21 вересня 2017 рокусправа № 185/1056/17 (2-а/185/134/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Суховаров А.В. Головко О.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу з 10.01.2017 року пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини 2 статті 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 10.01.2017 року відповідно до статті 26 та з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29.04.1994 року позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах у відповідності до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з досягненням пенсійного віку в січні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 та частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню із заявою. Відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, з 01.01.2004 року розмір пенсії позивача був перерахований за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин
справи, неправильність застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за віком та пенсія за вислугу років є видом трудової пенсії. Відповідно до статей 56-92 зазначеного Закону призначення, обчислення та виплата трудових пенсій здійснювались однаково, були лише різні умови щодо визначення права на отримання цих пенсій. Отже, призначена та обчислена позивачу пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є іншою ніж пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою позивач звернувся до відповідача вперше в січні 2017 року при досягненні 60 річного віку. Постановою Верховного Суду України від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а визначено право особи на звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що пенсія була призначена та обчислена на підставі інших законів, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа звернулась вперше, такої ж думки і Вищий адміністративний суд України у справі № 263/6512/15-а від 30.03.2017. Внаслідок викладеного, призначена позивачу пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відрізняється обчисленням та призначенням від пенсії за вислугу років від пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, пунктом 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено,що перерахунок пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону, отже з 01.01.2004 року перераховувались всі пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV, навіть пенсія за вислугу років. За призначенням пенсії за віком відповідно до цього Закону позивач звернувся вперше, адже і порядок обчислення і умови призначення загальної пенсії за віком при досягненні 60 річного віку відповідно до Закону № 1058-ІV суттєво відрізняються від порядку обчислення пенсій за віком відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV, він звернувся вперше. Крім того, після призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29.11.2016 року по справі № 133/476/15-а та позицією, викладеною Вищим адміністративним судом України по справі № 263/6512/15-а від 30.03.2017 року та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 08.02.2017 року по справі № 337/4996/16-а, від 02.03.2017 року по справі № 331/2739/16-а, адже пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ та пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ призначалась та обчислювалась однаково, а саме - відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суттєво відрізняється від призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зменшенням віку виходу на пенсію. ОСОБА_2 № 1788-ХІІ передбачає інші підстави та порядок обчислення і призначення пенсії, ніж ОСОБА_2 № 1058-ІV, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся з відповідною заявою вперше.
Сторони належним чином повідомлені про дату, місце і час апеляційного розгляду справи, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, у судове засідання не прибули.
Відповідачем направлено письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що з 29 квітня 1994 року позивач перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка з 01.01.2004 року обчислена відповідно до норм та в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати, а з 02 січня 2017 року набув право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України»Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» .
18 січня 2017 року Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом № 1764/07/18 відмовило у призначенні пенсії за віком на відповідно до статті 26, з огляду на те, що позивач вже отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку що позивачем реалізовано право на призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ОСОБА_2 1058-IV) та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років, б) соціальні пенсії.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу призначена відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є «пенсією за віком», з набранням чинності 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія була перерахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами статті 43 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, який здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Пенсія за віком врегульована статтями 12-22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таким чином, пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону №1058, а ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише право особи на пільгову пенсію.
Статтею 26 Закону № 1058 визначено вік при досягненні якого призначається пенсія за віком за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Враховуючи викладене, переведення з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У даній справі позивач з 29 квітня 1994 року позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка з 01.01.2004 року обчислена відповідно до норм та в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яка є різновидом пенсії за віком, отже в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсмутні.
Доводи позивача, що після призначення пенсії він продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому має право на призначення пенсії за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Таким чином, зміна у позивача страхового стажу після призначення пенсії дає йому право на перерахунок пенсії, який відповідачем здійснювався, однак не передбачає можливість повторного її призначення.
Правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 29.11.2016 року № 133/476/15-а, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду у ВСУ було первинне призначення пенсії позивачу - за вислугу років, натомість ОСОБА_3 первинно було призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко