Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/7271/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бодюк В.А.
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"АПК-ГРУП"
на рішення
господарського суду міста Києва
від 20.07.2017 року
у справі №910/7271/17 (Суддя Зеленіна Н.І.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Аграрний Ресурс"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Аграрний Ресурс" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК-ГРУП" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року по справі № 910/7271/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 25.09.2017 року.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 25.09.2017 року представник позивача не з'явився.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалав даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК-ГРУП" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Аграрний Ресурс" (відповідач), у якому просить суд витребувати у відповідача належне ТОВ "АПК-ГРУП" майно, а саме портативну лабораторію "АГРОВЕКТОР ПФ-014" та передати її ТОВ "АПК-ГРУП".
Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що позивач являється єдиним виробником портативних лабораторій "АГРОВЕКТОР ПФ-014", аналоги в Україні відсутні.
Працівниками позивача було встановлено відсутність однієї портативної лабораторії "АГРОВЕКТОР ПФ-014", у зв'язку з чим була написана заява до Броварського відділу національної поліції.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2016 р. було встановлено, що вилучена як доказ лабораторія належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу основних засобів від 25.05.2015 р. №134, який був укладений з ТОВ "Еліт-промторг".
Позивач зазначав, що відповідно до реєстру проданих лабораторій він не продавав ТОВ "Еліт-промторг" спірну лабораторію.
Позивач стверджував, що ТОВ "Еліт-промторг" незаконно заволоділа даною лабораторією і в подальшому реалізувала її відповідачу, який не є добросовісним набувачем, у зв'язку з чим лабораторія, яка знаходиться на балансі відповідача, підлягає поверненню законному власнику.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Доводи позивача у даній справі зводяться до того, що ТОВ "Еліт-промторг" незаконно заволоділа даною лабораторією і в подальшому реалізувала її відповідачу.
Проте, у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження факту незаконного заволодіння ТОВ "Еліт-промторг" лабораторією саме позивача, та продажу саме цієї лабораторії відповідачу.
Оскільки викрадення майна являється злочином, належним доказом вчинення такого злочину певною особою (у тому числі ТОВ "Еліт-промторг") є вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили. При цьому, у матеріалах справи відсутній вирок суду, відповідно до якого будь-яка особа була б визнана винною у вчиненні зазначеного злочину.
Таким чином, доводи і твердження позивача являються безпідставними та необґрунтованими, і не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, заявлені вимоги являються передчасними з огляду на те, що кримінальне провадження за заявою позивача не закрито та, відповідно до постанови Броварської місцевої прокуратури від 10.03.2017 р., направлено для організації проведення досудового розслідування начальнику СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року у справі №910/7271/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу №910/7271/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Н.Ф. Калатай
Л.Г. Сітайло