Іменем України
"24" листопада 2009 р. справа № 5020-5/472-4/182
За позовом Приватного підприємства „Самрад”
(99013 м. Севастополь, вул. Федорівська, 20)
до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44);
до Домоуправління № 2 КЕЧ Ялтинського району при в/ч А 4515
(99013 м. Севастополь, вул. Федорівська, 53)
про стягнення збитків в сумі 8233,68 грн., неотриманого прибутку в розмірі 2000,00 грн. та вартості спорченої продукції на суму 544,00 грн.
Суддя Погребняк О.С.
Представники:
від позивача - Санакоєв Анзор Григорович - директор, паспорт ПР 371113, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі від 21.10.2004;
від відповідача (ВАТ "ЕК "Севастопольенерго") -Ірхін М.Ю., довіреність № 19054/0/2-08 від 25.12.2008;
від відповідача (ДУ-2 КЕЧ Ялтінського району МО України) -не з'явився;
Суть спору:
Приватне підприємство „Самрад” звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго”, Домоуправління № 2 КЕЧ Ялтинського району при в/ч А 4515 про скасування протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил споживання електричної енергії та стягнення заподіяної шкоди в сумі 10777,68 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення ВАТ «ЕК «Севастопольенерго», оформлене у вигляді протоколу № 309 від 12.06.2007, а також стягнути з ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»збитки в сумі 10777,68 грн. (а.с.52).
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 11.12.2008 провадження у справі № 5020-5/472 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення, оформленого у вигляді протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил споживання електричної енергії № 309 від 12.06.2007 було припинено. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заподіяної шкоди в сумі 10777,68 грн. було відмовлено повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2008 року у справі № 5020-5/472 було скасовано в частині відмови у задоволенні позову, позов задоволено частково. Суд постановив стягнути з ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на користь приватного підприємства "Самрад" 8233,68 грн. безпідставно набутих грошових коштів та судові витрати. В решті позову було відмовлено. В інший частині рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2008 року у справі №5020-5/472 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 в частині скасування рішення господарського суду м. Севастополя від 11.12.2008 щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення 10777,68 грн. та задоволення відповідних вимог, розподілу судових витрат, а також рішення господарського суду м. Севастополя від 11.12.2008 у відповідній частині було скасовано. Справу було направлено для нового розгляду вимог Приватного підприємства "Самрад" щодо стягнення 10777,68 грн. до господарського суду м. Севастополя. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 було залишено без змін.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 10777,68 грн., Вищий господарський суд України зазначив наступне.
Розглядаючи вимоги позивача у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення. При цьому, судом першої інстанції такі вимоги розглядались як вимоги про відшкодування заподіяної шкоди.
Разом з тим, як вбачається з поданої позовної заяви, позивач заявляв вимоги про звільнення його від відповідальності у вигляді нарахування збитків; підставою таких вимог є - нарахування збитків за відсутності факту порушення Правил користування електричною енергією.
До розгляду спору по суті заявлених вимог, позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, якою фактично змінив як предмет позову в частині, так і підстави таких вимог.
Разом з тим, відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Виходячи із змісту вказаної норми, позивач мав право змінити або предмет, або підстави позову, оскільки при одночасній зміни предмета та підстав позову, позов можна вважати новим, подання якого пов'язано з дотримання певних вимог, зокрема, сплатою державного мита тощо.
Так, за поданим позовом предметом спору, відповідно до п.2 резолютивної частини, є звільнення від відповідальності у вигляді сплати збитків у розмірі 8 233,68 грн. за самовільне підключення у вигляді сплати збитків у розмірі 8233,68 грн., а підставою таких вимог -складення акта про порушення за відсутності самого факту порушення.
Предметом ж позову відповідно до заяви про уточнення є стягнення збитків у розмірі 10777,68 грн., підставою - неправомірність дій ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго", що заподіяло позивачу шкоду.
Таким чином, суд першої інстанції не повинен був приймати уточнення позовних вимог, які заявлені з порушенням вимог ст.22 ГПК України, а повинен був розглядати первісно заявлені вимоги чи запропонувати позивачу привести свою заяву у відповідність з положеннями ст.22 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення про стягнення з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Севастопольенерго" 8233,68 грн. у відповідності з ст.1212 ЦК України, як безпідставно набутих, допустив порушення вимог ст. 32 ГПК України, відповідно до якої наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, встановлюються на підставі доказів.
До предмету доказування у даній справі входять встановлення факту отримання відповідних коштів відповідачем за рахунок позивача; наявності чи відсутності правових підстав для цього.
