21 вересня 2017 р. Справа № 816/814/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 816/814/17
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Вороньківська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2І.) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову, оформлену листом від 07.04.2017 вих. №3715/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у березні 2017 року з метою одержання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства у розмірі 1,73 га звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, за результатами розгляду даного клопотання отримав відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що мотивована необхідність першочергового забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вороньківська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену листом від 07.04.2017 вих. №3715/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що дана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зазначають, що громадянин ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області 09.03.2017 року вх. №П-5146/0/5-17 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,73 га у власність на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання були додані копія паспорту та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки, лист виконавчого комітету Вороньківської сільської ради №37 від 27.02.2017, рішення Вороньківської сільської ради від 16.03.2016 року, довідка Вороньківської сільської ради №38 від 27.02.2017 року. За результатами розгляду даного клопотання ОСОБА_1 управлінням була надана відповідь від 07.04.2017 року за вих. №3715/6-17, у якій було вказано, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898 за окремим дорученням Держгеокадастру в області здійснюється робота по резервуванню земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО і членам загиблих учасників АТО за рахунок земель державної та комунальної власності, що перебувають у запасі.Зазначають, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що на сьогоднішній день є додаткова потреба в резервуванні 70 га землі на території Чорнухинського району, так як за інформацією наданою органами місцевого самоврядування на території Чорнухинського району 35 учасників АТО, які проживають на даній території не реалізували своє переважне право на безоплатну приватизацію земельних ділянок. В межах реалізації доручень уряду щодо впровадження програми соціальної допомоги сім'ям учасників АТО, ОСОБА_1 управлінням та органами Держгеокадастру на місцях вживаються вичерпні заходи стосовно реалізації даною категорією громадян їх конституційних прав на безоплатне отримання земельних ділянок за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення та забезпечується першочерговий розгляд їх звернень щодо відведення належних земельних ділянок. На підставі просять скасувати Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. у справі № 816/814/17.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 09.03.2017 позивач звернувся до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7, 24).
До заяв додав графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного номера, рішення п'ятнадцятої сесії Вороньківської сільської ради сьомого скликання від 16.03.2016 "Про погодження надання дозволу на розробку проектів землеустрою", лист виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області від 27.02.2017 №37, довідку Сільської ради від 27.02.2017 №38 (а.с. 8-15, 25-33).
Також повідомили, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використали.
Листом від 07.04.2017 №3715/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_2 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що мотивував наявністю додаткової потреби у резервуванні земельних ділянок для відведення учасникам АТО відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р (а.с. 6, 34-35).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в частині визнання дій відповідача неправомірними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У ч. 1 ст. 17 КАС України закріплено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, який підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, такі функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, в межах яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, спори з приводу прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються набуття фізичною чи юридичною особою права користування земельною ділянкою мають вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (фізична особа) іншому (Держгеокадастр), яка має місце під час здійснення владних управлінських функцій.
В позовній заяві позивачем заявлено вимоги щодо у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не порушено право позивача на користування чи розпорядження земельною ділянкою.
ОСОБА_3 Суд України у постанові від 13.07.2016 у справі №21-1265а16 (813/3482/14) зазначив, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства відповідач (територіальний орган Держземагентства, правонаступниками яких є територіальні органи Держгеокадастру) здійснює владні управлінські функції, у зв'язку з чим спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав відступати від позиції Верховного суду України згідно ч. 2 с. 244-2 КАС України.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Зі змісту листа ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.04.2017 №3715/6-17 суд встановив, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав необхідність резервування земельних ділянок для відведення учасникам АТО відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.
Разом з тим, за приписами статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Зі змісту листа сільського голови Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області від 02.06.2017 вих. №99/02-11 суд встановив, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,73 га, на яку претендує позивач, є вільною, не перебуває у користуванні чи власності третіх осіб /а.с. 36/.
Відповідачем не надано суду доказів, що зазначена земельна ділянка зарезервована для відведення учасникам АТО. Так само, відповідачем не доведено наявності на розгляді у ОСОБА_1 управлінні Держгеокадастру у Полтавській області заяв учасників АТО про надання у власність згаданої вище земельної ділянки.
Залученою до матеріалів справи копією довідки виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області від 27.02.2017 вих. №38 підтверджено, що у користуванні позивача перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,27 га (а.с. 33).
ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.04.2017 №3715/6-17 не містить посилань на невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що в силу положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено у якості єдиної підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги наявність у позивача права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
За таких обставин, відповідну відмову належить визнати протиправною, а позов в цій частині - задовольнити.
Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач не вчиняв дії по перевірці наданих позивачем документів, відмову відповідач обґрунтовує наявністю додаткової потреби у резервуванні земельних ділянок для відведення учасникам АТО.
Суд не може своїми діями підміняти орган державної влади, здійснювати оцінку та надавати аналіз наданим позивачем документам за відповідача.
Отже суд першої інстанції під час винесення рішення про зобов'язання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, вийшов за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 09 березня 2017 року (вхідний номер П-5146/0/5-17 від 09 березня 2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 816/814/17 скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.
В цій частині в позові відмовити.
Зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 09 березня 2017 року (вхідний номер П-5146/0/5-17 від 09 березня 2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,73 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 816/814/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови виготовлений 26.09.2017 р.