Справа № 226/1386/17
ЄУН № 226/1386/17
Провадження № 2-а/226/120/2017
19 вересня 2017 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.,
при секретарі Альберті О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача Санамян О.О.,
представника відповідача УПФУ в м.Димитрові Донецької області Самойленка А.В.,
представника третьої особи УСЗН мирноградської міської ради Юріної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Мирнограді Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувсяь до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого вказав, що він є пенсіонером. Звернувшись до відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території та проведення антитерористичної операції, з заявою про взяття його на облік, він деякий час отримував пенсію, але протягом тривалого часу він не отримує пенсійних виплат. Невиплатою пенсії порушено його конституційне право на соціальний захист та позбавлено єдиного джерела для існування. При зверненні до відповідача з метою з'ясування причин невиплати пенсії, у червні 2017 року йому повідомили, що він перебуває на обліку в УПФУ в м.Димитрові Донецької області як внутрішньо переміщена особа з 01.09.2014 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст.13 «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення». На підставі проведеної перевірки комісією з питань призначення соціальних виплат ВПО при виконкомі Мирноградської міської ради, відповідачем виплата пенсії позивачу призупинена з 01.10.2016 року. З якої причини виплата пенсії була зупинена позивачу не повідомлено. Рішення відповідача про відмову у відновленні пенсії йому видано не було. Оскільки жодної з визначених у ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстав для припинення виплати йому пенсії не існує, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непоновленні та невиплаті йому пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату йому пенсії з 01.10.2016 року та здійснити виплату заборгованості пенсії за весь час затримки.
Позивач та його представник до судового засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду заяви з проханням справу розглянути без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області Самойленко А.В. надав суду заперечення згідно з якими позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 (далі-Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області (далі - Управління) з 17.10.2014. Місцем реєстрації Позивача відповідно до паспорту громадянина України, серія НОМЕР_2, є АДРЕСА_2. 11.12.2014 року в Управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради Позивач отримав довідку № 1455008144 від 11.12.2014 року про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706, Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами органів місцевого самоврядування та наказами головного управління ПФУ в Донецькій області, Положенням про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах а також в об'єднаних управліннях, затвердженим постановою правління ПФУ № 28-2 від 22.12.2014. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету міністрів України» від 02.12.2015 року № 1275-р, с.Стила Старобешевського району Донецької області відноситься до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція. Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, визначає, що факт підтвердження внутрішнього переміщення особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків передбачених ст.12 вищевказаного Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщена особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виплата пенсії внутрішньо перемішеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Крім того, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (в редакції постанови КМУ № 636 від 26.08.2015, яка діяла до 08.06.2016) передбачено, що строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо перемішена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу. У разі, якщо в Єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік внутрішньо перемішених осіб, яку створено згідно ст.4-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, довідка відкликана, або закінчився термін дії довідки, або за наслідками перевірки прийнято рішення про невідповідність відомостей про місце проживання, виплата пенсій припиняється після надходження інформації відповідного органу соціального захисту населення або інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Так, відбувся обмін інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та відносно Позивача з Управління соціального захисту населення при Мирноградській міській раді до Управління 16.09.2016 року надійшла інформація про тривалу відсутність за місцем фактичного проживання/перебування. Отримавши зазначену інформацію Управління припинило виплату з 01.10.2016 пенсії Позивачу. Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 внутрішньо перемішена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. На період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів перевірки достовірності про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеним особам виплата пенсії призупиняється. Поновлення виплати пенсій особам, зазначеним у списках, здійснюється у Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. Стосовно припинення виплати пенсії Позивачу Управлінням, зазначаємо наступне: у мотивувальній частині Рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Також зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той самий закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце - пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99. Згідно ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів Конституції України і дає їх офіційне тлумачення. Так, зазначив, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365 не були визнані неконституційними, тому підлягає виконанню на всій території України. Виходячи з вищевикладеного, Управління діяло правомірно, на підставі діючого законодавства України. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи УСЗН Мирноградської міської ради Юріна Г.В. надав суду заперечення згідно з якими вважає, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів адміністративного позову вбачається, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою, який звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за фактичним місцем проживання у м.Мирнограді. Даний факт підтверджується також довідкою про взяття взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою УСЗН Мирноградської міської ради від 11.12.2014 року № 1455008144. Внутрішньо переміщені особи в Україні наділені спеціальним адміністративно-правовим статусом: поряд із загальними мають також спеціальні права і обов'язки. Серед основних нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус внутрішньо переміщених осіб, є, зокрема Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-УІІ. Так, згідно цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Поряд з цим, згідно ч.2 ст.9 цього Закону, внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад. приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за вчасною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати. Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні)такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування. зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. Довідка № 1455008144 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509» втратила чинність у зв'язку з закінченням терміну дії. Також зазначила, що Позивач на обліку в управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради, як отримувач інших соціальних виплат або допомог, не перебуває. Стаття 8 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Оскільки Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VІІ, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплач внутрішньо переміщеним особам» не визнані неконституційними, вони підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила відмовити ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 06.10.2011 року (а.с. 5).
Відповідно до довідки відповідача від 16.08.2017 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що позивачу ОСОБА_1 з вересня 2016 року нараховувалась пенсія, але з жовтня 2016 року до теперішнього часу не виплачена (а.с. 25).
Предметом спору, порушеного позивачем, є правомірність припинення виплати йому пенсії відповідачем з жовтня 2016 року.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч.2 ст.46 Основного Закону України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується ч.2 ст.22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Питання виплати пенсій врегульовані ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі Закон № 1058), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непонолення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст.49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений. Вказаною нормою Закону також передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з жовтня 2016 року не виносилось.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі Закон № 1706).
Відповідно до ст.7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно положень ст.1 Конвенції, ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст.14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Водночас, зазначені відповідачем постанови Уряду не є законами, а тому як підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
З огляду на приведене, враховуючи, що пенсія - є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст.19 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати йому пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача про зобов'язання поновити виплату пенсії з жовтня 2016 року.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі Конституції України, законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішень Європейського суду та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись, ст.ст.2, 11, 71, 86, 99, 160-163, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області щодо непоновлення та невиплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату пенсії з 01.10.2016 року та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.
Постанова може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І.В.Петунін