"26" листопада 2009 р. 10:00 Справа № 3/380/06
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 54031, АДРЕСА_1
До відповідача: Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації , 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40
Про визнання противоправним та скасування рішення
Суддя Смородінова О.Г.
При секретарі судового засідання Вязовському М.А.
Від позивача: не з'явився ;
Від відповідача: Бортик Р.О., за довіреністю;
Позивач 27.06.06р. звернувся до суду з позовом визнати протиправними і скасувати рішення реєстратора відповідача від 19 червня 2006 року про відмову в реєстрі права власності на зупинковий павільйон по вул. Будівельників,5-б у м. Миколаєві. Зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на зупинковий павільйон по вул. Будівельників, 5-б у м. Миколаєві за позивачем відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 20 квітня 2006 року по справі №9/103/06.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 20.04.06р. по справі №9/103/06, п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій»та мотивовані тим, що п.3.1 Положення на який покладається відповідач не містить підстав для відмови в державної реєстрації права власності.
Відповідач в письмових запереченнях (30.08.06р.) керуючись нормами ст.ст. 328,204 Цивільного кодексу України просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки на момент звернення позивача до КП ММБТІ з заявою про реєстрацію права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, права власності на дане майно було зареєстровано за громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.06р.
Ухвалою від 30.08.06р. господарський суд Миколаївської області зупинив провадження у даній справі, оскільки на розгляді Ленінського районного суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до вищезазначених фізичних осіб про визнання незаконного та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно 83/200 частки будівлі зупинкового павільйону за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників, 5-Б.
16.10.09р. господарський суд Миколаївської області в зв'язку з відсутністю протягом тривалого часу відомостей щодо розгляду цивільної справи, ухвалою поновив провадження у справі №3/380/06 та зобов'язав сторін надати документальні докази щодо обставин,, які були підставою для зупинення даної справи. Розгляд справи було призначено на 12.11.09р.
В зв'язку із знаходженням судді на лікарняному , сторонами було скеровано повідомлення про перенос розгляду справи на 26 листопада 2009 року.
Слід зазначити, що позивач свого представника в судовому засідання як 12.11.09р. так і 26.11.09р. з невідомих причин не направив, документальних доказів в обґрунтування позову не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
26.11.09р. представник відповідача надав свої заперечення в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника відповідача, суд -
Згідно з матеріалами справи, за позивачем по рішенню господарського суду Миколаївської області від 20.04.06р. по справі №9/103/06 було визнано право власності на будівлю зупинкового павільйону за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників, 5-«Б».
Рішення набрало законної сили. Після чого, позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на вищезазначене майно.
Рішенням відповідача від 19 червня 2006 року позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на підставі пю3.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Позивач вважає рішення відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.04.2008року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрод-ЗКА», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності - закрито.
Частиною 2, ст.328 Цивильного кодексу України, визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За свідченням представника БТІ, згідно даних інвентаризаційної справи на зупинковий павільйон по вул. Будівельників, 5-Б в м. Миколаєві, названий об'єкт нерухомого майна належить ТОВ «Агрпрод-ЗКА»(частка - 17/100) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.12.2005р. виданого на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.11.2005р. за №2218, ОСОБА_3 (частка -83/200) та ОСОБА_4 (частка - 83/200) на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2006р. посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу зареєстровано в реєстрі за №513.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 3.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (далі - Тимчасове положення), з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав. Таким чином, у п. 3.1. Тимчасового положення, прямо зазначено, що наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами є підставою для відмови у реєстрації прав власності на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення Позивача до КП ММБТІ з заявою про реєстрацію прав власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, право власності на дане майно вже було зареєстровано КП ММБТІ за громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2006р.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Дійсно, рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р. по справі №9/103/06 за позовом СПД ОСОБА_1 до ТОВ "Агропрод-ЗКА" за позивачем було визнано право власності на вищевказаний зупинковий павільйон. Однак, судовим рішенням не було встановлено незаконність набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на даний павільйон та не був визнаний недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу. Отже, даним судовим рішенням не були усунуті суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що КП ММБТІ було правомірно відмовлено позивачу у реєстрації права власності на даний зупинковий павільйон.
Таким чином, на підставі наведеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 138, 158, 159, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя