№ провадження 11-сс/781/451/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.09.2017 року. м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно: врожай
сільськогосподарської культури - соняшника, що знаходиться на земельній ділянці
сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934, 3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937, 3524084800:02:002:0938.
загальною площею 84,5 га, які розташовані па території Помічнянської сільської
ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Заборонити будь-які фізичній чи юридичній особі, відчужувати
розпоряджатися та користуватися врожаєм сільськогосподарської культури - сої.
що знаходиться на земельній ділянці сільськогосподарського призначення
державної форми власності з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934.
3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937,
3524084800:02:002:0938 загальною площею 84.5 га. які розташовані на території
Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за
межами населеного пункту, у тому числі здійснювати збір врожаю із
застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої. Надати дозвіл слідчому СВ Новоукраїиського ВП ГУ НП в Кіровоградської облає і і старшому лей іенан ту поліції ОСОБА_7 вилучити шляхом збирання і транспортування до місця зберігання врожай сільськогосподарської культури - соняшника, що знаходиться на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934, 3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937, 3524084800:02:002:0938 загальною площею 84,5 га, які розташовані на території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що земельні ділянки комунальної форми власності з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934, 3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937, 3524084800:02:002:0938 загальною площею 84,5 га, які розташовані на території територіальної громади Помічнянської сільськакої ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за межами населеною пунктує є самовільно зайнятими. Факт самовільного зайняття вказаних земельних ділянок підтверджується здобутими в ході досудового розслідування доказами. Результатами проведення слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що земельні ділянки самовільно використовується невстановленими досудовим розслідуванням особами. В їх діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КПК України. Таким чином, з метою виконання завдань кримінального провадження, що полягає у захисті суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупереджепого розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на майно - врожаю сільськогосподарської культури (соняшника), який знаходиться на самовільно зайнятих земельних ділянках державної форми власності.
Ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2017 року, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження №12017120230000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що прокурором не надано слідчому
судді належних доказів на підтвердження того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934, 3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937, 3524084800:02:002:0938 загальною площею 84,5 га, які розташовані на території територіальної громади Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, є землями сільськогосподарського призначення комунальної форми власності та використовуються без дозвільних та правоустановчих документів, як самовільно зайняті земельні ділянки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_8 , особою, яка користується вказаною землею та Новоукраїнською РДА на території Помічнянської сільської ради укладалися договори оренди терміном на 10 років - до 15.11.2016 року.
Однак, вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207,208 цього Кодексу. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Виходячи з систематичного аналізу вищезазначених норм, слідчий суддя зазначив, що заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна здійснюються слідчим, прокурором, іншою уповноваженою особою під час огляду без надання дозволу слідчого судді про тимчасове вилучення майна, а тому з огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині вимог щодо надання дозволу на тимчасове вилучення майна шляхом збирання і транспортування врожаю соняшника задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Положенням ст.131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до змін і доповнень внесеними згідно Закону №769-VIII від 10.11.2015 року ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, СВ Новоукраїнського Вп ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №420171201230000026 від 22.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України.
При цьому, з матеріалів клопотання про накладення арешту на майно, а саме, врожай сільськогосподарської культури - соняшника, що знаходиться на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами 3524084800:02:002:0934, 3524084800:02:002:0935, 3524084800:02:002:0936, 3524084800:02:002:0937, 3524084800:02:002:0938 загальною площею 84,5 га, які розташовані па території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вбачається, що відсутні відомості, які свідчать, про наявність обґрунтованої підозри за ч.1 ст.197-1 КК України, яка пред'явлена будь-якій особі.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Водночас, як встановлено колегією суддів, відповідно до вимог, передбачених ст. 171 КПК України, до клопотання не долучені документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, а також не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів (належним чином оформлені), якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Також в клопотанні слідчий не обґрунтував та не довів мету накладення арешту на майно, з посиланням на конкретні докази.
Крім цього, в клопотанні слідчий наголошує на вимоги ст. 98 КПК України, відповідно до якої речовими доказами є в тому числі предмети, що були об'єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Разом з тим будь-яких підтверджень того, що вказане в клопотанні майно є речовими доказами не має.
Таким чином, в клопотанні слідчого в порушення вимог ст. 171 ч. 2 КПК України, не зазначені підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна та не додані документи, які б підтверджували доводи клопотання.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що відсутність арешту на майно зазначене у клопотанні, може призвести до його приховування, змінення або знищення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, є неспроможними, так як в клопотанні не зазначено, а з наданих до клопотання копій документів не вбачається, чим конкретно прокурор обґрунтовують ці доводи, які є лише припущеннями.
Крім того, згідно ст.170 КПК України на даний час речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, спеціальна конфіскація ч.1 ст.197-1 КК України не передбачена, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи також не передбачена. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди на момент розгляду апеляційної скарги не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстав для застосування в даному кримінальному провадженні арешту майна не вбачає.
Також, що стосується ОСОБА_8 , як особи, яка, згідно досудового розслідування, встановлено, що саме він обробив п'ять земельних ділянок та посіяв на них соняшник, то останній на сьогоднішній час має статусу свідка, а тому будь-яке втручання щодо права власності особи в статусі свідка КПК України не передбачено.
Більше того, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, а покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, законними та такими, що відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376 ч.2, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12017120230000025 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: (підписи)