про закриття провадження у справі
20 вересня 2017 рокуСправа № 803/1110/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Шаблій
за участю представника позивача Лабінської Л.О.,
відповідача Яремчука Г.Я.,
представників третьої особи Черьомухи О.В., Гітун Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Луцької міської ради до Державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчука Григорія Ярославовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», про визнання протиправним та скасування рішення,
Луцька міська рада звернулася з адміністративним позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчука Григорія Ярославовича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36646859 від 16 серпня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. незаконно проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку за Приватним акціонерним товариством «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» на підставі державного акта про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ВЛ001237, виданого 06 грудня 1995 року. При цьому відповідачем не з'ясовано чи Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» є правонаступником Служби автостанцій територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту, якій було видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ВЛ001237.
Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».
В судовому засіданні 20 вересня 2017 року представником третьої особи Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позивач оскаржує реєстраційні дії з підстав сумнівів в правомірності набуття Приватним акціонерним товариством «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» права власності на земельну ділянку та її реєстрації, а отже існує не вирішений спір про право власності на земельну ділянку, який не врегульовано та не вирішено судом, тому справа підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
В судовому засіданні представник третьої особи заяву про закриття провадження у справі підтримала.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила щодо закриття провадження у справі, оскільки вважає, що позов слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача не заперечив щодо щодо закриття провадження у справі.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 15 серпня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку за Приватним акціонерним товариством «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» на підставі державного акта про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ВЛ001237, виданого 06 грудня 1995 року.
Статтею 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи, що заявлені у позові вимоги спрямовані на захист порушеного права у сфері земельних правовідносин та стосуються оскарження правомірності набуття юридичною особою іншого речового права на земельну ділянку, відтак, породжують спір про право, тому даний спір не є публічно-правовим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснивши позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції Господарського суду Волинської області.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, частиною сьомою статті 160, Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Заяву Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом Луцької міської ради до Державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчука Григорія Ярославовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», про визнання протиправним та скасування рішення.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк
Ухвала в повному обсязі складена 22 вересня 2017 року.