19 вересня 2017 р.Справа № 820/679/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/679/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про скасування рішення,
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому з урахуванням уточнень, просив суд: скасувати рішення № НОМЕР_1 від 24.11.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариство "Харківський підшипниковий завод" - задоволено.
Ухвалою суду від 15.05.2017 року замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на її правонаступника Харківське управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби в зв'язку з реорганізацією.
Скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 24.11.2016 року № НОМЕР_1.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 4 ст. 6, ч.ч. 8, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 3.1 розділу ІІІ, п. 4.1 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених у апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду справи встановлено, що 24 листопада 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято рішення № НОМЕР_1 від 24.11.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Публічного акціонерного товариство "Харківський підшипниковий завод" застосовано штрафні санкції у розмірі 3014533,70 грн., та пеню у розмірі 513339,50 грн. (т. 1 а.с. 26).
Як вбачається з розрахунку № 25 від 24.11.2016 (т. 1 а.с. 27-28), вказані штрафні санкції та пеню застосовано до позивача за несвоєчасну сплату ПАТ "Харківський підшипниковий завод" єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з 10 лютого 2015 року по 19 липня 2016 року.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску відповідачем та в подальшому безпідставне винесення оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), який відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок зараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.За правилами частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Частиною сьомою цієї ж статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Поряд із цим, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У силу вимог частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI і полягає у застосуванні відповідним органом до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Разом із тим, відповідно до частин десятої та тринадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до п. 1 розд. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) до платників, на яких згідно із Законом № 2464 покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону № 2464.
Згідно з пп. 2 п. 2 розд. VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених підпунктами 1 - 4 п. 1 розд. II Інструкції № 449, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 449.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
При застосуванні штрафів, зазначених у пп. 2 п. 2 розд. VII Інструкції № 449, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (п. 5 розд. VII Інструкції № 449).
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені:
документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду;
документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від'ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку відповідача № 25 від 24.11.2016 року та апеляційної скарги, суми пені у розмірі 24150,72 грн., 23977,30 грн., 19726,40 грн. були нараховані ПАТ "Харківський підшипниковий завод" за період з 24-26.09.2015 року по 24.12.2015 року на суму несвоєчасно сплачених штрафних санкцій, визначених рішеннями від 10.02.2015 №№ НОМЕР_2, № 00000446600 та № НОМЕР_3.
Так, матеріали справи свідчать, що 10.02.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 1301604,45 грн., а саме: за рішенням № 3/НОМЕР_2 нараховано штраф у розмірі 262507,85 грн. та пеню 216874,06 грн. за несвоєчасну ( протягом 22.09.2014 - 30.12.2014 р.) сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; за рішенням № 4/НОМЕР_4 нараховано штраф у розмірі 266414,49 грн. та пеню 189157,29 грн. за несвоєчасну ( протягом 21.10.2014 - 30.12.2014 р.) сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; за рішенням № 5/НОМЕР_3 нараховано штраф у розмірі 214417,41 грн. та пеню 152236,36 грн. за несвоєчасну ( протягом 21.11.2014 - 30.01.2015 р.) сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані рішення були предметом оскарження в судовому порядку та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року по справі № 820/5521/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування рішень відмовлено.
Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що після завершення процедури оскарження, визначені у рішеннях від 10.02.2015 №№ НОМЕР_2, № 00000446600 та № НОМЕР_3 штрафні санкції та пеня були поновлені в Інтегрованій картці платника - ПАТ "Харківський підшипниковий завод". Узгоджені суми зобов'язань (штрафів та пені), визначених рішеннями СДПІ, позивачем своєчасно сплачені не були, внаслідок чого у ПАТ "Харківський підшипниковий завод" виник борг (недоїмка), який фактично був сплачений підприємством 24 грудня 2015 року.
З посиланням на ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI, відповідач зазначає, що нарахування пені у розмірі 24150,72 грн., 23977,30 грн., 19726,40 грн. на суму несвоєчасно сплачених штрафних санкцій, визначених рішеннями від 10.02.2015 №№ НОМЕР_2, № 00000446600 та № НОМЕР_3 є правомірним.
Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що частиною 10 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено застосування пені на суму недоїмки. В свою чергу, п. 6 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Тобто, чинним законодавством передбачено нарахування пені виключно на суму несвоєчасно сплаченого/несплаченого єдиного внеску, а не на суму несвоєчасно сплачених штрафних санкцій та пені. За таких обставин, нарахування товариству пені на суму несвоєчасно сплачених штрафних санкцій, визначених рішеннями від 10.02.2015 №№ НОМЕР_2, № 00000446600 та № НОМЕР_3 є безпідставним та неправомірним.
Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що оскарженим у даній справі рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та пеню внаслідок несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми єдиного внеску за червень 2015 року - січень 2016 року та квітень 2016 року, червень 2016 року, задекларованої позивачем згідно поданих звітів за відповідні періоди.
На адресу позивача СДПІ були надіслані наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 04.09.2015 р. № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 4563285,84 грн.; від 02.10.2015 р. № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 7 638 278,02 грн.,; від 06.11.2015 р. № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 8 218 974,42 грн.; від 07.12.2015 № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 10 085 713 грн.; від 12.01.2016 р. №Ю-1-25 на суму боргу у розмірі 683 695,52 грн.; від 09.06.2016 р. № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 773 112,63 грн.; від 03.08.2016 року № Ю-96-25 на суму боргу у розмірі 524 754,56 грн.
Вказані вимоги були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
Позивач зазначає, що на час подання позовної заяви та судового розгляду справи, рішення прийнятого за результатами розгляду скарги на вимогу від 04.09.2015 р. № Ю-96-25 на підприємство не надходило.
