,
Іллічівський районний суд м.Маріуполя
Справа № 264/3400/17
3/264/1312/2017
21.09.2017 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Кузнецов Д. В., розглянувши матеріали, які надійшли з Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія ВС 966379, виданий 23.03.2001 року Іллічівським РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_1, який працює машиністом тепловозу у ПрАТ «ММК ім. Ілліча», мешкає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
14 липня 2017 року до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серія БР № 016245 від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 21 червня 2017 року о 35 хвилині на першу по вул. Степовій, 26 у сел. Сартана м. Маріуполя, керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), що згідно п.п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції стало підставою для вимоги про проходження відповідно до встановленого п. 6 вищезазначеної Інструкції порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням газоаналізатора Alcotest або медичного огляду, від яких він відмовився.
ОСОБА_1 свою провину не визнав, не заперечував, що у зазначений у протоколі час дійсно вживав алкогольні напої, а саме пиво біля кіоску, однак, пояснив, що транспортним засобом не керував.
Суд, вислухавши ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 2.5 ПДР України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З аналізу наведених норм слідує, що для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт управління нею транспортним засобом, а вже потім відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інспектором поліції надано письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вказали, що 21.06.2017 року приблизно о 40 хвилині на першу по вул. Степовій, 26 у сел. Сартана м. Маріуполя їх запросили в якості свідків під час оформлення протоколу на ОСОБА_1 На вимогу працівників поліції продути газоаналізатор або проїхати до медичної установи для встановлення ступеню алкогольного сп'яніння останній відмовився в категоричній формі. Від ОСОБА_1 був чутний запах алкоголю, у нього також була нерозбірлива мова.
Судом на адресу Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області був надісланий запит щодо витребування відеоматеріалів, на яких зафіксовані події, що мали місце 21.06.2017 року за участю ОСОБА_1, однак, будь-яких відомостей суду надано не було.
За таких підстав, доказ, який би міг об'єктивно та достеменно свідчити про те, що ОСОБА_1 21.06.2017 року, маючи ознаки алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом, та на вимогу працівника поліції пройти медичне обстеження з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відповів відмовою, суду не наданий.
Крім того, судом був допитаний свідок ОСОБА_4, який пояснив, що 20 червня 2017 року разом із ОСОБА_1 їхали додому на його автомобілі «GEELY». Вони купили шаурму та пиво і стояли біля кіоску. До них під'їхали працівники поліції та склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, не дивлячись на те, що з ними був тверезий водій, на якого вони не звертали жодної уваги.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не надані такі докази і в ході судового розгляду, що виключає подію і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України через відсутність в його діях складу і події даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, внаслідок відсутності події адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області.
Суддя: Д. В. Кузнецов