Єдиний унікальний номер справи №225/4498/17
Номер провадження №3/225/754/2017
іменем України
21 вересня 2017 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
судді Качаленка Є.В.,
за участю секретаря Федорцової І.С.,
захисника ОСОБА_1,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
свідка ОСОБА_4,
свідка ОСОБА_5
розглянув справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мобільний телефон НОМЕР_1,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі матеріалів, які надійшли від Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області,
05.08.2017 року о 14.26 годині у м. Торецьку по вул. Центральній напроти магазину «АТБ» водій ОСОБА_2 керував DAEWOO, днз АН1862ВН, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 в судовому засіданні вину в адміністративному правопорушенні не визнав, суду пояснив, що 05.08.2017 року рухався по вул. Центральній, біля магазину «АТБ» з парковки виїхав автомобіль марки «Москвич» та перегородив йому дорогу, у зв'язку з чим він почав гальмувати і щоб уникнути зіткнення вивернув руль вправо, зачепив автомобіль НОМЕР_3 та врізався у бордюрний камінь. Ушкоджень власному здоров'ю ОСОБА_2 не отримав, інші особи не постраждали.
Захисник ОСОБА_1 зазначив, що своїми діями ОСОБА_2 намагався уникнути зіткнення з автомобілем "Москвич" у якому був водій і пасажири, наслідком такого зіткнення могли бути більш тяжкі наслідки, а тому ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, а відтак відсутнє адміністративне правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, пояснив суду, що 05.08.2017 року припаркував автомобіль напроти магазину «АТБ», але не самій стоянці, а на дорозі біля бордюра, оскільки на стоянці вже місця не було. Відповідаючи на питання суду, пояснив, що сам момент удару бачив, коли виходив з магазину: почув звук гальмування, автомобіль "Ланос", яким керував ОСОБА_2, врізався в його автомобіль. Бачив, як водій "Москвича" виїжджав з парковки намагався розвернутись та не побачив автомобіль "Ланос" який рухався по головній дорозі, водій «Ланоса» намагався вивернути, але нічого не вийшло, зачепив його автомобіль і після цього сам врізався у бордюр. На час зіткнення в автомобілі нікого не було, внаслідок ДТП було пошкоджено ліву частину його автомобіля. Після того, що трапилось водій "Москвіча" одразу ж заїхав назад на стоянку. Не пам'ятає чи був хтось ще в автомобілі "Москвіч" порядом із водієм.
Свідок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, суду пояснив, що 05.08.2017 року він з дружиною під'їхав до магазину «АТБ», стали на узбіччі, дружина пішла в магазин, а він залишився в автомобілі, почув звук гальм та побачив, що «Москвич» зі стоянки перегородив дорогу повністю автомобілю "Ланос", який рухався зі сторони лікарні, водій вивернув праворуч, зачепив автомобіль який стояв поруч та врізався у бордюр. Після ДТП водій автомобіля «Москвич» заїхав назад на стоянку. Відповідаючи на питання суду пояснив, що автомобіль «Москвич» був припаркований на стоянці біля «АТБ», а його автомобіль стояв на узбіччі поряд із автомобілем який було пошкоджено внаслідок ДТП. На питання захисника пояснив, що гальмівний шлях він не дивився, пояснити з якою швидкістю рухався автомобіль "Ланос", яким керував ОСОБА_2, він не може, оскільки сидів в машині спиною, він тільки почув звук гальмування. Участі при оформленні працівниками поліції дорожньо-транспортної пригоди він не приймав. Свідок зазначив, що у водія "Ланоса" варіантів уникнути зіткнення не було, оскільки "Москвич" виїхав на зустрічну смугу руху, а на узбічі стояв інший автомобіль. У "Москвичі" був водій і пасажир на передньому сидінні. Свідок пояснив, що якби водій "Ланоса" не крутив руля, то удар прийшовся б у задню частину "Москвича" у районі заднього лівого крила. Свідок висловив власну думку, що на місці водія "Ланоса" він би прийняв рішення гальмувати прямо і зіткнутись із задньою частиною "Москвича", де не було пасажирів, і водій не постраждав би, а не маневрувати на узбіччя для зіткнення з припаркованим авто.
Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 суду пояснив, що він на автомобілі "Москвич" намагався декілька разів виїхати із стоянки, але на дорозі було багато автомобілів, які перешкоджали йому виїзд, останній раз коли він виїхав, не встиг закінчити маневр та поїхати, сталась дорожньо-транспортна пригода, оскільки по дорозі зі сторони лікарні на великій швидкості їхав автомобіль "Ланос", після того як він почув звук гальмування та сильний удар, то сам заїхав назад на стоянку. Відповідаючи на питання суду, пояснив, що його автомобіль був припаркований біля магазину «АТБ», перпендикулярно проїжджій частині, він рухався заднім ходом, подивився, що на дорозі нікого не має, продовжив рух та не встиг закінчити маневр, безпосередньо перед ДТП автомобіль "Ланос" не бачив, лише чув гальмування і удар. В автомобілі разом із ним ще знаходився пасажир на передньому сидінні.
