26 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8230/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ОСОБА_2 - Ле ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2017 року у справі № 308/5471/17 за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ОСОБА_2 - Ле ОСОБА_3 про примусове видворення іноземця з України,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про примусове видворення іноземця з України.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач 07.06.2017 незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку № 280, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ужгород», однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 07.06.2017, в пункті пропуску «Ужгород» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Примусово видворити за межі території України громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ОСОБА_2 - Ле ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанову допущено до негайного виконання.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що постанова про примусове видворення може прийматися судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду. Однак потрібно зазначити, що після затримання відповідача до нього було застосовано адміністративне стягнення передбачене ст. 204-1 КпАП України у вигляді арешту, у зв'язку з чим він не зміг вчинити дії, які пов'язанні з добровільним виїздом з території України.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.06.2017 відповідач незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку № 280, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ужгород», однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 07.06.2017, в пункті пропуску «Ужгород» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Дані обставини підтверджуються копіями протоколів про адміністративне затримання від 07.06.2017, особистого огляду, огляду речей та вилучених речей та документів від 07.06.2017, а також копіями протоколів двохсторонньої зустрічі помічника Прикордонного Уповноваженого України і помічника Уповноваженого Словацької Республіки, яка відбулася 01.06.2017 в районі прикордонного знаку № 299 та акту приймання-передання особи від 07.06.2017.
09.06.2017 начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 - ОСОБА_2 ОСОБА_3.
09.06.2017 Чопський прикордонний загін звернувся до суду з позовною заявою про примусове видворення відповідача.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач документів, які б надавали йому право офіційно перебувати в Україні не має, українською мовою не володіє, родичів на території України, а також коштів для повернення до країни походження не має.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що для правильного та законного вирішення даної справи потрібно вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 ст. 6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Частиною 3 статті 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Відповідно до п. п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку.
Процедура реадмісії громадян В'єтнаму визначена ст. 4 цієї Угоди. Оскільки відповідач був прийнятий державою Україна на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб, то він підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам про реадмісію громадян обох держав від 25.09.2007, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав».
Окрім зазначеного, наказом МВС України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України № 158 від 16.02.2015 затверджено Інструкцію про порядок дій органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону з реалізації положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб.
Однак, позивачем визначена законодавством процедура не застосована.
За результатами аналізу наведених вище норм та встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для примусового видворення громадянки В'єтнаму за межі України, оскільки позивачем не застосовувалась до відповідача процедура реадмісії, яка має бути застосована у даному випадку.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 160, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ОСОБА_2 - Ле ОСОБА_3 задовольнити, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2017 року у справі № 308/5471/17 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7