Іменем України
"25" листопада 2009 р. справа № 5020-5/288-1/061-10/047
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва
(98677, м. Алупка, вул. Леніна, 35; 95001, м. Сімферополь, вул. Октябрьська, б.12, оф.21-24а, на ім'я Тіткової А.М.)
до Малого приватного підприємства „Гелика”
(99028, м. Севастополь, вул. Дибенка, б. 9, кв. 1)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Фонд майна Автономної Республіки Крим
(95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
Міністерство охорони здоров'я України
(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)
про стягнення заборгованості у розмірі 74 311,70 грн.
за участю представників:
позивача -Тіткової А.М., довіреність б/н від 28.08.2009;
відповідача -Журавльової О.А., наказ № 1 від 30.01.1993;
третьої особи (Фонд майна Автономної Республіки Крим) - не з'явився;
третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - не з'явився.
Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва (далі -Позивач) звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства „Гелика” (далі -Відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд майна Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони здоров'я України, про стягнення заборгованості за користування майном в розмірі 74311,70 грн.
Позовні вимоги з посиланням на статті 283, 286 Господарського кодексу України, статті 525, 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовані припиненням дії договору оренди державного комунального нерухомого майна від 29.11.2004, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Відповідачем, однак останній безпідставно продовжує користуватися державним майном, не виконуючи рішення суду про виселення та звільнення приміщення, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення в сумі 74311,70 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2008 у справі №5020-5/288 (суддя Євдокимов І.В.) позов Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України задоволений частково.
З приватного малого підприємства "Геліка" на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України стягнуто заборгованість в сумі 67868,21 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 678,68 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2008 змінено. Позов задоволено частково. З приватного малого підприємства "Геліка" на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України стягнуто 39111,54 грн., у тому числі 37155,85 грн. заборгованості, 1451,62 грн. пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
За наслідками перегляду справи в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. Скасовуючи зазначені судові рішення, Вищий господарський суд України зазначив, що в порушення вимог статей 45, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано та надано оцінку заяві відповідача про застосування строків позовної давності, яка міститься в матеріалах справи /т. 1, а.с. 78/.
Ухвалою суду від 07.09.2009 справа прийнята до провадження судді Алсуф'єва В.В.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №117 від 06.10.2009 справа № 5020-5/288-1/061 у зв'язку з зарахуванням до штату господарського суду міста Севастополя судді Юріної О.М. та в цілях забезпечення врегулювання навантаження на суддів, передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою від 06.10.2009 справа прийнята до провадження судді Юріної О.М.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, наполягає на застосуванні строків позовної давності /т. 2, а.с. 18/.
Фонд майна Автономної Республіки Крим у письмових поясненнях до справи /вх. №10362 від 22.10.2009/ вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та у зв'язку з відсутністю фінансування просить розглянути справу без участі його представника.
Міністерство охорони здоров'я України надало клопотання (вх. 9344 від 22.09.2009), в якому зазначило, що підтримує позовні вимоги Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва, та у зв'язку з відсутністю фінансування відряджень з бюджету, просить розглянути справу за відсутністю його представника /т. 2, а.с. 15/.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Звертаючись до суду з позовом, в якості підстав для його задоволення, Позивач зазначав, що 29.11.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та малим приватним підприємством „Гелика” (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень загальною площею 617 м2, що розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна 35, балансоутримувачем яких є позивач у справі - Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва /т. 1, а.с. 88-92/.
Сторони погодили, що дія договору оренди припиняється, зокрема, після закінчення встановленого терміну його дії (п.п.10, 7 п.10 договору).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 у справі №20-7/007, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006, був задоволений позов Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва до приватного малого підприємства "Гелика", третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим, про виселення приватного малого підприємства "Гелика" з нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., розташованих в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35.
Втім, до теперішнього часу Відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями, не сплачуючи орендну плату.
Претензією від 16.05.2008 (вих. № 170) Позивач просив Відповідача у семиденний строк сплатити суму заборгованості по орендній платі у розмірі 37155,85 грн. /т. 1, а.с. 10/.
Відмова Відповідача у сплаті зазначеної суми заборгованості з'явилась підставою для звернення Позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки у розмірі подвійної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані та наявні докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України про стягнення з приватного малого підприємства "Геліка" заборгованості за користування майном в сумі 74311,70 грн., у тому числі неустойки у розмірі подвійної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення.
Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу оренди майна, що знаходиться у державній власності, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, § 5 глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що приватне мале підприємство „Геліка” після закінчення строку дії зазначеного вище договору та незважаючи на набрання законної сили рішенням господарського суду м. Севастополя від 03-10.04.2006 у справі № 20-7/007 про виселення ПМП „Геліка” з орендованих приміщень з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України, продовжувало користуватися орендованими приміщеннями, що потягло пред'явлення та нарахування Позивачем як балансоутримувачем заборгованості по орендній платі та неустойки за правилами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 набрало законної сили 09.11.2006, тобто з дати прийняття постанови Вищим господарським судом України у цій справі, тому зобов'язання відповідача по звільненню цих приміщень виникло з 10.11.2006.
Однією із засад цивільного законодавства, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України, є свобода договору. Свобода договору включає, зокрема, вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін.
Так, визначаючи обов'язки орендаря за договором оренди від 29.11.2004 сторони передбачили, що у разі закінчення строку дії даного договору оренди орендар сплачує до бюджету (50%) і балансоутримувачу (50%) орендну плату до фактичної передачі майна за актом приймання-передачі (пункт 5.9 договору) /т. 1, а.с. 88-92/.
Судом встановлено, що Відповідач, продовжуючи користуватися спірними приміщеннями, в порушення умов договору не сплачував орендну плату за фактичне користування цими приміщеннями.
У зв'язку з тим, що Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів після припинення дії договору за період з листопада 2006 по березень 2008, заявлена Позивачем вимога про стягнення цієї заборгованості в сумі 36532,66 грн. (50% -2148,98 грн.) підлягає задоволенню як обґрунтована та така, що заявлена у межах строку позовної давності.
Звертаючись до суду з позовом, Позивач також зазначив, що поряд з основною заборгованістю стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 623,19 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, Позивачем допущена помилка у розмірі індексу інфляції за березень 2007 року (100,7 відсотка).
Так, за повідомленням Державного комітету статистики України від 07.04.2007, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2007 року становив 100,2 відсотка.
Таким чином, втрати від інфляції, нараховані Позивачем в сумі 623,19 грн. підлягають частковому стягненню в сумі 612,44 грн.
Між тим, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача за правилами статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору в сумі 37155,85 грн. відсутні, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За змістом вказаної норми наймодавець має право на стягнення неустойки в зв'язку з неповерненням предмету найму протягом всього часу прострочення в межах строку позовної давності, що встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України та становить один рік для вимог про стягнення неустойки.
Як вбачається з преамбули спірного договору оренди державного нерухомого майна від 29.11.2004, на який посилається Позивач, обґрунтовуючи порушення свого права, зі сторони наймодавця (орендодавця) договір укладений третьою особою - Фондом майна Автономної Республіки Крим.
Слід зазначити, що Фонд майна Автономної Республіки Крим, як наймодавець за спірним договором оренди, використав своє право щодо стягнення неустойки, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2007 у справі № 20-7/112 за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до ПП „Геліка”, третя особа - Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва, за результатом розгляду якої з ПП „Геліка” на користь Фонду стягнуто неустойку за користування нерухомим майном в сумі 32560,80 грн. за період з 10.11.2006 по 09.05.2007 /т. 1, а.с. 68-72/.
Оскільки Позивач - Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва, згідно з пунктом 1.1 договору, є балансоутримувачем державного майна та не є стороною договору, право на стягнення неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України в нього відсутнє, адже зазначеною нормою цивільного законодавства прямо передбачено таке право саме у наймодавця (орендодавця).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині поданий особою, яка не має на це відповідного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976, суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений. Тобто, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 525, 526, 625, 785 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Гелика” (99028, м. Севастополь, вул. Дибенка, б. 9, кв. 1; ідентифікаційний код 20752541, р/р 26007254299001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України (98677, м. Алупка, вул. Леніна, 35; ідентифікаційний код 01995731, р/р 35218003000084 в УДК в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, МФО 824026) суму заборгованості у розмірі 37145,10 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок п'ять грн. 10 коп.), з яких: 36532,66 грн. -основний борг, 612,44 грн. -інфляційні втрати, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 371,45 грн. (триста сімдесят одна грн. 45 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 58,97 грн. (п'ятдесят вісім грн. 97 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.М.Юріна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 30.11.2009