79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.03.07 Справа№ 2/67-22/23а
за позовною заявою ТзОВ «Перемишлянський молокозавод», м.Бібрка
до відповідача Управління пенсійного фонду України у Перемишлянському районі, м.Перемишляни
про скасування вимоги про сплату недоїмки із страхових внесків управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі № 131/4 від 05.01.2007р.
Суддя М.Желік
при секретарі О.Дімітровій
Представники
Від позивача: Кінаш Т.П. - представник.
Від відповідача: Кіт Л.М. -начальник відділу надходження доходів
Суть спору: Розглядається адміністративний позов ТзОВ «Перемишлянський молокозавод», м.Бібрка до Управління пенсійного фонду України у Перемишлянському районі, м.Перемишляни про скасування вимоги про сплату недоїмки із страхових внесків управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі № 131/4 від 05.01.2007р.
Ухвалою господарського суду Львівської області суду від 20.01.2007р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.02.2007р. Розгляд справи відкладено до 20.03.2007р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 20.02.2007 р.
У відповідності до ч. 4 ст. 11 КАС України, судом вживались заходи для встановлення всіх обставин справи. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Свою позизицію позивач обґрунтовує тим, що ТзОВ «Перемишлянський молокозавод» є платником єдиного податку, в період сплати якого суб»єкт підприємницької діяльності відповідно до положень Закону України “Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» не є платником збору на обов»язкове державне пенсійне страхування, оскільки спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку (ст 11 Закону України “Про державну підтримку суб»єктів малого підприємництва»); п. 1 ч. 8 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 р. встановлено розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов»язкове державне пенсійне страхування. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив, посилаючись, зокрема на те, що відносини, які виникають між суб»єктами системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно нормами Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 18 згаданого Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших платежів, що складають систему оподаткування. Крім цього, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а отже, сплачувати страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб»єкта підприємницької діяльності. Вважає вимогу про сплату недоїмки із страхових внесків управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі № 131/4 від 05.01.2007р правомірною, просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Управлінням Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі винесено вимогу № 131/4 від 05.01.2007р. про сплату недоїмки зі страхових внесків ТзОВ «Перемишлянський молокозавод» за період з 21.11.2005р. по 20.12.2006р. в сумі 87499,29 грн., розрахованих згідно доданого до вимоги Розрахунку за ставкою нарахування внесків 32,2% - за період листопад, грудень 2005 року, січень 2006р., 31,8% - за період лютий-грудеь 2006 року.
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сілвськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № І058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Заковом України “Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» № 400/97ВР, яким разом із Законом України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусомі платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-прааові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають. Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в його постанові від 21 листопада 2006 р.
Враховуючи вищенаведенне, суд, вважає, що вимога про сплату недоїмки із страхових внесків управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі № 131/4 від 05.01.2007р. відповідає вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги про скасування такої вимоги не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя