 не можливе без ізоляції від суспільства та призначив достатнє покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України, яке у даному випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання дотримано вимог зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність. Остаточно до відбуття призначено обвинуваченому покарання більше від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2015 року.
Крім того, досудовою доповіддю зазначено, що ОСОБА_6 негативно характеризується, проявляє агресію у відношенні сусідів та рідних, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. При цьому, на думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_6 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, є справедливим, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку чи для пом'якшення обвинуваченому покарання колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року щодо нього без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2