При цьому, факт отримання коштів ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за рахунок позивача не підтверджений будь-якими доказами. Докази отримання таких коштів у матеріалах справи відсутні.
Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 07.09.2009 справу № 5020-5/472-4/182 прийнято до провадження.
В процесі нового розгляду справи позивач надав суду заяву про зміну підстав та предмету позову, якою просив суд стягнути з відповідача 8233,68 грн. безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
В той же час, як зазначалось вище, в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Таким чином, позивач має право змінити або предмет, або підстави позову, оскільки при одночасній зміни предмета та підстав позову, позов можна вважати новим.
На підставі викладеного, суд не приймає заяву про зміну предмету і підстав позову, та, з урахуванням зауважень, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2009, вважає за необхідне розглянути позовні вимоги в редакції позовної заяви ПП «Самрад»: звільнити ПП «Самрад»від відповідальності за самовільне підключення у вигляді нарахування збитків на суму 8233,68 грн., стягнення з ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»оплачений рахунок в розмірі 8233,68 грн, неотриманий прибуток в розмірі 2000,00 грн., а також спорчену продукцію на суму 544,00 грн.
Представник відповідача -ВАТ «ЕК «Севастопольенерго», у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, вважає їх необґрунтованими та непідтвердженими факт спричинення збитків.
В судові засідання відповідач - ДУ-2 КЕЧ Ялтінського району МО України, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Представникам сторін у судових засіданнях були роз'яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
08.06.2007 року представниками відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" була проведена перевірка дотримання Правил користування електричною енергією з боку приватного підприємства "Самрад".
За результатами перевірки було складено акт № 0095243 від 08.06.2007 року, яким було зафіксовано факт порушення вимог пункту 5.1 Правил користування електричною енергією - самовільне підключення. Зазначеним актом також підтверджено, що вказане порушення Правил було усунено шляхом відключення (а.с.19).
Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил споживання електричної енергії № 309 від 12.06.2007 року, було визначено вартість електроенергії, спожитої приватним підприємством "Самрад" без укладання договору з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" - 8233,68 грн.
Позивач у позові просить суд звільнити його від відповідальності за самовільне підключення у вигляді нарахування збитків на суму 82133,68 грн., стягнути з ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»оплачений рахунок в розмірі 8233,68 грн, неотриманий прибуток в розмірі 2000,00 грн., а також вартість спорченої продукції в сумі 544,00 грн.
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дослідивши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що можливість захисту порушеного права шляхом звільнення від відповідальності законом не передбачена.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють питання відшкодування збитків.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Суд виходить з того, що, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що:
- будь-які докази, які б підтверджували факт сплати позивачем суми в розмірі 8233,68 грн., відсутні;
- жодні посилання на норми матеріального права в обґрунтування вимог про стягнення неотриманого прибутку відсутні, як відсутній і будь-який розрахунок, із змісту якого б вбачався неотриманий прибуток саме в розмірі 2000,00 грн.;
- докази, які б свідчили про фіксування факту втрати продукції саме на заявлену суму -544,00 грн. та докази втрати продукції саме внаслідок дій ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»відсутні.
Ухвалою суду від 10.11.2009 було зобов'язано відповідача надати суду докази сплати ПП "Самрад" суми у розмірі 8233,68 грн., сплачених в якості шкоди, завданої ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” у результаті самовільного підключення ПП "Самрад" до електричних мереж.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що дані про сплату Приватним підприємством "Самрад" суми у розмірі 8233,68 грн. відсутні.
Посилання позивача у судовому засідання на те, що факт оплати Приватним підприємством «Самрад»суми в розмірі 8233,68 грн. визнано відповідачем у власному відзиві на позов суд не може визнати обґрунтованими з огляду на частину 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. В даному випадку відсутні докази сплати спірної суми.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність позовних вимог з огляду на їх недоведеність належними доказами.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог в частині звільнення Приватного підприємства «Самрад»(99013 м. Севастополь, вул. Федорівська, 20, ідентифікаційний номер 23199702) від відповідальності за самовільне підключення у вигляді нарахування збитків на суму 8233,68 грн., стягнення з ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»оплаченого рахунку в розмірі 8233,68 грн., неотриманого прибутку в розмірі 2000,00 грн., а також спорченої продукції на суму 544,00 грн. відмовити.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 30.11.2009
Розсилка:
1. ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”
(99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
2. ПП „Самрад” (99013 м. Севастополь, вул. Федорівська, 20)
3. Домоуправління № 2 КЕЧ Ялтинського району при в/ч А 4515
(99013 м. Севастополь, вул. Федорівська, 53)
4. Справа