Доказів на спростування вказаних тверджень позивача відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги. Відповідного рішення відповідачем не було надано також на вимогу суду апеляційної інстанції згідно запиту від 13 вересня 2017 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності до абз.6 ч.4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” скарга позивача від 17.09.2015 на вимогу податкового органу від 04.09.2015 р. № Ю-96-25 виставлену на суму недоїмки у розмірі 4 563 285,84 грн. вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Щодо решти скарг податковим органом були прийняті наступні рішення:
- рішення СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові від 20.11.2015 року № 25779/10/28-10-10-4-33 та ДФС № 27836/6/99-99-10-01-07-25 від 28.12.2015 року, якими залишено в силі вимогу від 02.10.2015 р. № Ю-96-25, а скаргу AT “ХАРП” - без задоволення;
- рішення про результати розгляду скарги МГУ ДФС - ЦО ОВП № 26590/10/28-10-10-4-33 від 07.12.2015 року, яким скаргу позивача задоволено частково, а вимогу від 06.11.2015 р. № Ю-96-25 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій у загальній сумі 683 900, 46 грн; рішення ДФС України від 16.01.2016 № 739/6/99-99-10-01-07-25 про залишення без задоволення скарги позивача на рішення МГУ ДФС - ЦО ОВП № 26590/10/28-10-10-4-33 від 07.12.2015 року;
- рішення про результати розгляду скарги Офісу великих платників податків ДФС № 1314/10/28-10-10-10-4-33 від 19.01.2016 року, яким скаргу позивача задоволено частково, а вимогу від 07.12.2015 № Ю-96-25 скасовано в частині рішень від 21.08.2015р. №3/НОМЕР_2, від 16.10.2015р. №12/НОМЕР_5 щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 1326 315,53 грн., пені на суму 524 156,98 грн. та залишено без розгляду в частині недоїмки в сумі 6 933 633,54 грн. та рішень № 3/НОМЕР_2, № 4/00000346600 та № НОМЕР_2;
- рішення про результати розгляду скарги СДПІ з ОВП у м. Харкова МГУ ДФС від 02.03.2016 № 4467/10/28-10-10-4-33, яким скаргу позивача задоволено повністю, а вимогу від 12.01.2016 № Ю-96-25 скасовано.
- рішення про результати розгляду скарги Офісу великих платників податків ДФС № 15774/10/28-10-10-10-4-33 від 21.07.2016 на вимогу від 09.06.2016 № Ю-96-25 та рішення ДФС № 19104/6/99-99-1-02 25 від 05.09.2016 року , якими скарга позивача була залишена без розгляду.
- рішення про результати розгляду скарги Офісу великих платників податків ДФС № 3452/10/28-10-10-4-33 від 15.09.2016, яким скарга позивача залишена без задоволення, а вимогавід 03.08.2016 № Ю-96-25 - без змін. та рішення ДФС № 23259/6/99-99-1-02-02-25 від 28.10.2016 року, яким залишено без змін рішення Офісу великих платників податків ДФС № 3452/10/28-10-10-4-33 від 15.09.2016.
Як вже було зазначено ч. 13 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Натомість, під час судового розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачем, що нарахування пені здійснено відповідачем за період, по якому підприємство здійснювало оскарження вимог про сплату недоїмки від 04.09.2015 р. № Ю-96-25; від 02.10.2015 р. № Ю-96-25; від 06.11.2015 р. № Ю-96-25; від 07.12.2015 № Ю-96-25; від 12.01.2016 р. №Ю-1-25; від 09.06.2016 р. № Ю-96-25; від 03.08.2016 року № Ю-96-25.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог ч. 13 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Крім того, судом встановлено, що єдиний внесок за грудень 2015 р. та січень 2016 р. підприємством сплачено у строки, встановлені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, однак, враховуючи, що відповідачем не було проведено коригувань у особовій картці платника податків та в інформаційній системі фіскального органу стосовно виключення штрафних санкцій у загальній сумі 683900,46 грн., нарахованих на підставі рішення № 3/НОМЕР_2 від 21.08.2015 р., з переліку узгодженого зобов'язання (яке було оскаржене позивачем в судовому порядку та скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі № 820/581/16), грошові кошти, сплачені підприємством були зараховані у погашення цих штрафних санкцій, замість погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску за грудень 2015 р. та січень 2016 року, що підтверджується актом від 13.04.2016 р. про проведення звірення та не заперечується відповідачем по справі.
Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що з метою погашення заборгованості з єдиного соціального внеску, підприємством на адресу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС була подана заява від 01 червня 2016 року про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток у сумі 900000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства для оплати вказаних коштів зобов"язань по єдиному внеску.
Як встановлено пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Колегією скуддів встановлено, що за заявою позивача відповідачем проведено перевірку проведених даних в картках особового рахунку на підтвердження сплаченого живими коштами податку на прибуток ПАТ "Харківський підшипниковий завод", за результатами якої складено довідку від 08.06.2016 року за висновком якої визнано можливим проведення повернення надмірно сплачених сум з податку на прибуток на поточний рахунок ПАТ "ХАРП" у розмірі 900 000 грн. Отримані грошові кошти будуть перераховані товариству в оплату зобов'язань по ЄСВ.
Разом з тим, висновок про повернення вказаних коштів № 270/1258-07 виготовлено відповідачем лише 29 листопада 2016 року, що позбавило позивача можливості здійснити погашення боргу по єдиному внеску у червні 2016 року.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 24.11.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не відповідає вимогам встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/679/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2017 р.