Вина ОСОБА_2 підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №276305 від 05.08.2017 року, додатком до протоколу - схемою місця ДТП від 05.08.2017 року, поясненнями ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 наданими в судовому засіданні.
Оцінивши докази у сукупності, суд критично оціює позицію захисту ОСОБА_2, стосовно твердження, що він діяв у стані крайньої необхідності.
Як встановлено в судовому засіданні 05.08.2017 року о 14.26 годині у м. Торецьку по вул.Центральній напроти магазину «АТБ» водій ОСОБА_2 керував DAEWOO, днз АН1862ВН, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2. В результаті ДТП автомобілі НОМЕР_4 - передній бампер, переднє праве крило, передні колеса, передні праві двері, правий поріг; DAEWOO Lanos днз АН0206АМ - передній бампер, переднє ліве крило, передня ліва фара, передній диск.
Дії водія ОСОБА_2 були викликані тим, що на смугу дороги, по якій він рухався, виїхав автомобіль "Москвич", і ОСОБА_2 з метою уникнення зіткнення з автомобілем "Москвич" прийняв рішення почати гальмувати та маневрувати в сторону правого узбіччя, де керований ним автомобіль "DAEWOO" зіткнувся з припаркованим автомобілем "DAEWOO Lanos".
Своїми діями ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху України п.12.1 - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Оскільки ОСОБА_2 не обрав безпечну швидкість, це позбавило його можливості загальмувати чи зманеврувати, уникнувши зіткнення.
У ситуації, коли на смугу руху виїхав автомобіль "Москвич", ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Ланос", мав діяти як визначено у ПДР України:
п.12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п.13.3 - Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
На порушення цих вимог ОСОБА_2 окрім правомірного рішення гальмувати, вирішив вдатися до альтернативних дій - до об'їзду перешкоди. Однак наявний факт зіткнення керованого ним автомобіля із припаркованим свідчить про те, що об'їзд перешкоди не був безпечним.
Захист стверджував, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, приймаючи це рішення.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.
Відтак, стверджувати про правомірність менш значної завданої шкоди, що складає категорію "крайньої необхідності" можна лише за наступних обставин:
- небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій;
- при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб;
- шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка усунена (попереджена);
- небезпека завдання відверненої шкоди має бути реальною, наявною у дійсності.
Оцінюючи ситуацію на наявність останніх двох ознак, суд зауважує, що стверджувана захистом відвернена шкода фактично зводилась до завдання механічних ушкоджень автомобілю "Москвич". Беручи до уваги оцінені в сукупності обставини справи, зокрема, схему ДТП та пояснення свідка ОСОБА_4 - удар мав бути у задню частину "Москвича" у районі заднього лівого крила, колеса і бампера, і викликав би пошкодження саме цих частин автомобіля.
Суд зауважує, що відвернена завдана автомобілю "Москвич" шкода була б співрозмірна із завданою шкодою автомобілям "Ланос", які отримали ушкодження коліс, бамперів, крил, дверей, однак не було виявлено ушкоджень у салоні авто, залишились цілими вікна, навіть сам водій ОСОБА_2 не отримав ушкоджень здоров'ю. Ці пошкодження вказують на відповідну силу удару від зіткнення, який би міг отримати інший автомобіль "Москвич".
Тому суд вважає необгрунтованою і безпідставною позицію захисту, що відвернена шкода полягала також у імовірних ушкодженнях водієві і пасажирові автомобіля "Москвич", оскільки пасажир з водієм сиділи на передньому сидінні, а удар зазначеної вище сили мав прийтись у задню бокову частину автомобіля, і очевидно не завдав би шкоди їх здоров'ю.
Оскільки відсутні докази, що вказують на наявність реальної загрози життю чи здоров'ю водія і пасажира автомобіля "Москвич", а відвернена шкода у виді пошкоджень автомобіля "Москвич" не є очевидно меншою, ніж фактично завдана шкода автомобілю НОМЕР_5, суд доходить висновку про відсутність стану "крайньої необхідності" в діях ОСОБА_2
Суд проаналізував докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності, достатності та вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 суд враховує характер вчиненого правопорушення, а саме відсутність осіб, яким завдано шкоди здоров'ю; дані про особу правопорушника - до адміністративної відповідальності притягається вперше; майновий стан - не працює; відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Крім того ст. 40-1 КУпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 320 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці. В разі оскарження постанови перебіг строку давності виконання постанови зупиняється до розгляду скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд.
Суддя: