18 вересня 2017 рокусправа № 200/8064/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - не з'явився,
відповідача: - ОСОБА_1 (довіреність від 17 серпня 2017 року),
- ОСОБА_2 (довіреність від 17 серпня 2017 року),
третьої особи: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області
на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року
у справі №200/8064/17
за позовом ОСОБА_3
до Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області
третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація
про визнання протиправним та скасування рішення,-
у травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення №1-16/VІІ від 21 квітня 2017 року “Про схвалення проекту рішення сільської ради “Про добровільне об'єднання територіальних громад”.
17 травня 2017 року ОСОБА_3 подав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2017 року зупинено дію рішення Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-16/VІІ від 21 квітня 2017 року “Про схвалення проекту рішення сільської ради “Про добровільне об'єднання територіальних громад”.
29 червня 2017 року ОСОБА_3 подав уточнений адміністративний позов, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення №3-18/VІІ від 15 червня 2017 року “Про схвалення проекту рішення Знаменівської сільської ради “Про добровільне об'єднання територіальних громад”. Одночасно позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2017 року зупинено дію рішення Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №3-18/VІІ від 15 червня 2017 року “Про схвалення проекту рішення Знаменівської сільської ради “Про добровільне об'єднання територіальних громад”.
05 липня 2017 року ОСОБА_3 подав уточнений адміністративний позов та клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року заборонено Дніпропетровській обласній державній адміністрації вчиняти дії щодо розгляду питання щодо відповідності проектів рішень про добровільне об'єднання територіальних громад в Піщанську територіальну громаду з центром в селі Піщанка та заяву в частині зупинення дії рішення Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №3-18/VII від 15 червня 2017 року залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 06 липня 2017 року Знаменівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.
У судовому засіданні представники Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області наполягають на доводах та вимогах апеляційної скарги.
ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився; подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з поважних причин, а також повідомив, що не отримував апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції враховує, що судова повістка разом з копіями ухвал суду про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду, апеляційної скарги з додатками, інформацією про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі надіслана поштовим зв'язком рекомендованим повідомленням про вручення 05 вересня 2017 року ОСОБА_3 на поштову адресу, визначену ним у адміністративних позовах, клопотаннях про забезпечення позову.
14 вересня 2017 року телефонограмою позивач повідомлений, зокрема про час та місце розгляду справи.
15 вересня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду після повідомлення щодо неотримання позивачем копії апеляційної скарги, відмовився отримати екземпляр апеляційної скарги та судової повістки з додатками для позивача, що підтверджується актом відповідного змісту (а.с. 219).
Згідно з інформацією сайту Укрпошти за результатами пошуку за штриховим ідентифікатором відправлення на ім'я позивача, станом на 18 вересня 2017 року містить відомості, що відправлення передано до об'єкту поштового зв'язку та станом на 07 вересня 2017 року не вручено (а.с. 228-231).
Відповідно до пункту 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 передбачено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
За змістом частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції вжито вичерпних заходів щодо сповіщення позивача про судовий розгляд справи, направлення та вручення йому документів, у тому числі копії апеляційної скарги, проте не вручені позивачу з незалежних від суду причин.
Також, згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.
Позивач, посилаючись на існування обставин, що перешкоджають брати участь йому в судовому засіданні, на зміст причин не вказує, жодним доказом не підтверджує, що не дає суду апеляційної інстанції підстав розцінювати неявку позивача у судове засідання пов'язаною з наявністю поважних причин.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Приймаючи рішення щодо заборони Дніпропетровській обласній державній адміністрації вчиняти дії щодо розгляду питання щодо відповідності проектів рішень про добровільне об'єднання територіальних громад в Піщанську територіальну громаду з центром в селі Піщанка, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наведені відповідні обставини, які підтверджують існування спричинення позивачу збитків до ухвалення рішення по справі, а також надані відповідні обґрунтування щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача з боку відповідача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За змістом статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Враховуючи зазначені норми, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, за умови очевидності ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволенні позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
У клопотанні про забезпечення адміністративного позову, позивач зазначив, що оскаржуване рішення №3-18/VII від 15 червня 2017 року прийнято після винесення судом ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Знаменівської сільської ради №1-16/VII від 21 квітня 2017 року про схвалення проекту рішення сільської ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад», відповідач формально бажає уникнути судового оскарження своїх рішень, при цьому продовжуючи свою протиправну діяльність, відповідач надсилає Дніпропетровській обласній державній адміністрації для розгляду протизаконні рішення, оскаржуване рішення вкрай негативно впливає на законні права та інтереси, як позивача так і членів територіальної громади суперечить вимогам Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Задовольняючи клопотання та приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не встановив ні наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача чи інших осіб без вжиття таких заходів, ні необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача чи інших осіб в разі невжиття таких заходів, що є обов'язковими істотними умовами вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Згідно з поданим клопотанням, позивач не вказує яким правам, свободи та інтересам може бути заподіяна шкода.
Наявні відокремлені матеріали справи не містять переконливих відомостей про наявність ознак, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, відсутність очевидних ознак протиправності рішення.
Фактичні обставини справи, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову на час його подання не містять встановлених статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що питання неправомірності рішення відповідача має встановлюватися під час розгляду справи по суті шляхом повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи.
З огляду на те, що позивачем оскаржуються певні рішення відповідача, обраний та запропонований заявником захід забезпечення позову шляхом заборони в цілому Дніпропетровській обласній державній адміністрації вчиняти дії щодо розгляду питання щодо відповідності проектів рішень про добровільне об'єднання територіальних громад в Піщанську територіальну громаду з центром в селі Піщанка, фактично унеможливить виконання третьою особою повноважень та покладених на неї функцій, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведене, клопотання про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення і є підставою для його скасування.
Відповідно до частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції з питань забезпечення адміністративного позову окремо не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Указана позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності справи.
Відповідно до частини 2 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено безпосередня можливість оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі, під час якого, за приписами статті 106 цього Кодексу вирішується питання підсудності справи цьому адміністративному суду.
Отже, законність відкриття провадження у цій справі та розгляд справи саме цим судом може бути надана судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на постанову суду.
Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим