Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2017 р. Справа №2а/0570/13261/2012
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»
до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пономарьов А.О. - за дов.
Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до суду з позовною заявою до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1689781 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1599501 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20 вересня 2017 року та заміни відповідача на правонаступника ухвалою суду від 7 серпня 2017 року).
Даний позов розглядався судами неодноразово. Господарський суд Донецької області постановою від 19 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, позов задовольнив: визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2006 року № 0000582342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1689781 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1599501 грн. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 вересня 2012 року постанову господарського суду Донецької області від 19 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року скасував, а матеріали справи направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджено правомірності включення до складу валового доходу простроченої кредиторської заборгованості; не надано правової оцінки висновку судово-економічної експертизи № 2918/25 по даній справі, факту правонаступництва від ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» до ДП «Селидіввугілля»; висновкам, викладеним в акті перевірки позивача від 27 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, у задоволенні позову ДП «Селидіввугілля» відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 травня 2017 року касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» задовольнив частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі № 2а/0570/13261/2012 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з відсутністю розшифровки розрахунку суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій, з приводу правомірності якої виник спір.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки акту перевірки № 35/23-6-/33426253/315 від 27 липня 2006 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 (з урахуванням результатів адміністративного оскарження), про порушення позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.1.11, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зроблені без урахування норм податкового законодавства. Так відповідачем було зроблено висновки про те, що позивачем були завищені валові витрати шляхом віднесення до валових витрат вартості придбаних товарів на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності. Проте, виходячи з норм п. 3.1. ст. З, ст. 5, п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підстави для коригування валових витрат звітного періоду, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відсутні як такі, що не передбачені діючим законодавством. Зазначені витрати були віднесені до складу валових витрат у 2002-2003 роках за правилами формування валових витрат, визначених наведеним законом і до валових витрат спірних періодів не мають відношення. Позивач стверджує, що закінчення строку позовної давності не припиняє зобов'язань сторін у договорі, статус оплатного договору не змінюється на безоплатний та при отриманні продукції за договором купівлі-продажу, яким передбачено здійснення покупцем розрахунку за товар, такий товар не вважається безоплатно наданим. Позивачем також зазначено, що висновки податкового органу про те, що позивачем були завищені амортизаційні відрахування, а саме, не були відкориговані амортизаційні відрахування на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога, не узгоджуються з приписами законодавства, оскільки, з урахуванням ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3, 4 з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди. Позивач зазначає, що підпунктом 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регламентує порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, не передбачено коригування балансової вартості груп основних фондів та амортизаційних відрахувань в податковому періоді, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності. Позивачем також вказано, що відповідно до висновків акту перевірки від 21 квітня 2005 року № 78-23-0/001 ДВАТ шахта їм. Д.С. Коротченко при реорганізації повинно було відкоригувати суму від'ємного значення з урахуванням суми зменшеного від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, із з урахуванням наведеного актом перевірки № 35/23-6-/33426253/315 від 27 липня 2006 року встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2005 рік у розмірі 2690500 грн., у тому числі за періодами: за 4 квартал 2005 року на суму 1690500 гри. Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.04.2005 року № 78-23-0/00175254, щодо порушення позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 не відповідають дійсності, оскільки, по-перше, відповідачем не списувалась заборгованість по підприємствам, що наведені в таблиці 5 акту, по-друге, по підприємствам, зазначеним в таблиці 6 акту, перевіряючими невірно встановлено період, в якому минув строк позовної давності, в подальших періодах ці суми кредиторської заборгованості списувались та враховувались у складі валового доходу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
З питання завищення загальної суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відповідачем зазначено, що якщо по закінченню терміну позовної давності, загальний термін якого складає три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги та ін.), сума його заборгованості за ці товари вважається безповоротною фінансовою допомогою, тобто, заборгованість за товари, відвантажені згідно договору купівлі-продажу, отримує статус безповоротної фінансової допомоги у податковому періоді, па який припадає закінчення терміну позовної давності і підпадає під дію п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України .»Про оподаткування прибутку підприємств» та вартість цих товарів вважається доходом із інших джерел і оподатковується згідно діючого законодавства, при цьому, платник податків повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих товарів. З питання правильності визначення та нарахування амортизаційних відрахувань, відповідачем зазначено, що, з урахуванням п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у зв'язку з тим, що позивач не здійснював витрати на придбання таких основних фондів, а кредиторська заборгованість по них є списаною, вони вважаються безоплатно отриманими, та. виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має зменшити залишкову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахування висновків Вищого адміністративного суду України, суд встановив наступне.
Красноармійською об'єднаною державної податкової інспекції Донецької області проведено виїзну позапланову перевірку Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 8 червня 2005 року по 31 березня 2006 року.
За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем:
- пп. 1.22.1, пп. 1.22.2 п. 1.22. ст. 1; пп. 4.1.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9., пп. 5.3.5 п. 5.З., пп. 5.6.1., пп. 5.6.2. п. 5.6., пп. 5.7.1. пп. 5.7. ст. 5, пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11; пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого: занижено податок на прибуток за 2005 рік у розмірі 2342639 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2005 року на суму 125746 грн., 4 квартал 2005 року на суму 2216893 грн., завищено податок на прибуток за 1 квартал 2006 року на суму 167838 грн.;
- п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно відображено у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суму від'ємного значення попереднього року у розмірі 2690500 грн. Зазначені порушення та висновки відображені відповідачем у акті від 27 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки та після оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 7 серпня 2006 року та їх часткового скасування, відповідачем було складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23 листопада 2006 рку та податкове повідомлення-рішення рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 з податку на прибуток на загальну суму 3737778 грн. Предметом спірного податкового повідомлення-рішення є визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2014941 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1722837 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000582342/3 від 26 січня 2007 року оскаржуєтся позивачем частково в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20 вересня 2017 року).
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято згідно з пп. «б» пп. 4.2.2. ст. 4, п. 17.1.3., п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі встановленого актом перевірки порушення відповідачем пп. 1.22.1, пп. 1.22.2 п. 1.22. ст. 1; пп. 4.1.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.З.9., пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11; пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Отже, підставою для визначення податкового зобов'язання у сумі 1689781 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1599501 грн. згідно з податковим повідомлення - рішенням від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 стали висновки акта перевірки від 26 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315 про порушення підприємством пп. 1.11, пп. 1..22.2 п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1, пп. 5.6.2 п. 5.6, п. 6.1 ст. 6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), наслідком чого стало заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що підприємство під час списання простроченої кредиторської заборгованості у період з І кварталу 2006 року по І квартал 2006 року на суму 5936065,55 грн. не відкоригувало валові витрати у сторону зменшення; не відкоригувало балансову вартість основних фондів та нараховану амортизацію на ці основні фонди, отримані безоплатно внаслідок списання кредиторської заборгованості по відокремленим підрозділам ВП "Шахта Курахівська" та ВП "Шахта Росія", щодо якої закінчився строк позовної давності; у декларації з податку на прибуток за 2005 рік не враховані результати попередньої перевірки структурного підрозділу (ДВАТ "Шахта ім. Д.С. Коротченко") щодо завищення від'ємного значення, правонаступником якого є ДП "Селидіввугілля".
З акту перевірки, пояснень відповідача та наданого відповідачем розрахунку донарахованих сум та штрафних санкцій за актом перевірки позивача від 27 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315 вбачається, що спірна сума основного платежу за наведеним податковим повідомленням рішенням (1689781 грн.) складається з наступних сум донарахувань податку на прибуток:
- 1484017 гри. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1; пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" через завищення позивачем загальної суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності у розмірі 5936065,55 грн.;
- 14839 грн. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у завищенні амортизаційних відрахувань, а саме, не відкоригування амортизаційних відрахувань на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога (по структурному підрозділу „ВП Ш. Курахівська");
- 672625 грн. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення п. 6.1. ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" через неправомірне відображення у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суми від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500 грн., внаслідок чого встановлено завищення у цій сумі загальної суми валових витрат за 2005 рік.
Актом перевірки встановлено завищення позивачем суми валових витрат в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, які фактично отримані безоплатно на загальну суму 5936065,55 грн. Розрахунком донарахованих за актом перевірки сум податку підтверджується донарахування податку на прибуток внаслідок списання кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності, в загальному розмірі 1484017 грн.
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1; пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у наступному.
