Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/609/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.09.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12016120110000371, № 12016120110000143, № 12016120110000726 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець, Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, маючого базову загальну середню освіту, раніше судимого:
- 22.02.1991 року Бобринецьким районним судом по ч. 2 ст. 141 КК України (ред.1960р.) до 3 років позбавлення волі;
- 26.10.1995 року Бобринецьким районним судом по ч. 3 ст. 140 КК України (ред.1960р.) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 23.06.2001 року Бобринецьким районним судом по ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України (ред.1960р.) до 4 років позбавлення волі;
- 02.11.2005 року Бобринецьким районним судом по ч. 5 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі;
- 10.08.2010 року Бобринецьким районним судом по ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 10.09.2013 року Бобринецьким районним судом по ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. 20.10.2015 року звільнений на підставі ухвали Ленінського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2015 умовно-достроково, не відбутий строк 10 місяців 21 день.
засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш судовим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2013 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення з 14.11.2016 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у тому, що скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, за наступних обставин.
10 лютого 2016 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_9 , за раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим в тому, що його злочинні дії ніким не будуть помічені, зайшов до кімнати кухні, звідки викрав майно на загальну суму 257 гривень. В подальшому, ОСОБА_6 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 10 червня 2016 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_6 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , в якому проживає потерпілий ОСОБА_10 . Достовірно знаючи, що господар дома відсутній, ОСОБА_6 через незамкнені вхідні двері проник до приміщення вище вказаного будинку, звідки викрав майно на загальну суму 500 грн. З викраденим майном ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядилися на власний розсуд, внаслідок чого завдав потерпілому ОСОБА_10 шкоди на вказану суму.
Також, 15 липня 2016 року близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_6 прийшов до домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_4 в якому проживає потерпіла ОСОБА_11 , де з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_11 , попросив у останньої мобільний телефон для здійснення дзвінка. ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_12 , погодилась та добровільно надала йому свій мобільний телефон «СЕСТ А200», загальною вартістю 230 грн. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 під приводом здійснення дзвінка з мобільного телефону марки «СЕСТ А200», який належить ОСОБА_11 взяв його у руки та створив уяву, що комусь телефонує. В цей час потерпіла ОСОБА_11 зайшла в будинок, залишивши ОСОБА_6 поза своєю увагою. Далі ОСОБА_6 реалізовуючи злочин до кінця, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, заволодів наданим йому мобільним телефоном та з місця скоєння злочину зник. Отриманим внаслідок своїх шахрайських дій мобільним телефоном, ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 230 грн.
Разом з тим, 27 липня 2016 року вдень, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 перебував у гостях в домоволодінні ОСОБА_13 , за адресою АДРЕСА_2 . В цей час до будинку ОСОБА_14 прийшла потерпіла ОСОБА_11 , щоб вирішити з останнім особисті питання. Залишивши у кімнаті будинку свою сумку потерпіла ОСОБА_11 вийшла разом з ОСОБА_13 в іншу кімнату, в совю чергу ОСОБА_6 скориставшись відсутністю поруч сторонніх осіб, будучи впевненим, що його злочинні дії ніким не будуть помічені, викрав з сумки потерпілої ОСОБА_11 мобільний телефон марки "Nomi" модель І 240 загальною вартістю 465 грн. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 вимкнув викрадений мобільний телефон та сховав його у кишені. Повернувшись близько через 15 хвилин, ОСОБА_11 забрала свою сумку та покинула домоволодіння ОСОБА_13 . Викрадений мобільний телефон марки "Nomi" модель І 240 ОСОБА_6 обернув у свою власність та розпорядився ним на власний розсуд, внаслідок чого завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 465 грн.
Окрім того, 03 серпня 2016 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_15 прибули до домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_5 , в якому проживає потерпіла ОСОБА_16 далі, ОСОБА_6 зайшов на подвір'я вищевказаного домоволодіння, а ОСОБА_17 залишився чекати його на вулиці. Перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння, ОСОБА_6 з метою вчинення крадіжки, через відчинені ворота проник до приміщення гаража домоволодіння, звідки викрав пластиковий бідон наповнений соняшниковим медом вагою 75 кілограм, на загальну суму 577,5 грн. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_17 , що вказаний мед йому надала господарка та попросив його допомогти винести соняшниковий мед у бідоні на вулицю. Викраденим соняшниковим медом у пластиковому бідоні ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд, внаслідок чого завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_16 на загальну суму 577,5 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначеного покарання, призначивши йому більш м'яке покарання. Вважає, що призначене йому районним судом покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки таке покарання не відповідає справедливому співвідношенню із тяжкістю злочину та обставинами його вчинення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити вирок суду першої інстанції, пом'якшивши призначене ОСОБА_6 покарання. ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання: за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2013 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 9 місяців.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання належним чином не врахував його особу, підстави та мотиви скоєння кримінальних правопорушень, його ставлення до скоєного, визнання ним вини, щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілим, а також те, що вчинені ним злочини не спричинили тяжких наслідків та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили пом'якшити призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на обґрунтованість призначеного покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Враховуючи те, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України колегія суддів судове рішення в цій частині не переглядає.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (епізоди від 10.02.2017 року та 27.07.2017 року), за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно (епізод від 10.06.2016 року) таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно (епізод від 03.08.2016 року), за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно (епізод від 15.07.2016 року).
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника ОСОБА_7 про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, з урахуванням вимог статей 70, 71 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався наведених положень кримінального закону та роз'яснень вищевказаної постанови.
Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185 КК України), дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, думку потерпілих про незастосування суворого покарання, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, суд правильно дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання в межах санкцій частини статтей, за якими його визнано винним, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням покарання, із застосуванням положень ст. 70 КК України.
Крім того, врахувавши і те, що ОСОБА_6 вчинив дані кримінальні правопорушення у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2013 року, маючи невідбутий строк покарання 10 місяців 21 день, районний суд обґрунтовано призначив остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому не в повній мірі враховано, що ОСОБА_6 повністю відшкодував шкоду потерпілим не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як слідує з пояснень допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 заподіяну шкоду внаслідок вчинення злочинів не відшкодував.
Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника ОСОБА_7 щодо неналежного врахування судом першої інстанції даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , те, що він щиро розкаявся у вчиненому, його ставлення до вчинених злочинів, оскільки як вбачається з вироку суду першої інстанції, вказані обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі захисника, були враховані судом.
Також колегія суддів не знаходить правових підстав до застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність, ст. 69 КК України може бути застосована за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Згідно з вироком, судом першої інстанції встановлено лише одна обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , та враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив декілька епізодів умисних, корисливих кримінальних правопорушень, один з яких є тяжким, а інші середньої тяжкості, в період умовно- дострокового звільнення за попереднім вироком суду, що не може бути підставою для твердження про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину, а в сукупності унеможливлює застосування ст. 69 КК України та призначення за частинами 2,3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України покарання більш м'якого, ніж передбачено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
Підстав вважати покарання призначене ОСОБА_6 несправедливим внаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення, як того вимагає обвинувачений та захисник, колегія суддів з урахуванням доводів, наведених в їх апеляційних скаргах не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4