По Відокремленому підрозділу „Шахта ім. Д.С. Коротченко" відповідачем встановлено, що при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року позивач завищив суму витрат на придбання товарів по рядку 04.1 вищевказаної Декларації на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 727746,00 грн. Відповідачем зазначено, що ВП „Шахта ім. Д.С. Коротченко" списує кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності (у бухгалтерському обліку зроблено проводку Дт 631 („Розрахунки з вітчизняними постачпьниками") Кт 717 („Дохід від списання кредиторської заборгованості"). В період утворення заборгованості згідно п. 11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" на вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг) збільшувались валові витрати. Фактично товарно-матеріальні цінності, роботи (послуги) шахтою отримані безкоштовно. При списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, не відкориговані ватові витрати в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично отримані безоплатно на суму 727746,00 грн.. у тому числі у березні 2006 року на суму 727746,00 грн.
По Відокремленому підрозділу „Автобаза" відповідачем встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у грудні 2005 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість) ТОВ „Торговий Дім Вуглеснабзбут", повинно було зменшити валові витрати в 4 кварталі 2005 року в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат в понятті Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - всього на суму 172569,39 грн.
Відповідачем у акті перевірки зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП „Автобаза" ДП „Селидіввугілля" збільшувало валові витрати по першому з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості.
По Відокремленому підрозділу „Шахта „Росія" відповідачем встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у періоді з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість), не зменшені валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат в понятті Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" всього на суму 57245,00 гри., у т.ч. по періодам: за 9 місяців 2005 року - 3889,00 грн., за 2 квартал 2006 року 53456,00 грн. ПДВ до податкового кредиту не віднесено.
По Відокремленому підрозділу „Шахта „Україна" податковим органом встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у періоді з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість), не зменшені валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат - всього на суму 30430,00 грн., у т.ч. по періодам: за 9 місяців 2005 року - 30430,00 грн. У акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по підприємствах, від яких було отримано ТМЦ, послуги, а саме: ТОВ „Нафтоторг" - матеріали на загальну суму 6636 грн., ТОВ „Селидівський ЗЗБВ" - матеріали на загальну суму 8640 грн., МГШ „Мідас" - матеріали на загальну суму 20820 грн., 8-й ВГСО - матеріали на загальну суму 420 грн.
По Відокремленому підрозділу „Шахта „1-3 Новогродівська" в ході перевірки встановлено, що при складанні Декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 року, за 2005 рік, за 1 квартали 2006 року позивачем було завищено суму витрат на придбання товарів по рядку 04.1 вищевказаних декларацій з податку на прибуток підприємства (подані до ДП „Селидіввугілля" на вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг), які фактично були отримані безкоштовно у розмірі 4592868,64 грн.). Встановлено також, що ВП „Шахта „1-3 Новогродівська" списує кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, при цьому, при списанні такої кредиторської заборгованості, не відкориговані валові витрати в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, які фактично отримані безоплатно на суму 4592868,64 грн., у тому числі: 3 квартал 2005 року - 131003,41 грн., 4 квартал 2005 року -4343911,33 грн., 1 квартал 2004 року - 117953,9 грн.
По Відокремленому підрозділу „Шахта „Курахівська" в ході перевірки встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності (безнадійна заборгованість), не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримані фактично безоплатно . Зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП „Шахта „Курахівська" ДП „Селидіввугілля" збільшувало валові витрати по першій з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості на загальну суму 260690,42 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 194251,64 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 66338,78 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 100 грн.
Зазначено також, що ВП „Шахта „Курахівська" у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по підприємствах, від яких було отримано ТМЦ, послуги, а саме: ТОВ „Донспецпром" - 7754,25 грн., ТОВ „Вуглепром" - 2539,02 грн., ДВАТ „Шахта ім. Д.С. Коротченко" - 75777 грн., ПП „Азовпроменерго" - 12750 грн., ТОВ ""Промсервіз" - 27380 грн., ТОВ „Укрвторпром" - 1276,23 грн., ДВАТ УПТС - 113186,02 грн., ТОВ „Гормашвуглезбагачення" - 20027,90 грн.
По Відокремленому підрозділу „Виробниче управління теплофікації" відповідачем встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності (безнадійна заборгованість), не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримані позивачем фактично безоплатно, а тому і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат на суму 94417.00 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2005 року - 8417 грн., за 4 квартал 2005 року - 86000 грн. В акті перевірки зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП „Шахта „Курахівська" ДП „Селидіввутілля" збільшувало валові витрати по першому з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості. Зазначено також, що ВП „Виробниче управління теплофікації" у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по ТОВ „Красноармійський машзавод" у розмірі 92723,58 грн., яка виникла за договором від 28.07.2002 року № 4, а також, у грудні 2005 року списано кредиторську заборгованість на суму 10476,20 грн., у зв'язку з припиненням діяльності ТОВ „Віадук".
Таким чином, в ході перевірки податковим органом щодо спірної суми донарахувань зроблені висновки, які полягають у тому, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податків по якій минув строк позовної давності перед іншою юридичною особою залишилась несплаченою після закінчення терміну позовної давності, то вона підпадає під визначення терміну "безповоротної фінансової допомоги", повинна бути включена до складу валових доходів податкового періоду, у який закінчився строк позовної давності, а крім того, платник податків зобов'язаний відкоригувати суму валових витрат шляхом зменшення суми валових витрат такого податкового періоду на суму кредиторської заборгованості по якої закінчився строк позовної давності. На підставі наведених висновків відповідачем зроблені висновки про завищення позивачем валових витрат перевіреного періоду, внаслідок чого донарахований податок на прибуток в сумі 1484017 грн.
Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3. ст..4 цього закону на суму валових витрат, визначених ст.5 даного закону та суму амортизаційних відрахувань, визначену згідно зі ст. 8, 9 Закону.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) такими платниками податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.1.1 п.5.1 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажам продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3.-5.8. цієї статті. При цьому, згідно з пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", надалі - Закон № 334/94-ВР).
Абзацом 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно з абзацом 4 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
За змістом вказаних норм платник податку зобов'язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності, у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку збільшити суму валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги в залежність від того, чи були операції з придбання товарів (послуг), за якими у платника податку виникла кредиторська заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, відтворені у податковому обліку по даті оприбуткування товарів (послуг), тобто чи було збільшено суму валових витрат на вартість придбаних товарів (послуг). Так само, норми цього Закону не встановлюють обов'язок платника податку зменшити валові витрати на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-201а11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мусон" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Суд дійшов висновку, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то, на думку Верховного Суду України, чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.
Згідно зі ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, висновок відповідача щодо обов'язку позивача під час включення до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, одночасно відкоригувати валові витрати на суму такої кредиторської заборгованості, не відповідає цій правовій позиції, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги задовольняються, та визнається недійсним податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1484017 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 386960,5 грн. відповідно застосованих за даним порушенням згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України № 2181.
Крім того, з акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку донарахованих за актом перевірки сум податку вбачається, що, внаслідок невідкоригування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога по структурному підрозділу „ВП Ш. Курахівська", відповідачем було донараховано податок на прибуток в розмірі 14839 грн.
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у наступному. Позивачем не відкориговано балансову вартість основних фондів та амортизаційні відрахування на основні фонди, які були отримані як безповоротна фінансова допомога відповідно до п. 1.22. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": по Відокремленому підрозділу „Шахта „Росія" - у розмірі 251 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 220 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 16 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 15 грн. По Відокремленому підрозділу „Шахта „Курахівська" - у розмірі 59105,00 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 2751 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 39765 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 16589 грн.
Відповідачем зроблений висновок, що перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації перевіреного періоду на основні фонди, які були отримані як безповоротна фінансова допомога, в загальному розмірі 59356 грн.
Підпунктом 8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, суд вважає, що платник податку зобов'язаний був відкоригувати залишкову вартість основних фондів та зменшити суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання, починаючи з дати вводу в експлуатацію таких основних фондів.
Отже наведені твердження податкового органу узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює правовідносини щодо оподаткування прибутку підприємств (1.22.1. п.1.22 ст. 1, пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Стосовно неправомірного відображення у декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суми від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500 грн. суд зазначає наступне.
Перевіркою, результати якої оформлено актом перевірки, встановлено, що на порушення п. 6.1. ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем неправомірно відображено у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суму від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500 грн. Зазначені висновки про порушення позивачем законодавства зроблені відповідачем на підставі того, що згідно з наказом від 06.09.2005 року № 454 Міністерства палива та енергетики України, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК „Селидіввугілля" припинило діяльність шляхом реорганізації: приєднання до ДП „Селидіввугілля". Згідно з п. 6 наведеного наказу позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства. Також відповідач у акті перевірки зазначає, що у 2005 році було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК „Селидіввугілля" за період з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт від 21.04.2005 року № 78-23-0/00175254. Документальною перевіркою при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток були встановлені порушення податкового законодавства, в результаті чого було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік у розмірі 5918014,60 грн., у тому числі: зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік на суму 2690500 грн., зменшено балансових збитків попередніх податкових періодів, не компенсованих прибутками на суму 3227514,60 грн.
ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК „Селидіввугілля" у 2004 році відповідно до наданих до відділення по м. Селидове та м. Новогродівка ОДПІ декларацій задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 8267500,00 грн., у тому числі: балансові збитки не компенсовані прибутками на суму 5577000,00 грн. та від'ємне значення об'єкту оподаткування 2004 року на суму 2690500 грн. Таким чином, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко при реорганізації повинно було відкоригувати суму від'ємного значення з урахуванням суми зменшеного від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток відповідно до акту перевірки від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254.
Таким чином перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2005 рік у розмірі 2690500 грн., у тому числі по періодам: за 4 квартал 2005 року на суму 2690500 грн.
Як вбачається з акту перевірки про порушення позивачем наведених норм законодавства та правомірність донарахувань спірним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток базуються на тому, що позивач повинен був врахувати при складанні зазначених декларацій висновки акту перевірки № 78/23-0/00175254 від 21.04.2005 року по ДВАТ „Шахта ім. Д.С. Коротченко" ДП „Селидіввугілля".
Відповідно до п. 6.1. ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Суд бере до уваги, що згідно наказу від 06.09.2005 року № 454 Міністерства палива та енергетики України, позивач є правонаступником прав і обов'язків ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко в повному обсязі. Отже з моменту реорганізації всі витрати ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко і всі дії щодо відповідного їх обліку як в цілях господарської діяльності, так і в цілях оподаткування фактично є витратами ДП "Селідіввугілля" і відповідним чином повинні бути відображені як у бухгалтерському так і у податковому обліку.
Таким чином, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко, правонаступником якої є позивач, була зобов'язана зменшити суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, оскільки актом перевірки від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254 встановлено неправомірність визначення у декларації ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2004 рік на суму 2690500 грн. та балансових збитків попередніх податкових періодів не компенсованих прибутками на суму 3227514,60 грн.
Стосовно застосування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 26 січня 2007 року штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181 в сумі 1087400,5 грн., як вбачається з розрахунку відповідача, суд зазначає наступне.
Пункт 17.1.6. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щододо ухилення від сплата податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відомостей щодо засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків посадової особи позивача матеріали справи не містять, доказів такого засудження суду не надано. Відносно положення наведеної норми щодо декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, то, як зазначалось, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 ст. 4 цього закону на суму валових витрат, визначених ст. 5 даного закону та суму амортизаційних відрахувань, визначену згідно зі ст. 8,9 закону. Тобто, закон не встановлює при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток необхідності здійснення будь-якої оцінки об'єкту оподаткування платником податку. Механізм визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, полягає у відображенні у декларації сукупних сум валових доходів, сукупних сум валових втрат, сум амортизаційних відрахувань і визначення на їх підставі суми прибутку.
Суд вважає, що застосування штрафів, визначених п. 17.1.6. ст. 17 Закону № 2181 стосовно податку на прибуток можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані суми валових доходів, валових витрат від відповідних операцій з придбання або продажу товарів (робіт, послуг) (тобто їх суми віднесені до складу відповідних розділів декларації з податку на прибуток), але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій. Зокрема, встановлено, що товари придбані і їх вартість віднесена до складу валових витрат, але фактично товари були придбані за нижчою (відбулася переоцінка) ціною. Або товари продані і вартість продажу віднесена до складу валових доходів, але встановлено, що фактично товари були продані ю вищою (відбулася недооцінка) ціною. Будь-яке недекларувания об'єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону. У даному випадку відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем до складу показників, на підставі яких визначається оподатковуваний прибуток віднесені суми, які не відповідають дійсності. Таке на випливає; ні з акту перевірки, не доведено відповідачем і у ході судового розгляду. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає.
Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі 17.1.6. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи всі обставини справи, оцінивши докази за їх сукупністю, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача. Судові витрати судом не розподіляються, враховуючи відсутність у відновлених матеріалах доказів їх понесення.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1689781 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1599501 грн. задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2007 року № 0000582342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1484017 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1474361 грн.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 вересня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 25 вересня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.